Справа №  2-а-448/11

У Х В А Л А

14 березня 2011 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий –                    суддя Соколов О.  М. ,

при секретарі –                    Хоменко Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання відмови протиправною та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни.

Ухвалою суду від 2 березня 2011 року вищевказаний адміністративний позов залишено без руху.

10 березня 2011 року ОСОБА_1 на виконання вищевказаної ухвали подала до суду письмове клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 КАС України питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, яки були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання.

В судовому засіданні ОСОБА_1 клопотання підтримала з викладених у ньому підстав, додатково зазначила, що її взагалі не було відомо про її порушене право.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва в судове засідання не з’явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Заслухавши ОСОБА_1 дослідивши зміст клопотання, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом 28 лютого 2011 року.

Суд, виходячи з пояснень та доказів наданих ОСОБА_1 перевіривши зміст клопотання не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом поважними.

За наведених обставин ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку слід відмовити, і оскільки останньою порушено строк передбачений ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду, її адміністративний позов, в частині, що стосуються періоду з 01 січня 2006 року до 28 серпня 2010 року слід залишити без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ч.2 ст. 99, ч.1 ст. 100, ст. 102 КАС України, суд, –

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для звернення до суду – відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, в частині визнання відмови протиправною та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2006 року до 28 серпня 2010 року – залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:                                                                                      О. М. Соколов