Справа № 2-а-416/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2011 р.                                                      

Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Сиротенко Г. Г.,  розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача по невиконанню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 12 лютого 2011 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; визнати право позивача на отримання невиплаченої соціальної допомоги в розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на відповідний період часу за зазначені періоди; витребувати у відповідача розрахунок пенсії на підтвердження несплати позивачу соціальної допомоги та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити соціальну допомогу за зазначені періоди.

Позовні вимоги підтверджуються: паспортом позивача; пенсійним посвідченням; довідкою УПФ України Криворізькому районі Дніпропетровської області про те, що позивач користується пільгами згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”;  запереченням  УПФ України в Криворізькому районі Дніпропетровської області, в якому відповідач не визнає вимоги позивача.

Судом встановлено, що позивач має статус «дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, які встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі і ст. 6 цього Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус «дитини війни», на 30% мінімальної пенсії за віком.

З матеріалів даної справи вбачається, що позивач перебуває на обліку у відповідача, яким позивачу, як особі зі статусом «дитина війни», у 2006 та 2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке повинно було бути розраховано виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, а з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10%, при цьому необхідно зазначити, що ці обставини не заперечувались відповідачем у справі.

Ухвалою суду від 26.04.2011 року вимоги позивача в частині нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 22 вересня 2010 року підлягають залишенню без розгляду, оскільки позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду.

Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, який набрав чинності 01.01.2006 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Поняття “мінімальна пенсія за віком” передбачена ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року за № 1058-IV, де вказано, що  мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Доводи відповідача про те, що поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 вказаного Закону застосовується виключно для призначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” суд вважає безпідставними. Положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

З метою повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог.   

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року за № 3367-IV, який набрав чинності 02.04.2006 року дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відновлено у зв'язку з виключенням пункту 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 р. N 3235-IV, передбачивши, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена на 2006 рік Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року за № 3367-IV, вказані положення не скасовані, не визнані неконституційними, а Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% підвищення до пенсії дітям війни, тому суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про донарахування йому надбавок до пенсії згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 рік.

Оскільки рішення Конституційного Суду України за № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яким визнані такими, що є неконституційними положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а саме: п. 12 ст. 71, якими зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням положень  ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ухвалено 09.07.2007 року, тому суд приходить до висновку, що саме з цієї дати відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії позивачу.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року  № 107-VІ  частина перша даної статті була викладена в наступній редакції - дітям війни (крім тих, на яких поширюються дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.   

Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 року № 1-28/08, зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II вищенаведеного закону визнано неконституційними. Одночасно в рішенні зазначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії окремих нормативно-правових актів, внесення до деяких законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втрачають чинність, призвело до фактичного скасування чи звуження  змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.

Пункт 2 ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» яким ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена в новій редакції і який було визнано неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року, втратив свою чинність 22.05.2008 року, а отже в дію вступила редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка діяла до цих змін і передбачає проведення виплати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вказана редакція ст. 6 Закону за період з 2009 року по 2010 рік не зупинялася та не змінювалася, а отже підлягає застосуванню для врегулювання спірних правовідносин.

Статтями 21, 22 Конституції України передбачено, що права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Статтею 64  Конституції України визначено вичерпний перелік таких випадків.

Встановлення окремими законами України певних пільг, компенсацій і гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому відповідно до ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, і мають додержуватись органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення.

Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є недостатньо обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.     

Оскільки дії по призначенню та нарахуванню суми підвищення до пенсії віднесені чинним законодавством до виключної компетенції суб’єкта владних повноважень, то суд, встановивши протиправність бездіяльності відповідача вважає за необхідне зобов’язати управління Пенсійного фонду в Криворізькому районі здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за зазначений період в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Крім того, оскільки відповідач своєю бездіяльністю порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд таку бездіяльність визнає протиправною і зобов’язує відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за зазначені періоди, а не ухвалює рішення про стягнення конкретної суми.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, так як відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 3 лютого 2010 року).  

Керуючись ст.ст. 6, 7, 11, 158, 159, 183-2 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 року, -

ПОСТАНОВИВ:

  Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 23 вересня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  – протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 23 вересня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці яка була виплачена у цей період. 

У відповідності до п.8 ч.6 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач зобов’язаний виконати постанову негайно.

Постанова, прийнята в порядку скороченого провадження, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:ОСОБА_2