7 червня 2006 року                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» (далі - ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе»), виконавчої дирекції Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у Сумській області про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 грудня 2003 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 7 квітня 2004 року,

                                                    в с т а н о в и л а:      

У грудні 2001 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом  до ВАТ  «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе», виконавчої дирекції Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у Сумській області про відшкодування шкоди.

Зазначав, що 23 грудня 1997 року, під час виконання трудових обов'язків, з ним стався нещасний випадок і згідно висновку МСЕК від 29 червня 1998 року  він визнаний інвалідом третьої групи. Відповідно до висновку МСЕК від 12.06.2000 року йому було встановлено 30% втрати працездатності, у подальшому  за висновком МСЕК від 22 червня 2002 року - 45%. Виходячи з висновку судово-медичної експертизи від 30 квітня 2000 року втрата працездатності за період з 29 червня 1998 року по 12 червня 2000 року складала 45%.

Посилаючись на вказане вважав, що  відповідач  не виплатив йому одноразову допомогу та втрачений заробіток, за період з 29 червня 1998 року по 12 червня 2000 року, тому просив суд, після неодноразового уточнення своїх позовних вимог, стягнути з відповідача на його користь компенсацію у зв'язку з несвоєчасною виплатою втраченого заробітку та одноразової допомоги в розмірі 32539 грн. 59 коп., заборгованість по одноразовій допомозі в розмірі 19235 грн. 65 коп., заборгованість по втраченому заробітку в розмірі 13341 грн.54коп. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

 Рішенням Ковпаківського районного суду Сумської області від 24 грудня 2003 року  позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто на його користь з ВАТ  «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» 10521 грн. 94 коп. заборгованість по втраченому заробітку, 19235 грн.65 коп., заборгованість по одноразовій допомозі, 4671 грн.57коп. компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою  втраченого заробітку, 25390 грн. 99 коп. компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою одноразової допомоги, 5000  грн.  моральної шкоди та  656 грн.70 коп. держмита на користь держави.

 Рішенням апеляційного суду Сумської області від 7 квітня 2004 року рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено нове,  яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволені позову.

          У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права .

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлено з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст.338 ЦПК України підстави для скасування рішення суду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

         Касаційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.

         Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 грудня 2003 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 7 квітня 2004 року залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.