Справа № 22-а-1127/11 20.04.2011 20.04.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-1127/11 Головуючий у першій інстанції Франчук О.Д.
Категорія 70 Доповідач в апеляційній інстанції Галущенко О.І.
У х в а л а
іменем України
20 квітня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Галущенка О.І.
суддів Шолох З.Л., Довжук Т.С.
із секретарем судового засідання Голубкіною О.О..
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнському Миколаївської області (далі - УПФ) на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 травня 2010 р. за позовом ОСОБА_3 до УПФ про захист соціальних прав,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачка звернулася в суд з позовом до УПФ, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. ,,Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2008 р. по 31 грудня 2009 р. в сумі 3530,70 грн. та зобов’язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості за вказаний період та в подальшому нараховувати та виплачувати відповідну соціальну допомогу.
Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 травня 2010 р. позов задоволено частково: зобов'язано УПФ нарахувати та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_3 у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком з розрахунку за період з 02 березня 2009 року до 31 грудня 2009 року. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи, перевіривши законність постанови в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Положеннями ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
За 2008 рік право на отримання підвищення до пенсії у певні періоди підтверджено рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008.
Постанову суду в частині відмови щодо покладення обов’язку на УПФ виплачувати підвищення мінімальної пенсії за віком за 2008 рік позивачка не оскаржувала.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» будь-яких обмежень дій ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року не передбачено.
Окрім цього, статтею 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів надано право в 2009 р. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 р. дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., позивач має з 02 березня 2009 р. з моменту звернення до суду.
Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, повно та всебічно дослідив обставини спору, належно оцінив надані докази та дійшов обґрунтованого висновку, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, у порушення вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. не здійснило відповідні перерахування за той період, коли дія цієї норми не була зупинена, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду .
Керуючись ст. ст. 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 травня 2010 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді