Справа №  1-20/11

Провадження №11/0390/279/11 Головуючий у 1 інстанції:Борнос А.В.

Категорія:ч.2 ст.121 КК України Доповідач: Опейда В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м.Луцьк10 травня 2011 року  

          Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Опейда В. О.

суддів -       Матвієнко Н.В., Лозовського А.О.,

 за участю прокурора –Смолюка Б.С.,

потерпілої –                               ОСОБА_1,

засудженого –                               ОСОБА_2,

захисника –                               ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями  засудженого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від   04 березня 2011   року  , яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, неодружений, судимий:

22.05.1990 року Луцьким міським судом Волинської області за ст.ст.140 ч.1, 140 ч.2, 81 ч.2, 81 ч.3, 42, 46-1 КК України (в ред.1960 року) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

28.01.1993 року Луцьким міським судом Волинської області за ст.142 ч.1 КК України ( в ред.1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 13.04.1996 року по відбуттю строку покарання;

27.08.2000 року Волинським обласним судом за ст.ст.19 ч.5, 140 ч.3 КК України ( в ред.1960 року) до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 07.05.2005 року по відбуттю строку покарання;

01.07.2008 року постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області на підставі ст.309 ч.4 КК України звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст.309 ч.1 КК України;

засуджений за ч.2 ст.121 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання за даним вироком та покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 14.06.2010 року, остаточно визначено до відбуття ОСОБА_2 7 (сім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 24.08.2009 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь потерпілої ОСОБА_4 4047 (чотири тисячі сорок сім) грн. завданої матеріальної шкоди та 200 (двісті) грн. витрат за надання юридичної допомоги, а всього – 4247 (чотири тисячі двісті сорок сім) грн.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 в доход держави 473 (чотириста сімдесят три) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп. судових витрат по справі за проведення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи.

          Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

В С Т А Н О В И Л А :

  Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що в період 6 - 8 серпня 2009 року близько 16.00 год., знаходячись у квартирі ОСОБА_5 по АДРЕСА_2, під час сварки з ОСОБА_6, що виникла на грунті особистих неприязних стосунків, умисно, усвідомлюючи можливість настання шкідливих наслідків своїх дій для здоров'я останнього, наніс сконцентрований удар кулаком правої руки в ліву скроневу ділянку голови, внаслідок чого потерпілий з попередньо наданим прискоренням вдарився правою частиною голови у стіну та сповз по ній. Після чого підсудний ОСОБА_2 повторно наніс останньому два удари кулаками рук по голові, внаслідок чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя в клінічному перерізі, у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді масивного крововиливу під тверду мозкову оболонку.

У своїй апеляції засуджений вказує на те, що злочин, за який його засуджено, він не вчиняв. Досудове та судове слідство проведено неповно, необ’єктивно і з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Було порушено його право на захист і до нього працівники міліції застосовували фізичний та психологічний примус, схиляючи до дачі визнавальних показань, внаслідок чого він себе обмовив у вчиненні злочину. Не було вирішено питання щодо заявленого судово-медичним експертам відводу, належним чином не перевірено його алібі. Вважає, що обвинувачення побудоване на припущеннях, а показання свідка ОСОБА_5, які покладені в основу обвинувального вироку, є не чіткими і не послідовними. Також вважає, що судом невірно оцінені показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, експертів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 У зв’язку з наведеним просив вирок суду скасувати та виправдати його.

