Справа № 2-а-203/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 квітня 2011 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Білоус Ю.Б., розглянув у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області, про: зобов’язання суб’єкта владних повноважень до вчинення дій по нарахуванню та виплаті щомісячної надбавки (доплати) до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

Позивач 23.03.2011 року звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що має статус «дитини війни», так як на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, внаслідок чого, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на нього поширюються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені для «дітей війни», у тому числі й право на щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Зазначає, що Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено. Однак рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року дані зміни визнано неконституційними, внаслідок чого дію вищевказаної статті було відновлено. Наступні зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які було внесено Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано також неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року. У період 2009-2010 років до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не було внесено жодних змін.

Вказує, що починаючи з 2008року отримував надбавку до пенсії у набагато меншому розмірі ніж це передбачено ст.6 закону України «Про соціальний захист дітей війни», що є грубим порушенням вимог законодавства з боку відповідача. Адже наділивши його статусом «дитина війни» держава гарантувала йому додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Зазначає, що про належне право на отримання щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком йому стало відомо лише в грудні 2010 року.

З огляду на наведене, просить суд: зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, згідно з ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» з розрахунку, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.07.2007року по 31.12.2007року та з 22.05.2008року по 31.01.2011року. Справу просить розглядати у його відсутності.

Ухвалою судді від 28.03.2011 року адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність та зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі нарахувати та виплати на користь позивача щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з 09.07.2007 року по 22.09.2010року включно, - залишено без розгляду.

В іншій частині адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області, про зобов’язання суб’єкта владних повноважень до вчинення дій по нарахуванню та виплаті щомісячної надбавки (доплати) до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ухвалою судді від 28.03.2011 року відкрито скорочене провадження у справі.

06.04.2011року представник відповідача  - управління Пенсійного фонду України у Мостиському районі, подав в канцелярію суду заперечення проти даного позову, в якому зазначив, що згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, законодавством України не визначено понять «мінімальна пенсія за віком» як розрахункова величина для підвищення пенсії згідно ст.6 вищевказаного закону, так як ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно ч.3 ст.28 цього закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених цим законом. А отже мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього закону. Водночас, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України

«Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.

Розрахунок доплати, здійснений позивачем в позовній заяві не може братись судом до уваги, оскільки такий не ґрунтується на чинному законодавстві, оскільки не існує такого нормативно-правового акту, який би визначав, що поняття "мінімальна пенсія за віком" (як розрахункова величина за Законом-2195) та "прожитковий мінімум" є аналогічними термінами. Тим паче, в частині 3 ст.28 Закону-1058 чітко визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення  розмірів пенсій, призначених згідно з Законом-1058.   

Таким чином, вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Оцінивши повідомлені позивачем у позовній заяві та представником відповідача у запереченні проти позову обставини, та беручи до уваги те, що у справі міститься достатньо підстав для прийняття законного та обґрунтованого на думку суду рішення в порядку скороченого провадження, вважаю, що позов слід задовольнити  з наступних підстав.

Згідно ст.  ст. 21, 22 Конституції України права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті  нових законів  або внесенні змін  до чинних законів не допускається  звуження змісту  та обсягу існуючих прав та свобод.   

Ст. 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Встановлення окремими законами України певних пільг, компенсацій і гарантій є складовою конституційного права  на соціальний захист, тому відповідно до ч. 2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватись органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.   

Судом встановлено, що ОСОБА_1 - позивач у справі, згідно ст.  1 Закону України №2195-ІV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до категорії «дитина війни», що підтверджується копією паспорта громадянина України(а.с.5) та копією пенсійного посвідчення №120323 (а.с.6).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада  2004 року, позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2010 рік та 2011рік не була зупинена чи обмежена Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік",  Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" чи іншими нормативними актами. Отже, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, за цей період, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Ст.70 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік"  Кабінету Міністрів України було надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачала встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Суд не бере до уваги письмові заперечення відповідача і в тій частині, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується.   

При цьому  вважає, що відповідно до ст.17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

Ст.19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки, будь-яким іншим законом, крім Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, то  вважаю, що  відсутні  правові підстави для застосування відповідачем будь-якої іншої величини, ніж встановлена ч.1 ст.28 цього Закону, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни. У зв’язку з цим заперечення відповідача у відповідній частині  є необґрунтованими.    

Суд також не може прийняти до уваги посилання відповідача на безпідставність позовних вимог по причині відсутності  фінансування для здійснення підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з огляду на те, що у відповідності з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач  належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, а тому, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.   

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги слід покласти  на відповідача у справі.

Враховуючи усе вищенаведене, суд вважає, що слід зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі  30% від мінімальної пенсії за віком, згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування», в межах визначеного ч.2. ст.99 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду з 23.09.2010 року  по  31.01.2011 року, з врахуванням виплачених сум.

Відповідно до ч.1  ст. 94 КАС України на користь позивача суд присуджує 3 (три) гривні 40 копійок судового збору з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 19-22, 64, 68 Конституції України, ст.1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” від 18.11.2004 року №2195-IV (із змінами та доповненнями), ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” від 09.07.2003 року № 1058-IV, Законом України «Про державний бюджет на 2010р.», Законом України «Про державний бюджет на 2011р.», ст.ст. 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 158, 160-163, 167, 183-2, 186, 256 КАС України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 23.09.2010 року  по  31.01.2011 року на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на дану постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Мостиський районний суд в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.   

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Суддя  ОСОБА_2