УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-21299/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 10.3.1 (Ш) Бондарчук Г. Д.
Доповідач – Соколан Н. О.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
12 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Соколан Н.О.
суддів: Митрофанової Л.В., Михайлів Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області на постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області (надалі – УПФУ) про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, посилаючись на те, що їй, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з січня 2006 року по червень 2008 року відповідачем не виплачується щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Тому просила суд поновити їй процесуальний строк звернення до суду і зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй щомісячну соціальну державну допомогу за зазначений період в розмірі 3303 грн. 60 коп.
Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду із захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Визнано дії УПФУ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 надбавки до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по червень 2008 року включно – протиправними.
Стягнуто з УПФУ на користь ОСОБА_2 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 703 грн. 87 коп., та за період з 22.05.2008 року по червень 2008 року в сумі 127 грн. 23 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права в частині не врахування судом відсутності доказів поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом й не обґрунтоване застосування положень ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Порушення норм матеріального права відповідач вбачає в відсутності підстав у суду для визнання його дій неправомірними, оскільки на законодавчому рівні не врегульовано порядок обчислення підвищення до пенсії дітям війни. Судом не враховано неможливість застосовування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, відсутність у відповідача бюджетних асигнувань для виплати позивачу допомоги й правомірність його дій відносно виплати допомоги на підставі п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності неправомірності дій відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по червень 2008 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на її користь.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-п/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_2, як дитині війни, а з 01.01.2008 року здійснював нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с. 8-9), дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2007 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано визнав дії відповідача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії за вказані періоди неправомірними.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
У зв’язку з цим, доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Посилання ж відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.
Необґрунтованими вважає колегія суддів й доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати соціальної допомоги в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, з огляду на те, що вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Спростовуються матеріалами справи й висновками суду доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального права в частині дослідження доказів щодо пропущення позивачем процесуального строку звернення до суду з позовом.
Отже, суд першої інстанції в межах позовних вимог прийняв правильне по суті рішення, що виключає підстави для його скасування.
Разом з тим, визначаючи конкретний розмір недоплаченої щомісячної соціальної допомоги й зобов’язуючи відповідача виплатити його на користь позивача, суд першої інстанції допустив порушення правил застосування норм матеріального права, не врахувавши що у відповідності до ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Нарахування позивачу підвищення до пенсії є компетенцією управління Пенсійного фонду України і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми такого підвищення.
З викладеного вбачається, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень протиправними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Отже, враховуючи наявність порушення прав позивача, з огляду на те, що позивачем заявлені позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по червень 2008 року включно, колегія суддів приходить до висновку про необхідність виключення з резолютивної частини ухваленої постанови конкретного розміру підвищення до пенсії, яке повинен виплатити відповідач на користь позивача.
Крім того, приймаючи постанову, суд першої інстанції помилково не визначив кінцеву дату здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії позивачу як дитині війни, що суперечить нормам КАС України, які передбачають можливість оскарження лише вчинених протиправних дій чи допущеної бездіяльності.
За таких обставин, колегія суддів, вважає необхідним змінити постанову суду, доповнивши резолютивну її частину висновком по суті розглянутої вимоги щодо поновлення позивачу строку на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, а також вказавши кінцеву дату періоду визнання неправомірною бездіяльності відповідача та відповідно кінцеву дату проведення перерахунку підвищення до пенсії позивачу у 2008 році, а саме: по 30 червня 2008 року.
В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.1 ч.1 ст. 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Криворізькому районі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2009 року змінити, зазначивши кінцеву дату періоду визнання неправомірною бездіяльності відповідача та відповідно кінцеву дату проведення перерахунку підвищення до пенсії позивачу у 2008, а саме: 30 червня 2008 року, та виключивши з її резолютивної частини зобов’язання стягнути на користь позивача конкретний розмір недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги. Абзац другий та третій резолютивної частини постанови викласти в такій редакції: «Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області щодо не нарахування та несплати ОСОБА_2 надбавки до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 30 червня 2008 року включно – протравними.
Зобов’язати управління Песійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_2 недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 30 червня 2008 року включно».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: