Справа № 22-а-1111/11 20.04.2011 20.04.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-1111/11 Головуючий у першій інстанції Бобровський І.М.
Категорія 70 Доповідач в апеляційній інстанції Галущенко О.І.
П О С Т А Н О В А
іменем України
20 квітня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Галущенко О.І..
суддів Шолох З.Л., Довжук Т.С.,
із секретарем судового засідання Голубкіною О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області (далі - УПФ) на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 08 квітня 2010 р. за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області про захист соціальних прав,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачка звернулася в суд з позовом до УПФ, в якому просила поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав свобод та інтересів та зобов’язати УПФ перерахувати їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. ,,Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2006-2007 років.
Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 08 квітня 2010 р. позов задоволено частково. Поновлено пропущений строк звернення до суду та зобов’язано УПФ здійснити перерахунок пенсії позивачки відповідно до ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 р. з підвищенням її на 30% від встановленої мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 р. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність постанови в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Положеннями ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно з п. 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. на цей рік зупинено.
До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. ,,Про внесення змін до Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключено п. 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, протягом 2006 р. Кабінет Міністрів України не приймав рішень на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік". А тому пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., у 2006 р. запроваджені не були.
В свою чергу, п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 р. дії ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., тобто з цього часу відновилось право позивача на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 р.
Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, повно та всебічно дослідив обставини спору, належно оцінив надані докази та дійшов обґрунтованого висновку, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, у порушення вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. не здійснило відповідні перерахування за той період, коли дія цієї норми не була зупинена, чим і допустило протиправну бездіяльність. На підставі чого суд задовольнив позовні вимоги частково.
Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість поновлення процесуального строку звернення до суду.
Разом з тим, дійшовши обґрунтованого висновку про протиправні дії відповідача щодо відмови здійснення перерахунку пенсії за 2007 рік та зобов’язавши здійснити такий перерахунок, суд першої інстанції не зазначив в постанові суду про обов'язок провести відповідні виплати.
Тому постанова суду в цій частині підлягає зміні.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на не визначення законодавчо розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись спірне підвищення до пенсії, то розрахунок необхідно проводити, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 201, 207 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області задовольнити частково.
Постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 08 квітня 2010 р. змінити.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області перерахувати та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч.1 ст. 28 Закону України від 09 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині вказану постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: