У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Земляного В.В. |
|
суддів |
Мачужак Я.В. і Дороніної В.П. |
|
та адвокатів |
|
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 червня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на судові рішення щодо них.
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21 березня 2005 року засуджено:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, який
відповідно до ст. 89 судимості не має, -
за ст. 189 ч.4 КК України із застосування ст. 69 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна,
ст. 189 ч.2 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі,
ст. 206 ч.2 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 6 (шість) років позбавлення волі;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України, який раніше судився
27 листопада 2002 року
за ст. 189 ч.3 КК України
на 5 років позбавлення волі і був звільнений
від відбування покарання з випробуванням
протягом 2-річного іспитового строку, -
за ст. 189 ч.2 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі,
ст. 206 ч.2 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено 5 (п'ять) років 3 (три) місяці позбавлення волі і відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Дарницького районного суду м. Києва від 27 листопада 2002 року й остаточно визначено за сукупністю вироків 7 (сім) років позбавлення волі;
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
громадянина України, який раніше неодноразово
судився, останній раз
5 травня 2000 року
за ст. 140 ч.2 КК України 1960 року
на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, -
за ст. 189 ч.2 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі,
ст. 206 ч.2 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_4 14512 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
Вирішено питання речових доказів і судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 серпня 2005 року зазначений вирок змінено - з резолютивної частини вироку виключено рішення суду про конфіскацію автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_4 д/н НОМЕР_1, що належить засудженому ОСОБА_2, і постановлено повернути автомобіль власнику та виключено вказівку суду про скасування постанови слідчого ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві від 12 січня 2004 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності засудженому ОСОБА_1
Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 і ОСОБА_6, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржуються.
За вироком ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.
У період часу з лютого 2001 року по жовтень 2001 року ОСОБА_1 в м. Києві за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, погрожуючи обмеженням прав, свобод та законних інтересів приватних підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8, інтереси яких в передбаченому законом порядку представляв ОСОБА_4, вимагав у останнього щомісячної передачі йому грошей в розмірі 300 доларів США за так зване заступництво. За вказаний період часу ОСОБА_1 заволодів таким чином грошима потерпілого ОСОБА_4 на суму 2700 доларів США, що становило 14512 грн. 35 коп.
У жовтні 2001 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_4 про обов'язковість виплати йому 1000 доларів США за “заступництво”, а отримавши відмову, за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, неодноразово погрожував ОСОБА_4 фізичним насильством та припиненням ведення господарської діяльності приватних підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8
У лютому 2002 року зі складських приміщень, які орендувала ОСОБА_7, працівниками податкової міліції ДПА в Подільському районі м. Києва було конфісковано склотару та ящики до неї, яку було реалізовано, а виручені гроші перераховано в бюджет держави, після чого приватні підприємці підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вимушені були припинити свою господарську діяльність.
Після цього, 16 травня 2002 року у вечірній час ОСОБА_1 разом з невстановленою слідством особою на АДРЕСА_2, зустрівши ОСОБА_4, примушували його припинити ведення господарської діяльності та оскаржувати дії працівників податкової міліції, які проводили конфіскацію майна приватних підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 При цьому ОСОБА_1 висловлював погрози негайного застосування фізичної розправи у разі відмови ОСОБА_4 прийняти його умови і на підтвердження реальності своїх погроз схожим на шило предметом проткнув одяг потерпілого, завдавши йому фізичного болю.
Крім того, ОСОБА_1 у період часу з липня 2003 року по 14 жовтня 2003 року неодноразово при зустрічах та в телефонних розмовах з ОСОБА_9, погрожуючи йому фізичним насильством та знищенням майна, вимагав від останнього припинити займатися господарською діяльністю та передати неіснуючий борг в сумі 9000 доларів США.
З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою між собою, 13 жовтня 2003 року приблизно о 13 год. біля ресторану “ІНФОРМАЦІЯ_1” на АДРЕСА_3 зустрілись з ОСОБА_9, де за обставин, встановлених судом і наведених у вироку, примушували останнього припинити займатися господарською діяльністю та повернути гроші, а в разі відмови прийняти їх умови погрожували застосувати фізичне насильство, при цьому ОСОБА_3 приставляв до тіла ОСОБА_9 ножа.
Наступного дня, 14 жовтня 2003 року приблизно о 13 год., біля ресторану “ІНФОРМАЦІЯ_1” на АДРЕСА_3 вказані особи зустрілись з ОСОБА_9, щоб з'ясувати прийняте ним рішення, при цьому з ОСОБА_2, відвівши ОСОБА_9, погрожував негайним застосуванням насильства у разі відмови ОСОБА_9 прийняти їх умови.
У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо нього, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового і судового слідства та суттєві порушення кримінально-процесуального закону. Зокрема, засуджений стверджує, що у справі не досліджено всіх обставин, які мали істотне значення для прийняття правильного рішення, а вирок суду грунтується на суперечливих показаннях потерпілих та неперевірених судом доказах. Вказує, що судом не встановлено час та місце вчинення злочинів.
З урахуванням наведених у скарзі доводів ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення в частині його засудження за епізодами вимагання майна потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_9 і справу в цій частині провадження закрити на підставі ст. 6 п. 1 КПК України за відсутністю події злочину, а його дії, що кваліфіковані судом за ст. 206 ч.2 КК України, перекваліфікувати на ст. 356 КК України.
Засуджений ОСОБА_2 у касаційній скарзі вказує на істотне порушення на досудовому і судовому слідстві вимог кримінально-процесуального законодавства, зокрема його права на захист. Зазначає, що висновки суду грунтуються на суперечливих показаннях потерпілих та неперевірених судом доказах. Стверджує про те, що органами досудового слідства та судом не здобуто достатніх доказів, які б підтверджували його винність у вчиненні злочинів, за які його засудженого.
Зазначає, що апеляційний суд за зазначені порушення закону не звернув уваги, а також порушив його право на захист, оскільки не розглянув скаргу його захисника ОСОБА_10
Засуджений просить скасувати судові рішення та закрити справу за недоведеністю обвинувачення.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 теж просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст.ст. 189 ч.2, 206 ч.2 КК України.
Засуджений, наводячи у скарзі свій аналіз зібраних у справі доказів, посилається на необґрунтованість висновку суду, однобічність та неповноту досудового і судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону. Вказує, що кримінальну справу відносного нього сфальсифіковано, у матеріалах справи відсутні будь-які докази про причетність його до злочинів, за які його засуджено.
Крім того, вказує на невідповідність записів у протоколі судового засідання.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, розглянувши наведені засудженими у касаційних скаргах доводи, касаційний суд вважає, що слід відмовити у задоволенні скарг.
Як свідчать матеріали справи, органом досудового слідства і судом перевірялись всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання у касаційних скаргах засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на неповноту й однобічність проведеного слідства у справі є необгрунтованими.
Суд дав належну оцінку відповідно до ст. 67 КПК України зібраним у справі доказам і з урахуванням конкретних обставин справи дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчинені злочинів, за які їх засуджено.
Суд навів у вироку докази на підтвердження обвинувачення ОСОБА_1 за ст.ст. 189 ч.4, 189 ч.2, 206 ч.2 КК України та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ст.ст. 189 ч.2, 206 ч.2 КК України.
При цьому суд повно перевіряв всі зібрані на досудовому слідстві докази, у тому числі показання потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_9 та свідків, дав їм об'єктивну оцінку з точки зору достовірності і допустимості.
Отже, твердження засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у касаційних скаргах про неповну перевірку судом доказів та неналежну їх оцінку необгрунтовані.
Аналогічні доводи засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про необгрунтованість пред'явлених їм обвинувачень були предметом розгляду суду першої й апеляційної інстанції і визнані безпідставними, оскільки спростовуються зібраними у справі доказами.
Відповідно до встановлених фактичних обставин і на підставі аналізу зібраних у справі доказів суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст.ст. 189 ч.4, 189 ч.2, 206 ч.2 КК України, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - за ст.ст. 189 ч.2, 206 ч.2 КК України.
При перевірці справи касаційний суд не вбачає обставин для зміни кваліфікації дій ОСОБА_1 зі ст. 206 ч.2 на ст. 356 КК України, про що порушує питання засуджений у касаційній скарзі, а також не вбачає підстав для скасування вироку в іншій частині та щодо засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3
Вирок суду щодо всіх засуджених відповідає вимогам ст.ст. 323, 327, 334 КПК України.
Призначене ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Твердження засудженого ОСОБА_3 про фальсифікацію органом досудового слідства матеріалів справи, не знайшли свого підтвердження при перевірці справи.
Зауваження на протокол судового засідання судом розглянуто у відповідності до ст. 88 КПК України, а тому і в цій частині доводи у скарзі засудженого ОСОБА_3 є необгрунтованими (а.с. 235-239).
Отже, у справі не виявлено допущених органом досудового слідства і судом істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при дослідженні обставин справи й оцінці доказів, а також не встановлено обставин, які б свідчили про необ'єктивність проведеного досудового та судового слідства у справі, на що посилаються засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скаргах, які тягнули б за собою скасування чи зміну вироку щодо засуджених осіб.
Не відповідають матеріалам справи і доводи ОСОБА_2 про порушення органами досудового слідства та судом його права на захист, які б ставили під сумнів висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів.
Процесуальні права обвинуваченому, у тому числі право на участь захисника, роз'яснювались на досудовому слідстві відповідно до вимог процесуального закону, про що свідчать відповідні постанови органу слідства. У судовому розгляді справи інтереси підсудного ОСОБА_2 представляли адвокат ОСОБА_11 і захисник ОСОБА_12
Твердження у скарзі засудженого про порушення апеляційним судом його права на захист у зв'язку з тим, що не було розглянуто скаргу його захисника ОСОБА_10 є безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що захисник ОСОБА_10 апеляційної скарги на вирок щодо засудженого ОСОБА_2 не подавала.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Всі наведені засудженими та їх захисниками в апеляціях доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційних скарг засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належним чином перевірялись. Апеляційний суд визнав правильними оцінку судом першої інстанції доказів у справі та встановлені ним фактичні обставини за кожним обвинуваченням.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Отже, при перевірці справи не виявлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування чи зміни судових рішень щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у касаційному порядку і відповідно немає підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Відмовити у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Головуючий:
Судді: