Справа N 1-42/11

В И Р О К

IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

   30 березня 2011 року                                                                                м.Сторожинець

                                                                              Сторожинецький районний суд,

                                                                              Чернiвецької областi, в складі

                          головуючого суддi      ОСОБА_1

                          при секретарi               ОСОБА_2

                          за участю

                                   прокурора            Балицького С.В.

                                   адвоката               ОСОБА_3

розглянувши у вiдкритому судовому засiданні в залi суду в мiстi Сторожинець справу по обвинуваченню: -

                                        ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,     уроженця с.Задубрівці, Снятинського району, Івано-Франківської області, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, військовозобов”язаного, працюючого лікарем Сторожинецької центральної районної лікарні, ранiше не судимого, в скоєннi злочину, що передбачений ст. 368 ч.1 КК України

встановив:

Пiдсудний ОСОБА_4, будучи службовою особою, працюючи заступником головного лікаря Сторожинецької центральної районної лікарні, Чернівецької області з дитинства та пологової допомоги та будучи, згідно наказу головного лікаря № 86 від 13 січня 2010 року, головою лікарсько-контрольної комісії по видачі медичних висновків на дітей-інвалідів віком до 18 років, умисно, з корисливих мотивів, 30 квітня 2010 року біля 12,20 годин у своєму службовому кабінеті № 14, який знаходиться в приміщенні Сторожинецької центральної районної лікарні по вул.Видинівського № 20 в м.Сторожинець, Чернівецької області, одержав від ОСОБА_5 хабар в сумі 1600 гривень за видачу в подальшому медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років на її неповнолітню доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Пiдсудний ОСОБА_4 в судовому засiданнi свою вину в отриманні хабара в сумі 1600 гривень визнав пояснивши, що ОСОБА_5 зверталася до нього з приводу оформлення документів на отримання пенсії її донькою. Подивившись медичні документи він вияснив, що дитина не може бути визнаною інвалідом і їй не може бути призначена соціальна допомога оскільки згідно наказів Міністерства охорони здоров’я, необхідно представити заключення лікарів очного відділення обласної, а не Сторожинецької лікарні. Крім того зважаючи на проведену операцію, призначення соціальної допомоги можливе тільки при умові 3-х річного лікування і погіршення зору. Але оскільки ОСОБА_5 дуже просила його видати висновок то він вирішив посприяти їй в повторному обстеженні та консультації із обласним офтальмологом і таким чином вирішенні питання про можливість оформлення інвалідності. По цій причині та з метою покупки деякої апаратури для лікарні він погодився із пропозицією ОСОБА_5 на отримання від неї 1600 гривень. Винним себе в отриманні вказаних коштів, підсудний визнав, у вчиненому розкаявся, виразив готовність нести покарання за вчинений злочин і просив не позбавляти його волі.

Крім визнання підсудним своєї вини, вона також доведена показаннями свідків.

Так допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду показала, що її дитина пройшла курс лікування в Одеській клініці, після чого їй порадили звернутися до районної лікарні по місцю проживання. Вона звернулася в Сторожинецьку ЦРЛ до лікаря окуліста ОСОБА_7, яка сказала, що треба лікуватись, а інвалідність їм не положено. І її чоловік і вона особисто звернулися до заступника головного лікаря ОСОБА_4 з метою отримання довідки про інвалідність, на що підсудний сказав що дитина не може отримати таку інвалідність але якщо вона заплатить то це можна зробити. З приводу цього вона звернулась до служби безпеки і під супроводом цієї служби 30.04.2010 року вона прийшовши до ОСОБА_4 вручила останньому гроші в сумі 1600 гривень про які і про  розмір яких вони домовились напередодні. Вона була впевнена, що її доньці положена інвалідність і після того як вона дасть хабара ій буде видано відповідний висновок про це.

Із оголошених в судовому засіданні показаннь свідка ОСОБА_8 (а.с.159), вбачається, що в липні місяці 2008 року його донька захворіла на катаракту правого ока, в зв’язку з чим їй в жовтні 2009 року було проведено операцію в лікарні м.Одеси. В подальшому донька ще декілька раз, до другої половини грудня місяця 2009 року,  перебувала на лікуванні і повинна була ще лікуватися в подальшому але в зв’язку з відсутністю грошей на лікування вони не їхали по направленнях і не здійснювали лікування. 20 квітня 2010 року він звернувся до заступника головного лікаря Сторожинецької лікарні ОСОБА_4, щодо можливості оформлення дитині пенсії по інвалідності. Оглянувши документи ОСОБА_4 повідомив, що це можливо але треба заплатити 500 долларів США. Однак таких грошей у нього не було і він пішов з лікарні та про все це розповів своїй дружині. Що відбувалося в подальшому йому не відомо так як він виїхав на заробітки.

Свідок ОСОБА_9, який працює головним лікарем Сторожинецької ЦРЛ, в судовому засіданні, суду показав, що до нього підходила ОСОБА_5 з приводу оформлення пенсії її дитині але він пояснив, що необхідно висновок обласного дитячого офтальмолога, після чого можливо видати висновок Сторожинецької ЛКК, тобто після отримання висновку обласного лікаря, районна комісія на підставі цього може прийняти рішення про інвалідність дитини. В подальшому ОСОБА_5 до нього по питанню призначення дитині інвалідності не зверталася.

Лікар окуліст Сторожинецької ЦРЛ ОСОБА_7 будучи допитаною в якості свідка, суду показала, що в квітні місяці 2010 року ОСОБА_5 зверталася до неї з приводу дачі направлення для обстеження її дитини у обласного офтальмолога після проведеної операції вродженої катаракти правого ока. Таке направлення вона дала але результату обстеження їй не надавали. В подальшому ОСОБА_5 повторно зверталася до неї з таким же проханням, але результатів вона так і не отримала.  При видачі направлення питання про інвалідність не стояло, а тільки про лікування так як після операції дитині необхідно було ще лікуватися протягом 3-х років.

Оголошеними в суді показаннями свідків ОСОБА_10 (а.с.85-88) та свідка ОСОБА_11 (а.с.81-84) які були понятими про здійсненні процесуальних дій на досудовому слідстві підтверджено те, що порушень норм кримінально-процесуального законодавства при здійсненні процесуальних дій на досудовому слідстві, за участю цих понятих не допускалось.

Вина пiдсудного ОСОБА_4 крiм цього доказана дослiдженими в судовому засiданнi матерiалами кримiнальноi справи, а саме:

- протоколом усної заяви про злочин від 29.04.2010 року (а.с.4) згідно якого ОСОБА_5 з’явилась до відповідних органів та повідомила про необхідність дачі хабара підсудному;

- протоколом огляду та вручення від 30 квітня 2010 року (а.с.7) згідно якого було оглянуто грошові купюри номіналом по сто гривень на загальну суму 1600 гривень оброблених люмінесцентним порошком, який в ультрафіолетових променях світиться червоним кольором та на які було нанесено спеціальні невидимі знаки. Після чого ці грошові купюри, серії та номера яких зазначено в протоколі, було передано ОСОБА_5;

- протоколом відібрання експериментальних зразків спецречовини від 30 квітня 2010 року (а.с.14);

- протоколом огляду місця події від 30 квітня 2010 року (а.с.25) згідно якого на робочому столі підсудного, під службовою документацією були виявлені грошові купюри номіналом 100 гривень на загальну суму 1600 гривень на яких при ультрафіолетовому освітленні виявлена нанесена фіолетова полоса та світіння люмінесцентного порошку, які упаковані в окремий конверт по правилах кримінально-процесуального законодавства;

-висновком криміналістичної експертизи № 1810 (а.с.105) згідно якого на експертизу було представлено банконоти на суму 1600 гривень, змиви з правої та лівої рук ОСОБА_4 і зразок спецхімречовини. На всій поверхні банкнот номіналом 100 гривень на загальну суму 1600 гривень, марлевих тампонах якими проводилися змиви з правої та лівої рук ОСОБА_4 є нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має родову належність між собою із зразком спецхімречовини.

При цьому серії і номера грошових коштів які були в паперовому конверті з написом «Грошові кошти, які знаходились в службовому приміщенні на робочому столі у гр.ОСОБА_4 в сумі 1600 грн. № 3»з підписами понятих, відповідають серіям і номерам грошових купюр зазначених в протоколі огляду та вручення від 30 квітня 2010 року (а.с.7) і на поверхні яких експертизою виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини яка має родову належність із відібраними зразками (а.с.14);

Оцiнивши в сукупностi приведенi вище докази вини пiдсудного, суд квалiфiкує дiї пiдсудного ОСОБА_4 за ч.1 ст.368 КК України, як одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, оскільки ОСОБА_4 працюючи заступником головного лікаря Сторожинецької центральної районної лікарні та будучи головою лікарсько-контрольної комісії по видачі медичних висновків на дітей-інвалідів віком до 18 років, являвся службовою особою так як виконував організаційно-розпорядчі функції і маючи можливість, використовуючи своє службове становище, вчинювати дії направлені на видачу медичного висновку на дитину ОСОБА_5, одержав за це хабар в сумі 1600 гривень.

На думку суду, за межами об’єктивної сторони знаходяться, а тому не підлягають доказуванню,  дії підсудного обумовлені хабарем, а саме заздалегідь домовлене отримання хабара, виконання чи не виконання домовлених дій, бажання чи не бажання підсудного виконувати такі дії, а також правоміріні чи неправомірні дії мав вчинити ОСОБА_4

Суд знаходить, що пред’явлене стороною обвинувачення та підтримане в суді,  обвинувачення в частині одержання ОСОБА_4 хабара поєднане з його вимаганням не було доведене в суді, а тому суд виключає із обвинувачення ОСОБА_4 таку кваліфікуючу ознаку його діяння як одержання хабара, поєднане з вимаганням хабара, виходячи з положень п.4 Примітки до статті 368 КК України, згідно якої вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або не вчинення  з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Згідно постанови про притягнення як обвинуваченого та обвинувального висновку,  ОСОБА_4 створив ОСОБА_5 умови, внаслідок яких остання була вимушеною дати йому хабар з метою запобігти шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів, а саме з метою запобігти невидачі медичного висновку про дитину-інваліда на свою неповнолітню доньку ОСОБА_6, що в подальшому призвело б до не одержання нею державної соціальної допомоги дітям інвалідам.

Однак,  як слідує із медичних документів на хвору ОСОБА_6, яка є донькою ОСОБА_5, вона знаходилась на стаціонарному лікуванні в очному відділі № 3 Одеської міської клінічної лікарні № 4 центру мікрохірургії ока, в період з 06.10.2009 року по 12.10.2009 року з приводу вродженої катаракти (а.с.31).

З діагнозом «Афакія»(вроджена катаракта), дитину 16.04.2010 року було направлено на стаціонарне лікування в очне дитяче відділення Чернівецької міської лікарні № 2 (а.с.30).

Відповідно до підпункту 2.6, пункту 2 розділу ХІ Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги дітям інвалідам віком до 16 років, затвердженого спільним наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 року № 454/471/516, при захворюванні по діагнозу –«Афакія», право на одержання державної соціальної допомоги строком на 5 років настає при зміні на очному дні в поєднанні зі зниженням гостроти зору до 0,2 на оці, що краще бачить з оптимальною корекцією (окулярами, контактною анеквідістантною, ізейконічною) або до 0,04 з оптимальною корекцією після 3 років лікування амбліопії на одному оці.

ОСОБА_5, як слідує із її показань в якості свідка та показань свідків  ОСОБА_8 і ОСОБА_7 після проведеного лікування дитини в м.Одесі, повинна була пройти ще курс лікування протягом не менше ніж 3-х років, при певних показниках зниження гостроти зору і тільки після цього мала право на отримання державної соціальної допомоги. Однак ОСОБА_5 відмовилася від лікування, внаслідок відсутності коштів.

Із зазначеного вбачається, що ОСОБА_6, яка є дочкою ОСОБА_5 при вказаному діагнозі, не могла бути призначена соціальна допомога, а тому відповідно небуло необхідності запобігати шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів так як такі права і такі інтереси були незаконними, оскільки прохаючи підсудного видати медичний висновок на отримання соціальної допомоги, дитині така допомога не була положена, а відповідно прохання ОСОБА_5 були незаконними, що в свою чергу виключає згідно п.4 примітки до ст.368 КК України, необхідність кваліфікувати дії підсудного як вимагання хабара.

Призначаючи вид  та  мiру покарання пiдсудному ОСОБА_4 суд враховує суспiльну небезпеку скоєного пiдсудним  злочину, який вiдноситься до злочинiв середньої тяжкості, а також  данi про його особу - пiдсудний характеризуеться позитивно по мiсцю його проживання (а.с.175) та позитивно характеризується по місцю роботи (а.с.55), вину визнав, в скоєному розкаявся, ранiше не судимий.

