РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23.01.2008 року Печерський районний суд м. Києва

в складі:          Судді:              Фінагєєва В.О.

                                   Секретаря:      Кабанець О.С.

            розглянувши в відкритому судовому засіданні  в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання шлюбу недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2007 року  позивачка звернулася з вказаним позовом до суду та просила винести рішення, яким   визнати шлюб між нею ОСОБА_3та

ОСОБА_2недійсним в зв'язку з його фіктивністю, судові витрати покласти на відповідача.

Свій позов позивачка обґрунтовує тим, що  14 жовтня 2005 року Печерським відділом реєстрації громадянського стану м.  Києва було укладено шлюб між нею, ОСОБА_3та ОСОБА_2. В цей час вона перебувала на третьому місяці вагітності. Вона не мала наміру створювати сім'ю з відповідачем, але не хотіла бути одинокою матір'ю після народження дитини. Як згодом вона зрозуміла, з боку відповідача ОСОБА_2не було наміру створення сім'ї та набуття прав обов'язків подружжя, а була мета придбання за її кошти квартири в м. Києві та реєстрації з метою проживання в столиці України, про це він неодноразово їй говорив зразу ж після одруження. Зразу ж після весілля він умовив її за рахунок її та  заощаджень її матері купити окрему квартиру в м. Києві. Після придбання АДРЕСА_1та проведення реєстрації за цією адресою, відповідач створив нестримні умови сумісного проживання і її проживання у вказаній квартирі. Він постійно бив її, погрожував вбити. Залякував, а тому вона змушена була проживати у своєї  матері ОСОБА_4по АДРЕСА_2. Після народження дитини, він вночі вигнав її з квартири разом з немовлям, кілька днів після його народження. Після цього протягом тривалого часу відповідач постійно по телефону погрожував їй, та її матері  вбивством, переслідував її і кілька разів бив їх обох. В зв'язку з чим проти нього було порушено кримінальну справу, яка знаходиться на розгляді в Печерському районному суді м. Києва. Внаслідок одного з таких конфліктів, тобто побиття її та її  матері, у дитини сталася неврологічна криза, в зв'язку з чим маля знаходиться на неврологічному обліку в лікаря. Окрім всього, з метою присвоєння квартири, відповідач намагався позбавити мене та малу дитину права реєстрації у придбаній мною квартирі, а також звернувся до Печерського районного суду з позовом про розірвання шлюбу. Усі ці дії відповідача, на думку позивачки, не ставлять під сумнів, що його наміри про укладення шлюбу мали лише корисливий мотив, а не наміри створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали в повному обсязі, просили суд його задовольнити, пославшись на обставини викладені в  позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні через безпідставність вимог позивача, оскільки шлюб був укладений на вільній згоді позивачки про що зазначалось у заяві про реєстрацію шлюбу, після чого відбулося урочиста Державна реєстрація шлюбу. Від шлюбу народилася дитина, про що свідчить свідоцтво про народження. Також до матеріалів справи додані фотокартки, з яких вбачається, що подружжя разом перебувало на відпочинку, як сім'я і за вільною згодою.

Розглянувши цивільну справу, заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку про не обґрунтованість позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 жовтня 2005 року Печерським відділом реєстрації громадського стану м. Києва було укладено шлюб між ОСОБА_3(далі позивачка) та ОСОБА_2 (далі відповідач), що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 04.08.2006 року (а.с. 8). Від даного шлюбу у позивачки та відповідача народжена дитина - ОСОБА_5ІНФОРМАЦІЯ_1народження, що підтверджується свідоцтвом про народження від 13.05.2006 року (а.с. 7). У ході судового розгляду було з'ясовано, що подружнє життя між позивачем та відповідачем не склалося, тому шлюб було розірвано за рішенням суду Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2007 року, яке сторонами не оскаржувалось і на даний час набрало законної сили. Як вбачається з матеріалів справи та  зазначеного рішення суду про розірвання шлюбу, позивачка проти розірвання шлюбу не заперечувала.

Згідно ст. 43 СК України та у відповідності до роз'яснень пленуму Верховного суду України щодо застосування деяких норм Кодексу України «Про шлюб та сім'ю»  із змінами та доповненнями від 30.03. 2007 року - у тих випадках коли шлюб було розірвано, вимоги про визнання його не дійсним можуть розглядатися судом коли рішення останнього про розірвання шлюбу скасовано або одночасно заявляються вимоги про анулювання запису про реєстрацію розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя.

Судом встановлено, що рішення суду про розірвання шлюбу не скасоване, а тому вимоги про визнання шлюбу не дійсним не можуть бути задоволені.

Крім того у відповідності до ст. 40 СК України шлюб визнається не дійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.

Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій або не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду  у разі його фіктивності, тобто якщо шлюб укладений чоловіком чи дружиною без наміру створити сім'ю.

У ході судового розгляду було встановлено, що позивачка уклала шлюб з відповідачем за взаємною згодою, вона не страждала тяжким психічним розладом, не перебувала у стані алкогольного сп'яніння, в результаті чого  усвідомлювала сповна значення своїх дій та  могла керувати ними, що фактично визнано позивачкою в судовому засіданні, в якому вона пояснила що  добровільно вступила в шлюб але лише через те, що була вагітна та не хотіла бути одинокою матір'ю. Таким чином суд вважає, що позивачка вступаючи в шлюб,  розуміла значення своїх дій, свідомо йшла на укладення шлюбу, народила в шлюбі дитину, разом з чоловіком придбали в шлюбі квартиру, тобто  сторони  спільно в шлюбі набували майно.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка мати позивачки ОСОБА_4 суду пояснила, що до одруження вони з дочкою знали, що позивач одружується з її дочкою лише заради квартири.

Не дивлячись на вказану обставину позивачка вступила в шлюб, та в шлюбі з своїм чоловіком придбала квартиру, знаючи, що чоловіка цікавить лише квартира.

В ході розгляду справи позивачем не надано суду доказів про те, що вона вступала в шлюб не маючи наміру створити сім'ю,  а тому позов є не обґрунтованим і з цих  підстав.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. ст. 40, 41, 42, 43 СК України, 10, 11, 60, 79, 88 п.1, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

 Рішення може бути оскаржено  до апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом  10 діб з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 діб з моменту подачі заяви.

Суддя: