Справа № 2-180/11

РІШЕННЯ

Іменем України

11.02.2011                                                                                                                                                                                м.Сторожинець

                                                                 Сторожинецький районний суд

                                                                 Чернівецької області в складі:

                            головуючого  судді             Яківчика І.В.,

                            при секретарі                           Гулей М.Г.    

розглянувши в судовому  судовому засіданні в м.Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_1 ОСОБА_2 Іванівни до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкоди користування житлом

встановив:

Позивач діючи в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини, звернулася до суду з позовом про усунення перешкоди користування житлом, посилаючись на те, що вона перебуваючи з 28.10.1999 року в шлюбі з ОСОБА_4, побудували житловий будинок та інші надвірні споруди що по вул.І.Крянге, 166 А в с.Ропча, Сторожинецького району, Чернівецької області. У 2004 році вона народила дитину і в цьому ж році шлюб було розірвано але вони продовжували проживати спільно у побудованому житловому будинку. В подальшому, у 2007 році, вона залишивши дитину у своїх батьків, поїхала на роботу до Італії, але 13.12.2010 року ОСОБА_4 помер, внаслідок чого вона терміново приїхала до України на похорон. Поховавши колишнього чоловіка вона в своєму будинку зробила поминальний обід, а на наступний день, повернувшись від своїх батьків побачила що замки в будинку були змінені, а з її хати виходили сестра її колишнього чоловіка і її чоловік, які заявили що вони є спадкоємці і в будинок її з дитиною не впускають. Вважаючи,  що її права та права її доньки на житло порушені, позивачка просила суд постановити рішення, яким зобов’язати відповідачів не чинити їй та її дочці перешкоди в користуванні житловим будинком та надвірними спорудами, що по вул.І.Крянге, 166 А, зобов’язати їх передати їм ключі від дверей житлового будинку і надвірних споруд та не перешкоджати проживати у вказаному будинку. В подальшому позивачка доповнила свої вимоги також і вимогою про вселення її з донькою в житловий будинок.

В судовому засіданні позивач та її представник, посилаючись на викладені обставини,  позов підтримали повністю та додатково зазначили, що вони на день розгляду справи в суді, не можуть зайти в свій будинок так як двері закриті, а предметом їх позову є право на проживання в будинку.

Відповідачі в судове засідання не з’явились та посилаючись на положення ст.63 Конституції України, відмовились виконати ухвалу суду щодо дачі особистих пояснень в суді.

Представник відповідачів в судовому засіданні, вимоги позову не визнав, посилаючись на те, що його довірителі не перешкоджають позивачці користуватися будинком по вул.І.Крянге, 166 «А»і ключів від будинку у них не має. В спірному будинку ніхто не проживає

.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд на підставі встановлених обставини справи та відповідних їм правовідносин знаходить, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так судом встановлено, що місцем реєстрації та проживання позивача ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_1 ОСОБА_3 Іванівни є житловий будинок, що по вул.І.Крянге, 166 «А»в с.Ропча, Сторожинецького району, Чернівецької області. Вказане підтверджується електрофотокопіями паспорта позивача (а.с.5), довідкою виконкому Ропчанської сільради № 2284 (а.с.15) та погосподарською книгою Ропчанської сільради (а.с.31-32).

Крім того, на ім’я позивача, Сторожинецьким райбюро технічної інвентаризації, виготовлено технічний паспорт на будинковолодіння по вул.І.Крянге, 166 «А»(а.с.54-59), оскільки їй 13.03.2000 року рішенням Ропчанської сільради № 92 було виділено 0,25 га для будівництва житлового будинку на цій ділянці (а.с.8).

Виходячи з цього суд знаходить, що позивач та її малолітня донька мають право користуватися вказаним житлом і вказане право їм гарантується як статтями 30 і 47 Конституції України і нормами Житлового кодексу України, так і статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, із змінами внесеними протоколом № 11, які набрали чинності для України 11 вересня 1997 року, а у відношенні до малолітньої ОСОБА_5 це право гарантується ще і положеннями статті 18 Закону України «Про охорону дитинства»від 26 квітня 2001 року, з наступними змінами і доповненнями.

