Справа № 22-а-1693/11 20.04.2011 20.04.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а- 1693/ 2011 Головуючий першої інстанції – Алєйніков В.О.
Категорія 84 Доповідач апеляційного суду – Галущенко О.І.
У Х В А Л А
Іменем України
20 квітня 2011 р. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Галущенка О.І.,
суддів – Довжук Т.С.
Шолох З.Л.
із секретарем
судового засідання - Голубкіною О.О.,
з участю
представника
позивача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_5
на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.11. 2009 року у справі за
позовом
ОСОБА_5 до Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації та Міністерства праці та соціальної політики України (далі – Управління праці) про визнання протиправною відмови у передачі автомобіля у її користування, як члена сім’ї померлого інваліда,
встановила:
03.11.2008 р. ОСОБА_5 звернулася з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації та Міністерства праці та соціальної політики України (далі – Управління праці) про визнання протиправною відмови у передачі автомобіля у її користування, як члена сім’ї померлого інваліда.
Позивачка зазначала, що відповідно до положень Порядку забезпечення інвалідів автомобілями (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 р. № 999 (із змінами внесеними постановою № 661 від 26.04.2007 р., далі –Порядок) її чоловік, який є інвалідом війни II групи отримав у користування на пільгових умовах автомобіль «Таврія» ЗАЗ 11020635 1998 р. випуску на десятирічний термін без права відчуження іншій особі.
Приписи п.16 Порядку передбачають передачу автомобіля після смерті інваліда, члену його сім’ї в разі спільного з ним проживання та сплати залишкової вартості авто.
Посилаючи на незаконність відмови у залишенні їй автомобіля, як члену сім’ї померлого вона, просила визнати відмову протиправною та зобов’язати відповідача передати їй автомобіль за умови, що вона сплатить його залишкову вартість.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.11. 2009 р. у задоволенні позовних вимог позивачці відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на невірне застосування місцевим судом норм матеріального права та адміністративного судочинства просила постанову скасувати і ухвалити нову про задоволення позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 22 частини першої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту №3551-XII від 22.10.1993 р. ( з подальшими змінами) інваліди війни позачергово безоплатно забезпечуються автомобілями за наявності медичних показань.
Відповідно до положень п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями в редакції постанови Кабінету Міністрів №19.07.2006 р. № 999 після смерті інваліда, який був забезпечений автомобілем цей транспортний засіб залишається у користування його сім’ї, у якій є інвалід та якому за висновком МСЕК показане забезпечення автомобілем.
Постановою Кабінету Міністрів України № 661 від 28.04.2007 р. дію п.16 Порядку поширено також на членів сім’ї померлого інваліда, які спільно проживають з ним та мають спільну реєстрацію за однією адресою.
За змістом постанови вимоги щодо спільної реєстрації за однією адресою направлені на попередження випадків подвійного користування пільгами щодо комунальних послуг за декількома місцями постійного проживання пільговика.
З матеріалів справи вбачається, що у 2000 році ОСОБА_6 було надано на пільгових умовах автомобіль Таврія –ЗАЗ 11020635 на термін експлуатації до 10 років.
ІНФОРМАЦІЯ_1. інвалід помер.
В передачі автомобіля ОСОБА_5, як члену сім’ї померлого інваліда відмовлено.
Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, повно та всебічно дослідив обставини спору, належно оцінив надані докази та дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій відповідача, який відмовив у передачі автомобіля позивачці, оскільки остання проживає та зареєстрована у АДРЕСА_1, а померлий інвалід зареєстрований у АДРЕСА_2.
Зазначене свідчить про невідповідність місць реєстрації інваліда та члена його сім’ї формальним вимогам Порядку, що обґрунтовано визнано підставою для відмови у реалізації права, передбаченого цим спеціальним нормативним актом.
Доводи апеляційної скарги про те, що невідповідність реєстрації не може бути перешкодою в реалізації права, передбаченого Конституцією чи Законом, не заслуговують на увагу, оскільки держава вправі встановлювати підзаконними актами певні формальні умови щодо реалізації права особи, яке передбачене цими підзаконними актами та не є виключно правом, що встановлене Законом або Конституцією.
З огляду на викладене, колегія суддів не находить підстав для скасування постанови суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.11. 2009 року – залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та з часу складання постанови на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст складено 21 квітня 2011 р.
Головуючий: О.І. Галущенко
Судді: Т.С. Довжук З.Л. Шолох