Захисник ОСОБА_3 у поданій в інтересах засудженого ОСОБА_2 апеляції посилається на істотне порушення кримінально-процесуального закону, однобічність, неповноту та необ’єктивність досудового і судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що визнавальні показання щодо нанесення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть, були дані засудженим під впливом застосування недозволених методів слідства та порушення органами досудового слідства права ОСОБА_2 на захист і його безпідставного адміністративного затримання. В основу обвинувального висновку судом покладено показання свідка ОСОБА_5, які в частині пояснення механізму нанесення тілесних ушкоджень є суперечливими і не узгоджуються з її показаннями, даними під час досудового слідства, а також висновками експертизи і показання експерта ОСОБА_10, які є неповними і суперечливими між собою. Крім того, судом першої інстанції не дано оцінки показанням експерта ОСОБА_11 щодо наявності слідів злочину на стіні, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань про допит в якості свідків оперативного чергового Луцького МУ УМВС України у Волинській області ОСОБА_12 з приводу відсутності у матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_5, медичних сестер, а також завідуючого поліклінічним відділенням Волинського обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_13, показання якого в судовому засіданні, як і показання дружини засудженого ОСОБА_14, взагалі не оголошувалися та не враховані при постановлені вироку. Суд неправомірно відхилив клопотання захисту про призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи, підсудному не було роз’яснено прав цивільного відповідача, передбачених ч.2 ст.51 КПК України, відповідно до ст.295 КПК України, порушено порядок допиту експертів і всупереч вимогам ст.ст.310-311 КПК України перед їх допитом висновки судово-медичних експертиз не оголошувалися. Під час проведення додаткового розслідування і судового слідства фактично не були виконанні вказівки, зазначені в ухвалі апеляційного суду Волинської області, від 17 серпня 2010 року, не встановлено точний час перебування ОСОБА_2 у м. Луцьку та на дачі  в серпні 2009 року, на свідка ОСОБА_7 з боку працівників міліції чинився психологічним тиск, алібі засудженого не спростовано, допущено порушення при проведенні експертиз. Вважає, що ні під час досудовому слідстві, ні у суді достовірно не встановлено, коли, ким і при яких обставинах потерпілому ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження в ділянці передньої верхньої грудної клітки, про які зазначено у висновку експерта від 28.09.2009 року. Також захисник зазначає, що при призначенні засудженому покарання суд врахував невизнання ним своєї вини, що суперечить загальним засадам призначення покарань, визначеним ст.65 КПК України, і не взяв до уваги вимоги ч.2 ст.72 та ст. 73 КК України щодо зарахування строку попереднього ув’язнення. З наведених обставин захисник просив вирок скасувати, а справу повернути прокурору м. Луцька для проведення додаткового розслідування.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, доповів суть апеляцій засудженого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляції, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляцій і просив вирок залишити без змін, міркування потерпілої, яка при вирішенні апеляцій послалась на розсуд суду, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та його захисника підлягають до часткового задоволення, а справа – направленню на додаткове розслідування, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання й досудове слідство, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого. При цьому відповідно до вимог ст.ст. 64, 132 КПК України доказуванню у кримінальній справі серед іншого підлягає винність обвинуваченого у вчиненні злочину і його мотиви, а пред’явлене обвинувачення повинно бути конкретним та містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 17 серпня 2010 року дана кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.2 ст.121 КК України поверталася на додаткове розслідування і органам досудового слідства пропонувалося виконати вимоги ст.ст.22, 64 КПК України.

Не дивлячись на те, що вказівки суду у разі повернення справи на додаткове розслідування відповідно до чинного процесуального законодавства та роз’яснень, які містяться у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» № 2 від 11 лютого 2005 року є обов’язковими для органу дізнання, слідчого та прокурора, частина з них виконана не була. Якщо останні не дослідили обставин, заначених у рішенні про направлення справи на додаткове розслідування, проведенні дізнання чи досудове слідство можуть бути визнані однобічними і неповними (п.2 ч.2 ст.368 КПК України), що є підставою для повторного повернення справи на додаткове розслідування (п.1 ч.1 ст.367 КПК України).

