Справа  № 2-863/11

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

29 квітня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Соколов О.  М. ,

при секретарі –                    Куліш А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «ФІЛДЕС УКРАЇНА» про визнання контракту недійсним та стягнення грошових коштів, –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить визнати недійсним контракт про надання послуг № 0602415 від 08 серпня 2008 року, укладений між ним та закритим акціонерним товариством «ФІЛДЕС УКРАЇНА», стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 15953 грн. 01 коп. з яких: 3042 грн. 36 коп. вступний внесок, 12910 грн. 65 коп. сума чистих внесків (чистий внесок, адміністративні витрати, страхування життя), а також витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. 00 коп. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що сумлінно виконував всі умови контракту, однак, оскільки ціна автомобіля виросла до 88440 грн. 00 коп., та позивач поставив під сумнів законність даного контракту, 13 серпня 2010 року, він звернувся із листом-вимогою до відповідача про розірвання контракту та повернення коштів. У відповідь на вищевказаний лист-вимогу отримав відповідь, в якій зазначалося про те, що кошти позивачу будуть повернуті відповідно до умов вищевказаного контракту та лише після ліквідації групи. За наведених обставин ОСОБА_1 вважає, що умови контракту про надання послуг № 0602415 від 08 серпня 2008 року суперечать чинному законодавству та моральним принципам суспільства, а сам контракт було укладено позивачем під впливом омани.

Позивач та його представник в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте направили до суду заяви з проханням розглядати справу за їх відсутністю, в яких просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. В письмових запереченнях позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що позивачем не доведено, що відповідачем вчинені будь-які дії з введення позивача в оману, спірний контракт є дійсним. Також зазначив, що в жодному разі не заперечує проти права позивача на повернення належних йому коштів, у сумі, порядок розрахунку якої визначений сторонами у статті 17 контракту № 0602415 від 08 серпня 2008 року. Вважає, що відповідач діяв відповідно до чинного законодавства та умов контракту.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За викладених підстав, а також враховуючи відсутність заперечень з боку позивача та його представника на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних в справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 серпня 2008 року між ЗАТ «Філдес Україна», правонаступником якого є Приватне акціонерне підприємство «Філдес Україна», та ОСОБА_1 було укладено контракт № 0602415, предметом якого є надання особі, що уклала контракт, послуги з адміністрування системи, умовно іменованої CAR CREDIT (КАР КРЕДИТ) з метою придбання автомобіля в групі в разі перемоги клієнта, за яким одна сторона (адміністратор) за плату зобов’язується забезпечити придбання товару другою стороною (учасником) за рахунок об’єднаних грошових коштів учасників певної групи, друга сторона (учасник) зобов’язується сплатити ціну товару та вартість надання послуги шляхом внесення періодичних платежів.

На виконання умов вищевказаного контракту позивач сплатив внесок (а. с. 30) та отримав номер групи та номер в групі. З вересня 2008 року по травень 2009 року позивач вносив чергові внески, згідно умов контракту, що підтверджується квитанціями (а. с. 30 -35).

13 серпня 2009 року позивач звернувся до ЗАТ «Філдес Україна» із листом-вимогою про розірвання контракту та повернення сукупної вартості щомісячних чистих внесків та вступного внеску.

29 вересня 2009 року своїм листом від 29 вересня 2009 року (а.с.26) відповідач повідомив ОСОБА_1 про визнання контракту № 0602415 від 08 серпня 2008 року розірваним, а також про те, що повернення внесених позивачем коштів відбудеться відповідно до умов вказаного контракту та після ліквідації групи.

Відповідно до ст. 21 контракту, остаточна ліквідація групи здійснюється ЗАТ «Філдес Україна» протягом 90 календарних днів від дня закінчення графіка внесків або остаточного припинення визнання автомобіля.

Згідно ст. 26 контракту, умови дійсного контракту зберігають свою юридичну чинність протягом усього терміну дії контракту. Термін дії контракту становить 99 календарних місяців з моменту виконання клієнтом системи умов ст. 2 контракту.

Стаття 204 ЦК України визначає презумпцію правочину, так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Як визначено ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав передбачених ст. 203 та ст. 215 ЦК України, для визнання недійсним контракту № 0602415 від 08 серпня 2008 року укладеного між ЗАТ «Філдес Україна» та ОСОБА_1.

Даний договір не суперечить нормам чинного законодавства. Правочин сторонами укладено в письмовій формі, особисто підписаний позивачем та повноважною особою відповідача та скріплений печаткою відповідача.

Всі умови договору детально виписані та погодженні сторонами при підписанні контракту. Позивач був поінформований про умови контракту, про що свідчить його підпис на кожному аркуші контракту. Посилання позивача на те, що контракт є об’ємним і він його підписав, не читаючи, не є підставою для визнання договору недійсним.

Контракт, укладений між сторонами був спрямований на настання правових наслідків: отримання автомобіля позивачем та надання оплатних послуг щодо передачі автомобіля в разі настання обставин, передбачених умовами контракту, відповідачем.

Таким чином, сторонами було дотримано усі вимоги, які ставляться чинним законодавством України.

Щодо тверджень позивача, що він був введений в оману щодо укладення даного контракту, а саме, він вважав, що укладає кредитний договір, то суд зазначає наступне.

Як визначено у ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Позивачем не доведено наявність умислу в діях відповідача щодо введення позивача в оману та сам факт обману. Як зазначалось вище, контракт № 0602347 був підписаний особисто позивачем та протягом тривалого часу ним виконувався. Всі умови контракту детально виписані.

Твердження позивача, що умови контракту № 0602415 від 08 серпня 2008 року обмежують його права як споживача, відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

З аналізу умов контракту, не вбачається істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків на шкоду позивача, правам та обов’язкам позивача кореспондуються обов’язки та права відповідача. Обом сторонам гарантовано право на розірвання договору. Умовами контракту також передбачено право на позивача на повернення частини коштів за певних обставин.

Отже, контракт № 0602415 від 08 серпня 2008 року не містить несправедливих умов, що обмежують права позивача, відтак, правові підстави для визнання цього контракту недійсним відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що контракт № 0602415 від 08 серпня 2008 року був розірваний позивачем в односторонньому порядку (а.с. 24,25), та розірвання вказаного контракту підтверджено відповідачем (а.с. 26).

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Таким чином, на час прийняття рішення у справі зобов'язання за контрактом № 0602415 від 08 серпня 2008 року припинені внаслідок його розірвання.

Відтак, даний контракт не може бути визнаний недійсним, оскільки він уже розірваний.

При цьому, суд зазначає, що підставою для визнання правочину (угоди) недійсним слугує невідповідність вимогам закону, а підставою розірвання правочину-договору – неналежне виконання або невиконання його умов чи умов, встановлених для такого договору законом. В останньому випадку договір на момент його укладення не містить порушень закону. Невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною і у такому разі сторона може вимагати її розірвання або застосування інших наслідків, передбачених договором та законом. Крім того, розірвання договору та визнання договору недійсним створюють різні правові наслідки. В першому випадку зобов’язання припиняються, а в другому – застосовується двостороння реституція.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 не надано.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 6, 203, 204, 215, 901, 905, 906, 907 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 213 –215, 223, 224-233 Цивільного процесуального кодексу України, –

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «ФІЛДЕС УКРАЇНА» про визнання контракту недійсним та стягнення грошових коштів – відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою, яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.     

Суддя                                                                                          О. М. Соколов