Справа № 2-345/11

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2011 р.                                 Бережанський   районний   суд   Тернопільської   області в складі:

головуючої - судді                                                         Данилів О.М.

при секретарі                                                                 Уляшевій М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті  Бережанах справу за позовом ОСОБА_1 до Лапшинської  сільської ради Бережанського району Тернопільської області про  визнання права власності на спадкове майно,-  

                                           В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

          Позивач,  вказуючи,  що після смерті  його матері ОСОБА_2   залишилось спадкове майно  у вигляді  майнового паю с/с” Полісся”, що знаходиться в селі Лапшин Бережанського району,  і хоч згідно закону він є спадкоємцем  цієї  спадщини, однак розпорядитись нею не може, бо  нотконтора відмовила йому у видачі свідоцтва  на спадщину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу  про належність спадкодавиці зазначеного майна, звернувся до суду з позовом, яким просить  визнати  за ним право власності на вищевказане спадкове майно.         

        В судовому  засіданні   позивач свої позовні вимоги  підтримав, просить  їх  задоволити.  

       Представник Лапшинської   сільської ради  у судове засідання не з`явився, представив суду заяву, у якій просить справу розглядати у його відсутності, вважає підставними  позовні вимоги  позивача, а тому  заперечень  щодо їх задоволення  не має.

                Суд, розглянувши матеріали справи і вислухавши пояснення  позивачата дослідивши   письмові докази, прийшов до висновку,  що  позовні вимоги ОСОБА_1підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.

              У відповідності із Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про  спадкування»від 30 травня 2008 року спадкові відносини регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

       Згідно із ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть,  а оскільки матірпозивачаОСОБА_2померла ІНФОРМАЦІЯ_1,  до прийняття нового Цивільного Кодексу України, тобто до 1 січня 2004 року, то  даний спір слід вирішувати, керуючись чинним на той час законодавством, а саме Цивільним кодексом Української РСР.

               Згідно ст. ст. 524, 529, 548, 549 ЦК Української РСР  спадкоємство здійснюється за законом  і за заповітом; при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках  діти,  дружина  і  батьки померлого;  для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв; а  згідно ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

              Судом встановлено, що матері позивача   ОСОБА_2, як колгоспному пенсіонеру, належить  майновий пай  с/с ”Полісся” в розмірі     грн.коп., що становить  0,15 відсотків від загальної вартості  майна пайового фонду підприємства.

            Цей факт підтверджуються  довідкою Лапшинської сільської ради за № 336 від 19 квітня 2011 року та списком пайовиків, де поміж інших  осіб, яким належаться майнові паї, під  № 425 зазначена матір позивача  ОСОБА_2.

    Судом також встановлено, що позивач  є сином спадкодавиці ОСОБА_2 про що свідчить свідоцтво про його народження.

   Із свідоцтва  про смерть   видно,  що матір позивача  ОСОБА_2 померла 6

травня 2001 року. Після її смерті   відкрилася спадщина  у вигляді грошових заощаджень та майнового паю, що знаходиться на території Лапшинської сільської ради. А так як спадкодавиця за час свого життя не розпорядилася належним їй майном, то за законом саме позивач,  як син  спадкодавиці, є єдиним спадкоємцем  першої черги спадкового  майна, що залишилося після її смерті.  

      Із пояснень позивача видно, що  він хоч прийняв спадщину так як переоформив на себе належні матері грошові заощадження, але через  відсутність правовстановлюючого документу  на ім”я  спадкодавиці  про належність останній майнового паю, не мав можливості переоформити його на себе.  

     Зазначений факт  підтверджується  повідомленням Бережанської держнотконтори за                № 279/02-14  від 28 квітня 2011 року та довідкою  Лапшинської  сільської ради   № 336   від              19 квітня 2011 року.

     Таким чином, поскільки в судовому засіданні доведено,  що позивач, як єдиний спадкоємець належного  його матері  спадкового майна,  фактично прийняв спадщину, але через відсутність   правовстановлюючого  документу  про   належність спадкодавиці майнового паю, не мав можливості  переоформити  це спадкове майно на своє ім”я, а тому  суд вважає необхідним задоволити  позовні вимоги позивача  і  визнати за ним право на спадкове майно, що залишилося після смерті його  матері.

 На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 14, 174, 213, 215, 292, 294 ЦПК України, ст. 524, 529, 548, 549 ЦК Української РСР, суд,-

                                                  В  И  Р  І  Ш  И  В  :

Позов   ОСОБА_1 задоволити.

?                    Визнати  за  ОСОБА_1  право власності на спадкове майно за законом,  що залишилося  після смерті його матері ОСОБА_2,  яка померла  6 травня 2001 року,  у вигляді  майнового паю  селянської спілки ”Полісся”, що знаходиться в селі Лапшин Бережанського району Тернопільської області,  в розмірі 2551 (дві тисячі п»ятсот  п»ятдесят однієї) грн.75 коп..

?          

        Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

        Апеляційна скарга на рішення суду може  бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Бережанський районний суд протягом десяти  днів з дня  його проголошення.

          Суддя Бережанського

          районного суду  Тернопільської області        підпис                  Данилів О.М.

          Копія з оригіналом вірна.

          Оригінал рішення знаходиться в справі № 2-345/ 2011 р.

          В.о. голови Бережанського

          районного суду  Тернопільської області                                       Шміло В.І.