Згідно вказівок колегії суддів під час додаткового розслідування, зокрема, необхідно було з достовірністю встановити час, спосіб та механізм заподіяння потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули смерть, для чого необхідно було усунути розбіжності між показаннями свідка ОСОБА_5, з яких вбачається, що ОСОБА_2 наніс ОСОБА_6 лише три удари кулаками по голові і останній при цьому не падав, та висновком судово-медичної експертизи, згідно якого у ОСОБА_6 на шкірі волосистої частини голови, в тім’яній ділянці були виявлені – три садна округлої та неправильної форми, покриті сухою бурою кіркою, що знаходиться вище рівня неушкодженої шкіри, розмірами 1,1 на 0,4 см., 0,8 на 0,7 см. та 0,6 на 0,4 см., на шкірі верхньої повіки лівого ока синець продовгуватої форми, на шкірі крила носа справа наявна ранка лінійної форми, розміром 1,6 на 0,3 см., на внутрішній поверхні м’яких тканин голови виявлено дифузійно обмежений крововилив в проекції тім’яно-потиличної ділянки справа, темно коричневого кольору, округлої форми, із нечітким контуром, розміром 8,5 на 7,8 см., аналогічної морфології крововилив наявний на 0,5 см попереду та дещо вправо від попереднього, розміром 4,9 на 4,6 см., аналогічний крововилив виявлений в лівій тім’яно-скроневій ділянці, неправильної овальної форми розміром 4,9 на 4,4 см. Крім цього, були також виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді крововиливу під тверду мозкову оболонку в ділянці конвекситальної з переходом на базальну поверхню лівої півкулі головного мозку, закритий злам VІІ-ребра зліва по передній пахвинній лінії, крововиливи в м’які тканини в проекції зламу ребра, ранки, синці обличчя, тулуба. Тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці передньої поверхні грудної клітки виникли за 5-7 днів до моменту настання смерті внаслідок контактів із тупим предметом (предметами) із обмеженою контактуючою поверхнею. Тілесні ушкодження у вигляді ранок в ділянці крил та кінчика носа виникли в короткий проміжок часу до настання смерті від дії тупого твердого предмету із гострим краєм. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Тілесне ушкодження у вигляді зламу VІІ-ребра зліва виникло незадовго до настання смерті або в момент її настання, від дії тупого предмету, цілком можливо, при некваліфікованому наданні невідкладної допомоги. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості. Закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу під тверду мозкову оболонку виникла від контакту із тупим предметом із необмеженою контактуючою поверхнею і, не виключається, що в наслідок падіння з попередньо приданим прискоренням. Черепно-мозкова травма могла бути отримана за 4-8 діб до моменту настання смерті. Причиною смерті ОСОБА_6 стала закрита черепно-мозкова травма, що супроводжувалась масивним (150 мл) крововиливом під тверду мозкову оболонку, що в подальшому зумовило здавлення речовини головного мозку, призвело до розвитку набряку-набухання мозку з крововиливом під тверду мозкову оболонку в ділянці конвекситальної з переходом на базальну поверхню лівої півкулі головного мозку, яка відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в клінічному перебізі.

Дана вказівка виконана не була. Органи досудового слідства та суд під час повторного допиту свідка ОСОБА_5 лише поверхнево з’ясували питання, які мають значення для встановлення дійсних обставин події, без детального з’ясування і перевірки доказами питання щодо механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень та можливого його падіння. Так, з показань свідка ОСОБА_5, даних нею під час додаткового розслідування вбачається, що після нанесення ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_6 удару в голову, останній відійшов до стіни та сповз по ній. Разом з тим ні органами досудового слідства, ні судом першої інстанції не було з’ясовано чи вдарявся потерпілий головою об стіну і чи цей удар мав місце внаслідок нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2

На виконання вказівок колегії суддів апеляційного суду з метою усунення протиріч між показаннями експерта ОСОБА_10 та висновком судово-медичної експертизи № 256 під час додаткового розслідування була проведена додаткова судово-медична експертиза (Т.3 а.с.35-40), згідно висновку якої закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу під тверду мозкову облонку в проекції тімяної з поширенням на потиличну долю конвекситальної поверхні лівої півкулі головного мозку з переходом на його базальну поверхню виникла від контакту із тупим твердим предметом із необмеженою контактуючою поверхнею внаслідок падіння з попередньо приданим прискоренням. Напрямок первинної дії сили був спрямований спереду-дозаду, що придало тілу ОСОБА_6 прискорення із послідуючим падінням і контактом тім’яно-потиличною ділянкою голови справа. Отже, крововилив в проекції тім’яної з поширенням на потиличну долю лівої півкулі головного мозку виник за типом протиудару, тобто на стороні, протилежній місцю контакту. Враховуючи морфологічні особливості виявленої закритої черепно-мозкової травми у вигляді крововиливу під тверду мозкову оболонку, удар, що надав тілу ОСОБА_6 прискорення із подальшим падінням, міг бути нанесений у будь-яку ділянку тіла, що знаходиться вище центра його ваги (центр ваги тіла людини відповідає рівню розташування ІV поперекового хребця). Під час розтину трупа ОСОБА_6 виявлено наступні тілесні ушкодження, що розташовані вище центру ваги тіла: синець верхньої повіки лівого ока, синець передньої поверхні грудної клітки, в проекції четвертого міжребер’я справа по пригрудинній лінії; два синці на передній поверхні грудної клітки зліва; синці передньої поверхні грудної клітки, в проекції нижнього краю правої реберної дуги. Будь-яке із перерахованих тілесних ушкоджень могло бути первинним місцем прикладання сили, що надало тілу ОСОБА_6 прискорення із подальшим падінням.

