справа № 2-а-103 2009рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 червня 2009 року Болградський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді ТИМОШЕНКО LB.
при секретарі БОРОДАСТОВОЇ О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Болграді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Белградському районі Одеської області про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок та виплату надбавки до пенсії, як дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати їй, як дитині війни, щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача провести нарахування та виплатити їй таку надбавку до пенсії за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року. Позивачка посилається на те, що їй наданий статус «дитина війни» і відповідно до ст.. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» відповідач зобов’язаний виплачувати їй щомісячно, починаючі з 1 січня 2006 року надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вона звернулась до відповідача з вимогою провести їй нарахування та виплату вказаної надбавки до пенсії, але відповідач в проведенні нарахування та виплати такої надбавки їй відмовив.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Белградському районі Одеської області, позов не визнав посилаючись на те, що виплата щомісячної надбавки до пенсії позивачці, як дитині війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не передбачена Законами України «Про державний бюджет України на 2006 рік», «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008рік».
Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Встановлено, що позивачка народилась 8 травня 1933 року, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області як пенсіонер, отримує пенсію за віком, в зв’язку з чим на неї розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року, статтею 6 якого (в редакції чинній на час розгляду і вирішення цієї справи) передбачено підвищення дітям війни пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Той факт, що позивачка має статус «дитина війни» підтверджується:
• - копією паспорту позивачки серія КЕ № 623606, виданого 7 квітня 1997 року Белградським РВ УМВС України в Одеської області,
• - копією посвідчення № 087722, виданого управлінням Пенсійного фонду України в Болградському районі, згідно якого вона отримує з 8.03.1988 року пенсію за віком.
• -
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року і дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено п.17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік». Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року № 3367 - IV зазначений пункт 17 був виключений, а ст.. 110 Закону викладено в новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року запроваджуються у 2006 році поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року такий порядок визначений не був і фінансування виплат підвищення пенсій дітям війни з Державного бюджету у 2006 року не проводилося.
На теперішній час положення ст.. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» не скасовані та неконституційними не визнані.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивачки в частині нарахування та виплати їй, як дитині війни, підвищеної пенсії за 2006 рік задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, затверджено: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.
Частина 3 ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в редакції Закону України від 15.03..2007 року № 749 - V»Пpo внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлює, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч. 1 зазначеної статті, збільшений на 1 %.Тобто розрахунковий мінімальний розмір пенсії за віком складає: - з 01.04.2007 року - 410, 06 грн. (406грн. х 1 %); -з 01.10.2007року -415, 11 грн. (411 грн. х 1 %).
Дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням ст.. 1ll того ж Закону, якою обмежено коло суб’єктів підвищення пенсії, а також встановлені інші його розміри.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6 рп/2007 у справі щодо відповідності Конституції положень статей 29, 36, ч.2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66 п.7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.. 98, 101, 103 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), зокрема п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10 рп/2008 у справі № 1 -28/2008 положення пункту 41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» також визнані неконституційними.
Таким чином зупинення дії ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено та визначено таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними):
- у 2007 році - з 09.07.2007 року (з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення);
- у 2008 році - з 22.05.2008 року (з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення);
Суд вважає, що вище зазначені положення Законів України «Про державний бюджет України» не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових Законів або внесення змін до чинних Законів ( ст.. 22 ч. 3 Конституції України).
Згідно зч. 1 ст. 17 Закону України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України, при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.
Відповідно до ст.. 1 Протоколу № 1 до названої Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься в ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві. Борги, що становлять майно, можуть розглядатися як « майнові права» і таким чином як власність.
Європейський суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти, чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Європейський Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов’язань.
Пільги, компенсації та гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня ( ст.. 48 Конституції України), тому суд вважає, що право на соціальний захист не може бути обмежено та строк позовної давності не поширюється на соціальні виплати.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивачка має право на одержання вказаної вище пільги відповідно до чинного Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року і до 31.12.2007 року, а також з 22.05.2008 року і до 31.12.2008 року.
Керуючись ст. ст. 11, 69 - 71, 105, 160 - 162, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Белградському районі Одеської області щодо невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Белградському районі Одеської області провести ОСОБА_1 перерахунок надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, а також з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року відповідно до вимог ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та виплатити кошти згідно проведеного перерахунку.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Белградський районний суд в наступному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення, апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.