Обтяжуючих вину пiдсудного обставин судом не встановлено, а пом'якшуючими його вину обставинами згідно ст.66 КК України є щире каяття. Крім того такими обставинами суд визнає позитивне характеризування його по місцю роботи і проживання.

З врахуванням обставин скоєння злочину, тяжкостi злочину який відноситься до злочину середньої тяжкості, особи пiдсудного ОСОБА_4, а саме зважаючи на позитивні характеристики, вiдсутнiсть у нього судимостей, визнання вини, а також враховуючи наявнiсть двох пом'якшуючих обставин та його високий професіоналізм як лікаря педіатра, підтверджених характеристикою лікувального закладу суд дiйшов висновку про можливiсть призначення підсудному покарання не пов’язаного з позбавленням волі та ізоляцією його від суспільства та вважає що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення підсудного і попередження нових злочинів.

Зважаючи на характер вчиненого ОСОБА_4 злочину, який співставляється судом із займаною ним посадою пов’язаною із організаційно-розпорядчими функціями, суд знаходить необхідним призначення додаткового покарання,  передбаченого в санкції ч.1 ст.368 КК України, а саме позбавлення права обіймати керівні посади.

Вирішуючи питання про речові докази по справі, а саме грошові кошти, які були предметом хабара, в сумі 1600 гривень, суд виходить з того, що в матеріалах справи відсутні докази щодо джерела отримання органом слідства вказаних коштів, а встановлені судом обставини належності цих коштів не підтверджені жодними доказами, а тому суд приймаючи до уваги можливість вирішення цього питання в порядку цивільного судочинства, передбачена в ст.81 КПК України, вважає за необхідне передати ці гроші у власність держави.

          Суд знаходить, що з підсудного необхідно стягнути всі судові витрати пов’язані із проведенням судових експертиз та крім того вважає, що в зв’язку з виконанням підсудним умов застосування до нього міри запобіжного заходу у вигляді застави, сума застави підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_12.

              На пiдставi ст.ст.321-325 КПК України,суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним в скоєннi злочину, що передбачений ст.368 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) гривень, з позбавленням ОСОБА_4 права займати керівні посади в системі охорони здоров’я,  строком на 1 (один) рік.

     Мiру запобiжного заходу вiдносно засудженого ОСОБА_4 заставу, залишити до вступу вироку в законну силу, після чого внесену суму застави в розмірі 20000 (двадцять) тисяч гривень повернути заставодавцю ОСОБА_12, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5.

          Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, судові витрати по справі на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області, 154 (сто п’ятдесят чотири) гривні 80 копійок, за проведення технічної експертизи, перерахувавши їх на р.рахунок 31256272210002 в УДК Чернівецької області, МФО 856135, код 25575279, а також на користь державного бюджету 1503 (одну тисячу п’ятсот три) гривні 60 копійок, за проведення криміналістичної експертизи спеціальної хімічної речовини.

Речові докази по справі, які знаходяться при кримінальній справі в Сторожинецькому районному суді, а саме:

- грошові кошти, які були предметом хабара, в сумі 1600 (одна тисяча, шістсот) гривень, передати у власність держави;

- мобільний телефон «Соні Еріксон»із зарядним устройством, повернути ОСОБА_5, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_6;

- конверти зі змивами з обох рук ОСОБА_4, паперовий згорток з спецречовиною, знищити;

- та три диски із записами здійснених процесуальних дій по кримінальній справі зберігати при справі;

          Скасувати арешт накладений на автомобіль НОМЕР_1, який належить засудженому ОСОБА_4, та на грошові кошти засудженого ОСОБА_4 в сумі 18838 (вісімнадцять тисяч, вісімсот тридцять вісім) гривень, 1135 (одну тисячу сто тридцять п’ять) Євро та 664 (шістсот шістдесят чотири) доллари США.

          Грошові кошти засудженого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 18838 (вісімнадцять тисяч, вісімсот тридцять вісім) гривень, 1135 (одну тисячу сто тридцять п’ять) Євро та 664 (шістсот шістдесят чотири) доллари США, які зберігаються на депозитному рахунку прокуратури Чернівецької області, згідно квитанцій від 21.06.2010 року, повернути засудженому ОСОБА_4.

На вирок може бути подана апеляцiя до апеляцiйного суду Чернiвецької областi, через Сторожинецький районний суд, протягом 15 дiб, починаючи з моменту його проголошення.

           СУДДЯ: