Справа № 22-а-1430/11 27.04.2011 27.04.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-1430/11 Головуючий у 1-й інстанції Тихоненко М.І.
Категорія 70 Доповідач апеляційного суду Галущенко О.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого: Галущенко О.І.,
суддів: Шолох З.Л. та Довжук Т.С.
із секретарем судового засідання : Богуславською О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Врадіївському районі Миколаївської області (далі – УПФ) на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до УПФ про захист соціальних прав, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся в суд з позовом до УПФ, в якому просив визнати протиправними дії щодо неперерахування йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. ,,Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з січня 2009 року по квітень 2010 року включно та зобов'язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.
Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2010 р. позов задоволено. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов’язано УПФ здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 30 квітня 2010 р. з урахуванням проведених виплат та розподілені судові витрати.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність рішення в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус «дитини війни».
Положенням ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «Про Державний бюджет України на 2010 рік» будь-яких обмежень дій ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року не передбачено.
Окрім цього, статтею 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” та статтею 70 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік”, Кабінету Міністрів надано право в 2009 р. та в 2010 р. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 р. і 2010 р. дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни, в межах позовних вимог, з 01 січня 2009 р.
Суд першої інстанції з врахуванням наведених положень законів прийшов до обґрунтованого висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило. На підставі чого суд задовольнив позов.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на не визначення законодавчо розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись спірне підвищення до пенсії, то розрахунок необхідно проводити, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Врадіївському районі Миколаївської області відхилити, а рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: