Копія:                                                                                                     Справа № 2-49/11                               

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2011 року                                                                                              м.Сторожинець

                                                                                   Сторожинецький районний суд                                                                                                                          

                                                                                   Чернівецької області  в складі:

                             головуючого судді            Яківчика І.В.,

                             при секретарі                      Гулей М.Г.,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання майна спільною власністю

встановив:

Позивач звернулася в суд з позовом, предмет якого в подальшому змінила  до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання майна спільною власністю, посилаючись на те, що 12 вересня 1981 року між нею та відповідачем було укладено шлюб та почали проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1. Цей двір станом на 15.04.1991 року відносився до категорії колгоспних дворів та згідно довідки Новобросківецької сільської ради там були прописані та проживали ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6, та ОСОБА_5, внаслідок чого всі члени двору стали співвласниками цього майна, а відповідно як позивач так і відповідачі мають по 1/5 ідеальній частці у вказаному дворі. Зважаючи на це та посилаючись на те, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовляються від добровільного оформлення права спільної власності на будинок, позивач просила визнати домоволодіння № 43 що по вул.Б.Хмельницького в с.Нові Бросківці, Сторожинецького району, спільною частковою власністю її та всіх відповідачів та визначити частку кожного в розмірі 1/5 частини будинковолодіння.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені обставини.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася але направила до суду письмову заяву, якою просила справу розглядати без неї, позовні вимоги не визнала по тій причині, що позивач не була зареєстрована за місцем знаходження спірного будинку, а відповідно не була членом колгоспного двору і не набула право на частку у майні цього двору.

Відповідач ОСОБА_5 письмовою заявою визнав позовні вимоги та просив справу розглядати у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному об’ємі, пояснивши, що позивач є її матір’ю яка постійно проживала у спірному дворі та вела господарство разом з батьком який є відповідачем по справі. В цьому дворі вона та її брат народилися, виросли і жили.

Відповідач ОСОБА_2, та його представник ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково оскільки тільки відповідач із своєю матір’ю та дітьми мають право на частки в цьому дворі, а позивачка в період з 1982 по 2007 роки була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2. За станом на 15.04.1991 року вона не була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому не могла бути членом колгоспного двору. Крім того позивач не має права на часткову власність оскільки колгоспні двори належали його членам на праві сумісної власності.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Так судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_3 згідно рішення правління колгоспу «Ленінський шлях»від 17.07.1986 року № 143 та на підставі рішення виконкому Сторожинецької районної ради народних депутатів від 10.10.1986 року № 232 (а.с.80, 81) отримала дозвіл на будівництво нового індивідуального житлового будинку, замість існуючого верхого, на закріпленій земельній ділянці розміром 0,25 га. в с.Заболоття. Новобросковецької сільради.

На вказаній земельній ділянці, будівельним паспортом (а.с.79-86) передбачалось будівництво  житлового будинку, літньої кухні та інших господарських споруд.

Згідно погосподарської книги Новобросковецької сільради за 1986-1990 роки (а.с.68), на ОСОБА_3 було відкрито особовий рахунок за № 632, куди записані також як члени господарства ОСОБА_2 син голови двору, ОСОБА_1, невістка, ОСОБА_6, внучка і ОСОБА_5,  внук.

По технічному паспорту, виданому Сторожинецьким комунальним бюро технічної інвентаризації (а.с.74) на житловий будинок індивідуального житлового фонду, вказаний житловий будинок знаходиться за адресою с.Нові Бросківці по вул.Б.Хмельницького, 43 та складається із житлового будинку з ганком, та підвалом, гаража, вбиральні, п’яти сараїв, літньої кухні з ганком, огорожі, криниці та вимощення.

Довідкою виконкому Новобросковецької сільради, Сторожинецького району № 231 (а.с.56), а також погосподарською книгою сільради за 1991-1995 роки (а.с.72) підтверджено, що двір за адресою віл.Б.Хмельницького, 43 в с.Нові Бросківці, Сторожинецького району, відносився до колгоспної суспільної групи господарств. Крім того сторонами визнається те, що даний двір є колгоспним двором, що згідно ст.61 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

          За станом на 15.04.1991 року в спірному дворі, який згідно зазначеної довідки виконкому Новобросковецької сільради (а.с.56) та згідно погосподарської книги за 1991-1995 роки (а.с.72), були записані та проживали позивач і відповідачі по цій справі.

Суд знаходить, що доводи відповідача ОСОБА_2 щодо не проживання позивача в спірному господарстві, з посиланням на довідку адресно-довідкового бюро (а.с.87) та лист прокурора Сторожинецького району (а.с.88) є безпідставними виходячи з наступного.

Як свідчить аналіз норм ЦК Української РСР в редакції 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, колгоспний двір це сімейно-трудове об’єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства та для сімейних потреб.

Факт проживання позивача у вказаному господарстві та її участь у веденні підсобного господарства підтверджено в суді: - шлюбними відносинами між позивачем та членом двору відповідачем ОСОБА_2, оскільки шлюб між ними було зареєстровано  12 вересня 1981 року, а розірвано 14 червня 2010 року. Перебуваючи в шлюбних відносинах позивач народила в с.Н.Бросківці двох дітей –відповідачів по справі, що є підтвердженням її проживання в цьому господарстві; - визнанням позову відповідачами по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які являються дітьми позивача та відповідача ОСОБА_2 які проживали разом із своїми батьками в цьому господарстві; - показаннями відповідача ОСОБА_4, даними нею як свідком по справі.

Згідно ч.2 ст.9 Закону СРСР «Про власність в СРСР», який набрав чинності з 1.07.1990 року майно селянського господарства належить його членам на праві загальної спільної власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами союзної і автономної республіки

Постановою Верховної Ради УРСР (що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) від 26.03.1991 року  «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність»визначено, що правила які містяться в Законі Української РСР «Про власність»і були передбачені Законом СРСР «Про власність в СРСР», застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР, тобто з 1 липня 1990 року.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення Закону України «Про власність»щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону, тобто після 15.04.1991 року, а до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство.

Зокрема спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. При цьому розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Статтею 126 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, було визначено, що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що як позивач так і відповідачі за станом на 15.04.1991 року проживали в спірному колгоспному дворі, постійно до припинення даного колгоспного двору та після цього, брали участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору і внаслідок цього, не втратили права на частку в його майні то вони мають право власності на частки в цьому майні і їх частки є рівними.

Згідно положень ст.ст.112, 120 ЦК України в редакції 1963 року, розрізнялася спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність). Майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а частка члена колгоспного двору в майні двору визначалася тільки у випадках передбачених статтею 123 цього Кодексу.

Виходячи з цього та зважаючи на кількість членів колгоспного двору які не втратили права на частку в його майні,  суд знаходить що кожному із співвласників належить частка в розмірі 1/5 частини будинковолодіння, а відповідно позовні вимоги щодо визначення частки кожного із співласників, підлягають задоволенню.

При цьому суд виходить також і з того, що згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в редакції 2003 року, цей цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Цивільні відносини між сторонами цієї справи, виникли до 15.04.1991 року, а відповідно до прийняття нового Цивільного кодексу України але продовжують існувати після набрання ним чинності, а тому на думку суду, до врегульованих новим цивільним кодексом прав власності сторін, необхідно застосувати положення Глави 26 «Право спільної власності»та Глави 29 «Захист права власності»,  Книги третьої «Право власності та інші речові права», Цивільного Кодексу України, виходячи з наступного.

Позовні вимоги позивача щодо визнання домоволодіння спільною частковою власністю всіх її учасників з визначенням часток кожного члена колгоспного двору не визнаються відповідачами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і визнаються відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5.  Із пояснень відповідача ОСОБА_2 та його представника, даних ними в суді вбачається, що вони взагалі не визнають право власності   позивача по справі, на частку в спірному будинковолодінні.

Згідно положень ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою.

Тому на думку суду, право власності позивача підлягає захисту, а відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання будинковолодіння № 43 що по вул.Б.Хмельницького в с.Нові Бросківці, Чернівецької області спільною власністю всіх членів колишнього колгоспного двору з визначенням їх часток.

При цьому визначаючи частки суд виходить із того, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, рішенням Сторожинецького райсуду від 14 червня 2010 року, яке набрало законної сили, шлюб розірвано, а інші відповідачі проживають не в спірному будинку, а в інших місцях, а саме відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в м.Сторожинець, а відповідач ОСОБА_3 проживає в літній кухні того ж господарства але в іншому погосподарському номері, оскільки рішенням виконкому Новобросківецької сільської ради від 31 травня 1993 року № 19, за заявою ОСОБА_2,  двір було поділено і відкрито новий погосподарський номер 644 по вул.Б.Хмельницького № 43-А, на ім’я ОСОБА_3, а на ім’я ОСОБА_2 було відкрито погосподарський номер 642 по вул.Б.Хмельницького  № 43 (а.с.57).

Таким чином колишній колгоспний двір вже практично поділено між деякими його членами, так як ОСОБА_3 виділилась з майном в окремий погосподарський номер та за окремою адресою, що звичайно ж порушує права інших колишніх членів колгоспного двору на володіння, користування і розпорядження спільною власністю.

Положеннями статті 356 ЦК України, згідно яких власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю тобто законом встановлена презумпція, відповідно до якої спільна власність у випадку її виникнення передбачається спільною частковою власністю. Виходячи з цього суд знаходить, що позовні вимоги щодо визнання вказаного будинковолодіння спільною частковою власністю всіх, задоволенню не підлягають.

На підставі ст.ст. 355, 356, 386, 392,  п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст.112, 120, 123, 126 ЦК України (в редакції 1963 року), та керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 61, 174, 212, 223  ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання майна спільною власністю, задовольнити частково.

Визнати домоволодіння № 43 що по вул.Б.Хмельницького в с.Нові Бросківці, Сторожинецького району, Чернівецької області, яке складається із житлового будинку літ.»А-1», підвалу літ «Пд», входу в підвал літ «Вх/підв», ганків літ.«а»та «з», гаража літ. «Б», сараїв літ. «В,Г,Е.Є,Ж», літньої кухні літ «З», огорожі № 1, криниці № 2 і замощення 1,  спільною власністю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та визначити, що їм належить по 1/5 ідеальній частці в цьому будинковолодінні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.                              

             СУДДЯ:  (підпис)

          Оригінал рішення знаходиться в Сторожинецькому райсуді в цивільній справі  № 2-49/11.      

          Рішення набрало законної сили «___»______________2011 року та  підлягає виконанню.

Копія вірна: Голова Сторожинецького райсуду                                                          ОСОБА_10