Виходячи з пояснень позивача та її представника, даних ними в суді вбачається, що позивач та її донька не можуть користуватися житлом, що по вул.І.Крянге, 166 «А»в с.Ропча внаслідок того, що їм в цьому чиняться перешкоди і вказані перешкоди пов’язані із недопуском їх до будинку та відсутністю ключів від вхідних дверей будинку, оскільки замки поміняні. В результаті чого вони не можуть попасти до будинку.

Відповідно до ст.9 ЖК України,  ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом.

Згідно ст.391 ЦК України, на яку посилаються позивачі,  власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Вказане правило стосується негаторного позову, право на який мають власник, а також особа яка володіє річчю, але позбавлена можливості користуватися чи розпоряджатися нею тобто в даному випадку, право на такий позов мають позивачі, які володіють і користуються житлом, в якому вони зареєстровані і яке розташоване в с.Ропча по вул.І.Крянге, 166 «А».

В даному випадку, зважаючи на правові підстави цього позову, суд вважає, що результат  розгляду справи не залежить від наявності вини відповідачів, оскільки захист прав і охоронюваних законом інтересів позивача за цим позовом надається судом або у формі припинення дій, що порушують право або у формі відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Підставою розглядуваного позову є обставини що обгрунтовують як право позивачів на володіння і користування майном, так і неправомірну поведінку певних осіб, яка створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей.

Однак, виходячи із суті вимог, за цим позовом, його предметом є не встановлення неправомірності дій відповідачів, а усунення порушення яке мало місце на момент звернення до суду та триває в подальшому.

Згідно статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачі, в особі свого представника, заперечують, порушення прав позивачів на користування житлом шляхом не допуску її з дитиною в житловий будинок та заперечують наявність у них ключів від будинку. При цьому відповідачі відмовились з’явитися до суду та дати особисті пояснення по справі, хоча судом ухвалювалось про необхідність цього.

Поясненнями представника відповідачів щодо того, що в спірному будинку ніхто не проживає, підтверджується те, що між сторонами існує певний спір про право на житловий будинок, а відповідно суд припускає порушення прав позивачів на користування житлом.

В даному випадку, на думку суду, власник не зобов’язаний доказувати неправомірність дій відповідача, так як вони припускаються такими, доки сам відповідач не доведе правомірність своєї поведінки.

Виходячи з цього, суд не отримавши доказів знаходження ключів від будинку у відповідачів знаходить, що позовні вимоги в частині зобов’язання відповідачів на вчинення дій щодо передачі ключів та не чинити перешкоди в користуванні житловим будинком і надвірними спорудами, задоволенню не підлягають.

Однак, зважаючи на те, що захист прав і інтересів позивачів за цим позовом надається також і у формі відновлення становища, яке існувало до порушення права, а позивачі просять суд про надання їм такого захисту, суд знаходить, що позовні вимоги позивачів щодо усунення перешкод в користуванні житлом, шляхом їх вселення в  житловий будинок який розташований в с.Ропча, Сторожинецького району, Чернівецької області по вул. І.Крянге, 166 «А», в якому вони зареєстровані, підлягають задоволенню.

Виходячи з позиції відповідачів в цьому спорі, очевидним є те, що задоволення позову в частині вселення позивачів в житловий будинок не порушує жодних прав і охоронюваних інтересів відповідачів.

На підставі ст.ст. 30, 47 Конституції України, ст.9  ЖК України, ст.391 ЦК України, ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4.11.1950 року та керуючись ст.ст. 10, 27-1, 57, 60, 61, 212, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги  ОСОБА_1 яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 ОСОБА_3 Іванівни до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкоди користування житлом задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_1 ОСОБА_3 Іванівні, перешкоди в користуванні житлом та вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 із малолітньою ОСОБА_1 Іонелою Іванівною, ІНФОРМАЦІЯ_2 в житловий будинок який розташований в с.Ропча, Сторожинецького району, Чернівецької області по вулиці І.Крянге,  № 166 «А».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя