ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"27" вересня 2006 р. Справа № 14/266-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Матирка М.Б., розглянув у відкритому судовому засіданнісправу
за позовом приватного підприємства "Регіональна компанія "Тавріясервіс", м. Київ, до Новофедорівської сільської ради, с. Новофедорівка Голопристанського району Херсонської області про визнання нечинним рішення тридцять четвертої сесії четвертого скликання № 518 від 15.04.05 р. "Про виділення дороги загального користування", за участю представників
позивача: Лісовський А.В., дов. від 26.07.06 р.,
відповідача: Пирогов В.Г., дов. від 01.06.06 р.
Позивач у позовній заяві, з урахуванням заяви про доповнення та уточнення до позовної заяви (№ 2/4644 вхідний від 27.09.06 р.), просить визнати нечинним рішення тридцять четвертої сесії четвертого скликання Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області № 518 від 15.04.05 р. "Про виділення дороги загального користування", у зв’язку з незаконністю останнього.
Представник позивача на засіданні суду надав усні пояснення відповідно до яких підтримав вимоги, викладені у позовній заяві з урахуванням доповнень та уточнень.
Представник відповідача в ході судового засідання надав усні пояснення у яких заперечував проти позовних вимог. Письмові заперечення на позовну заяву до дня засідання суду не представив.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі (їхніх представників), що прибули на судове засідання, дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд,
в с т а н о в и в :
Рішенням Новофедорівської сільської Ради Голопристанського району Херсонської області № 518 від 15.04.2005 року (надалі за текстом - Рішення № 518) на 34-й сесії 4 скликання дорогу, яка проходить земельною ділянкою, що орендована Приватним підприємством "Регіональна компанія "Тавріясервіс" на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.05.2003 року (надалі за текстом - договір оренди), укладеного з Новофедорівською сільською радою, було визнано дорогою загального користування.
Визнання Новофедорівською сільською Радою зазначеної дороги дорогою загального користування призвело до фактичного зменшення площі орендованої земельної ділянки на 810 кв.м, що є односторонньою зміною умов договору оренди від 14.05.03 р., укладеного між позивачем та відповідачем. Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За п. 4 договору оренди його зміна допускається лише за взаємною згодою сторін. При цьому така зміна має бути здійснена у письмовій формі. Однак, письмові докази з приводу встановлення земельного сервітуту, який свідчив би про досягнення згоди між Новофедорівською сільською Радою та ПП «РК «Тавріясервіс»сторонами не представлені.
Відповідно до ст. 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку. Статтею 403 ЦК України встановлено вимоги щодо змісту сервітуту, зокрема сервітут має визначати обсяг прав щодо користування особою чужим майном, має бути встановлений на певний строк або без визначення строку.
Аналогічні вимоги до земельного сервітуту встановлені ст. 98, 100 Земельного кодексу України. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Однак, договори між ПП «РК «Тавріясервіс»та громадянами, які
наполягають на встановленні сервітуту, не укладались.
Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідачу не надано право встановлення земельного сервітуту.
Статтею 24 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі»та п.«а»ч. І ст. 95 Земельного кодексу України - землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі.
Статтею 149 Земельного кодексу України встановлено право органів державної влади та органів місцевого самоврядування вилучати для суспільних та інших потреб земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності. Земельний кодекс України розмежовує поняття постійного користування земельною ділянкою (ст. 92) та право оренди земельної ділянки (ст. 93). Новофедорівська сільська Рада, приймаючи оспорюване рішення, фактично вилучила в ПП «РК «Тавріясервіс»частину земельної ділянки площею 0,081 га. що знаходиться в оренді.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За вказаних обставин спірне рішення прийнято з порушенням вимог ст. 19 Конституції України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тому позовні вимоги, з урахуванням змін та доповнень, підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. ст. 94, 98 КАС України судові витрати підлягають відшкодуванню з місцевого бюджету Новофедорівської сільради на користь позивача.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 94, 161-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и в:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним рішення тридцять четвертої сесії четвертого скликання Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області № 518 від 15.04.05 р. "Про виділення дороги загального користування".
3. Відшкодувати з місцевого бюджету Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, ідентифікаційний код –00431143, адреса –с. Новофедорівка, Голопристанського району Херсонської області, розрахунковий рахунок не відомий, на користь приватного підприємства "Регіональна компанія "Тавріясервіс", ідентифікаційний код –31865612, юридична адреса –04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 23-А, поштова адреса –04655, Кудрявський узвіз, 5-Б, оф. 604, р\рахунок - № 26002500056201 у Солом'янській філії АКБ "Київ" м. Київ, МФО - 300681, 3грн.40коп. витрат по сплаті судового збору. Виконавчий лист видати після набрання судовим рішенням законної сили та звернення заінтересованої особи з відповідною заявою.
4. Видати довідку на повернення позивачу з державного бюджету 81грн.60коп. зайво сплаченого державного мита.
5. Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
6. Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ю.В. Гридасов.
Дата складення постанови у повному
обсязі відповідно до статті 160 Кодексу
адміністративного судочинства України 02.10.06 р.