Справа № 2-а-122/2007

 

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

7 грудня 2007 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі :

 

головуючого                -  судді Литвина О.В.

при секретарі               -  Божок Н.В.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Рокитне адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської райдержадміністрації

 

про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Звернувшись до суду, позивач посилається, що він являється учасником ліквідації аварії на ЧАЕС ІІ категорії. Відповідно до ст.. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат. Виплату даної допомоги проводить відповідач і здійснює її разовими платежами протягом поточного року. Зазначає, що на даний час відповідачем, вказана допомога виплачена в таких розмірах за 2003 рік - 26,70 грн., за 2004 рік - 26,70 грн., за 2005 рік - 100 грн., за 2006 рік - 100 грн., а всього ним отримано 253,40 грн. Мінімальна заробітна плата у вказані роки становила у листопаді 2004 року - 237 грн.,  у вересні  2005 року - 332 грн., у вересні 2006 року  - 375 грн. З вказаного видно, що розмір виплаченої її суми не відповідає розміру мінімальної заробітної плати, встановленої відповідними Законами України. 10.10.2007 року він звертався до відповідача з заявою з проханням пояснити, виходячи з яких підстав йому проведено такий розрахунок виплат та провести донарахування та виплату недоотриманих коштів. Відповідач відмовив у задоволенні її вимог. Просить стягнути з відповідача на його користь 6216,60 грн. недоотриманих нею сум грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2006 роки.

 

Будучи належним чином повідомленим, позивач в судове засідання не з»явився та подав  заяву, якою позов підтримав та просив розглянути справу у його відсутності.

 

Не направив свого представника у судове засідання і відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, направивши натомість до суду заяву, якою позов не визнав та просив розглянути останній у відсутності його представника.

 

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

 

В судовому засіданні встановлено, що позивач являється учасником ліквідації аварії на ЧАЕС ІІ категорії. Відповідачем проводилися нарахування та виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, що передбачено ст..48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. На даний час відповідачем, вказана допомога  виплачена  в таких розмірах: за 2003 рік - 26-70 грн., за 2004 рік - 26-70 грн., за 2005 рік - 100-00 грн., за 2006 рік - 100-00 грн., а всього ним отримано 253-40 грн. Зазначена допомога на оздоровлення виплачена в тих розмірах, які встановлені постановою КМ України від 26.07.1996 року за № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період до 2005 року, та постановою КМ України від  12.07.2005 року за № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 2005 року.

 

Викладене підтверджується  наявними у справі та оглянутими у судовому засіданні письмовими доказами, якими є:

 

§  Посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 на ім.»я позивача;

§  Довідка відповідача № 82 та лист відповідача № 07-884 від 24.10.2007 року

.

 

Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачені нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам І та ІІ груп  та учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2  в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Обов»язок по нарахуванню та виплаті такої допомоги покладено на органи соціального захисту населення по місцю проживання громадян.

 

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 

Відповідно до положень ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

 

Частина перша статті 9 КАС України визначає, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 

Розмір допомоги на оздоровлення, визначений вказаними вище постановами КМ України, суперечить вимогам ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

 

Статтею 1 ЗУ «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» встановлено з 1 січня 2003 року розмір мінімальної заробітної плати 185 грн. на місяць. Статтею 1 ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» встановлено з 1 грудня 2003 року розмір мінімальної заробітної плати 205 грн. на місяць.

 

Статтею 89 ЗУ «Про Держаний бюджет України на 2004 рік встановлений з 1 січня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати 205 грн. на місяць,  з 1 вересня 2005 року 237 грн. на місяць.

 

Статтею 83 Закону України  “Про Державний бюджет України на 2005 рік” установлений з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати в сумі 262 грн. на місяць, з   1 квітня 2005 року - 290 грн., з 1 липня 2005 року - 310 грн., з 1 вересня 2005 року -332 грн.

 

Статтею 82 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» встановлений з 1 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати 350 грн. на місяць, з 1 липня 2006 року 375 грн. на місяць, з 1 грудня 2006 року 400 грн. на місяць.

 

Вказані  Закони, окрім Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», не мали обмежень щодо застосування ст.48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

 

Зважаючи, що закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, суд приходить до висновку, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України від 26.07.1996 року за № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від   12.07.2005 року за № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

 

Такий висновок суду узгоджується з положеннями  ч.4 ст.9 КАС України в тім, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

 

Разом з тим, суд не знаходить неправомірною відмову відповідача провести нарахування та виплату позивачу допомоги на оздоровлення за 2006 рік, оскільки  дію абзацу другого частини четвертої статті 48 зупинено на 2006  рік  в  частині  виплати  компенсацій  і  допомоги у розмірах відповідно  до  мінімальної  заробітної  плати  згідно  із Законом України N  3235-IV  від 20.12.2005 року.

 

Враховуючи наведене  суд знаходить неправомірними дії відповідача в частині відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, що визначений ст..48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у період 2003-2005 років  та приходить до висновку, що остання має бути стягнута з відповідача на користь позивача за вказаний період, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати  при  виплаті за 2003 рік - 237-00 грн.,  за 2004 рік - 332-00  грн , за 2005 рік -  350-00 грн..

Всього позивачу підлягало до нарахування та виплати за 2003 рік - 1185-00 грн., за  2004 рік  -1660-00  грн., за 2005 рік - 1750-00 грн, а всього - 4595-00 грн. Враховуючи суму добровільно виплаченої позивачу допомоги розміром 153-40 грн., до примусового стягнення з відповідача підлягає сума  розміром  4441-60 грн.

 

Суд не знаходить підстав для обговорення питання про пропущення позивачем строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, оскільки на цьому не наполягав відповідач.

 

На підставі ст.4 Декрету КМ “Про державне мито” позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави.

 

Керуючись ст.ст.19, 113 Конституції України, ст.48, 62 Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст.6, 9, 17, 89, 99, 100, 158-163, 185, 186 КАС України, суд-

 

П О С Т А Н О В И В:

 

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської райдержадміністрації про відмову у проведенні перерахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення  ОСОБА_1.

 

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської райдержадміністрації про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити частково.

 

Стягнути з  Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації  на користь ОСОБА_1, 4441-60 грн недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення .

 

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

 

 Звільнити позивача від сплати судового збору.

 

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Київської області через Рокитнянський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

 

 

 

 Суддя