Справа № 2-а-285/11/2211

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2011 р. року Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі головуючого:

судді - Савіцький Л.П.,

при секретарі –сегень Ю.Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Нетішині адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до  управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині  Хмельницької області про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги   

                                                                 ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в поданій суду позовній заяві просить визнати дії відповідача неправомірними та стягнути на його користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії в сумі 4596,5 грн. за період з січня 2006 по липень  2009 року включно та в сумі 1953 грн. за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року і посилається на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», він має статус «дитини війни», що підтверджено відповідним посвідченням. Відповідно до ст. 6 цього ж Закону, дітям війни з 01.01.2006 року повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте дана норма Закону не виконувалась, в 2006-2007 та 2010 роках така допомога не виплачувалась, а в 2008-2009 роках виплачена не в повному об'ємі, а тому недоплата за його підрахунками становить вище означені суми, які він і просить стягнути, зобов’язавши відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до норм вище означеного закону, про що постановити відповідне рішення.  

Ухвалою суду від 24 лютого 2011 року даний адміністративний позов в частині вимог, що стосуються періодів  з   01.01.2006 року по 31.07.2009 року та з 01.01.2010 року по 02.08.2010 року    залишено без розгляду.

ОСОБА_1 справу просить розглянути без його участі, про що подав відповідну заяву.

Представник управління ПФУ в м. Нетішині в судове засідання не з'явилася, в письмовому запереченні позов не визнала, просила справу розглянути у її відсутності.

З урахуванням клопотань сторін, у відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 6 та 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Така допомога виплачується із коштів Державного бюджету управлінням Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що позивач є «дитиною війни» в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 %  від мінімальної пенсії за віком.

Законами України «Про Державний бюджет України...» на 2007, 2008 роки дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинялась.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та п. 41 розд. 2 ст. 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та визначення іншого розміру надбавки до пенсії  дітям війни.

Зазначені рішення Конституційного Суду України набрали чинності відповідно з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.

Крім того, вони мають преюдиціальне значення при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

З дня ухвалення рішення Конституційного Суду України положення зазначених законів на відповідні роки є нечинними і право дітей війни на отримання зазначеної в спеціальному законі надбавки до пенсії відновлено, не призупинялася дія таких і в подальшому, тому починаючи з 03 серпня 2010 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Нетішині безпідставно та противоправно не нараховано та не виплачено передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надбавку до пенсії і вона підлягає нарахуванню та виплаті.

Крім цього, у відповідності із ч. 3 ст. 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод громадянина і органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, що визначено ч. 2 ст. 19 Основного Закону. При визнанні неконституційними рішень про обмеження прав громадянина, суд вважає, що відповідач повинен був діяти згідно Закону, який визначав додаткові права позивача на соціальну допомогу, яка є соціальною гарантією. Остання за своїм змістом є складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, своєрідним відшкодуванням з боку держави втрат позивача в період війни, а тому, позбавлення та звуження цього права є неприпустимим.

Не є підставою для невиконання державою своїх зобов'язань щодо реалізації соціальної гарантії ОСОБА_1 (отримання ним щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як «дитині війни») відсутність бюджетних асигнувань для виплати вказаної вище допомоги, оскільки це не узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, рішення якого застосовуються при розгляді справ.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 3 ст. 105 та ч. 2 ст. 162 КАС України, якими визначено вимоги адміністративного позову та повноваження суду при вирішенні справи по суті, у разі визнання судом дій відповідача - суб'єкта владних повноважень протиправними, що має місце і в даному випадку, суд може зобов'язати такого відповідача вчинити певні дії, які той зобов'язаний виконати.

Порушене право позивача слід захистити таким чином, щоб запобігти виникненню умов, які становлять таке порушення та не допустити подальшого існування таких умов, а тому слід зобов’язати УПФ в м. Нетішині Хмельницької області нараховувати та щомісячно виплачувати передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 03 серпня 2010 року і по день припинення права на таку допомогу.

Причому, згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, спосіб захисту інтересів позивача, обраний судом, не обов'язково повинен збігатися з тим, що запропонував останній у своїх вимогах.

Тому, керуючись ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.2 ст. 11, ч. 3 ст. 105, ст. ст. 159-163 КАС України, суд,-

                                                     ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області по невиплаті встановленого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії ОСОБА_1.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області нарахувати і виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 %, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з 03 серпня 2010 року по день припинення права на таку допомогу.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 (одну) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена у Вінницький апеляційний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання її копії.  

Суддя   ОСОБА_2