Під час додаткового розслідування справи і в ході судового слідства експерт ОСОБА_10 підтвердила висновок додаткової судово-медичної експертизи і, зокрема, пояснила, що причиною смерті ОСОБА_6 є черепно-мозкова травма, яка виникла внаслідок удару з попередньо наданим прискоренням.

Зазначеним обставинам ні органи досудового слідства, ні суд першої інстанції не дали ніякої оцінки і не встановили, від яких саме дій сталося падіння ОСОБА_6, хто, і при яких обставинах заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці передньої поверхні грудної клітки, які виникли за 5-7 днів до моменту настання його смерті та не перевірили належним чином можливу причетність до заподіяння потерпілому закритої черепно-мозкової травми інших осіб, хоча на необхідність перевірки цих обставин вказувалося колегією суддів.

В ході додаткового розслідування не виконана також вказівка суду щодо ретельної перевірку заяви ОСОБА_16 про непричетність його до вчинення інкримінованого йому злочину, не усунуто протиріччя в його показаннях та показаннях свідка ОСОБА_5

Окрім того, органи досудового слідства та суд першої інстанції не перевірили з належною повнотою доводів ОСОБА_2 щодо застосування до нього недозволених методів слідства, прийнявши з цього питання рішення, які не ґрунтуються на матеріалах справи.

Постановою від 28 січня 2010 року (т.3 а.с. 77-79) в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ВКР Луцького МУ УМВС України у Волинській області ОСОБА_17 та ОСОБА_18 відмовлено за відсутністю в їх діях складів злочинів, передбачених ст.ст.373, 364, 365 КК України.

Однак, постановою слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області Юхимчук О.А. від 26 жовтня 2010 року з даної кримінальної справи виділено для проведення додаткової перевірки всі матеріали, які стосуються повідомлення ОСОБА_2 про застосування відносно нього фізичного насильства працівниками міліції.

Будь-яких висновків щодо результатів даної перевірки в матеріалах кримінальної справи немає і судом першої інстанції відомості про зазначені обставини не досліджувалися.

Враховуючи, що з’ясування даного питання істотно впливає на правильність встановлення фактичних обставин справи і відповідно на прийняття правильного рішення по суті пред’явленого ОСОБА_2 обвинувачення, та може негативно відбитися на всебічності, повноті і об'єктивності вирішення справи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_2 про застосування до нього недозволених методів слідства також підлягає перевірці в ході додаткового розслідування.

Зазначеним доказам, які мають істотне значення у справі, не дано належної оцінки, і, неоднозначно розуміючи висновки судово-медичного експерта, не призначено комісійної судово-медичної експертизи та не спростовано наведених засудженим доводів щодо не причетності його до заподіяння ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, від яких той помер.

На думку колегії суддів, зазначені вище обставини свідчать про неповноту досудового слідства, яка не може бути усунута в ході судового слідства, перешкоджає встановленню істини по справі та була і є передбаченою ст. 281 КПК України підставою для направлення справи на додаткове розслідування.

Допущене грубе порушення кримінально-процесуального закону, неповнота та однобічність слідства у справі, призвели до порушення вимогам ст. 323 КПК України.

Тому, на виконання вимог ст. 374 КПК України вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню прокурору міста Луцька для організації додаткового розслідування.

Оскільки належним чином не перевірені наявні у справі докази, достатньою мірою не спростовані доводи ОСОБА_2 і його захисника та не прийняте рішення по суті обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК, колегія суддів визнала, що в цій справі було порушено вимоги статей 22, 323, 334 КПК, а тому вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню для проведення додаткового розслідування. При цьому, під час нового розслідування справи органам слідства необхідно ретельно дослідити зазначені обставини, перевірити всі наведені в апеляціях доводи, дати належну оцінку всім доказам у їх сукупності та залежно від установленого постановити законне й обґрунтоване рішення, а також у разі необхідності провести комісійну судово-медичну експертизу для з'ясування механізму заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

Враховуючи те, що інкримінований засудженому злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, а також за наявності потреби в запобіганні перешкоджанню встановлення істини по справі, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування раніше обраного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.   

          На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції засудженого ОСОБА_2 і його захисника задовольнити частково.

          Вирок Луцького міськрайонного суду від 04 березня 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити прокурору м. Луцька для проведення додаткового розслідування.

          Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній – тримання під вартою.

Головуючий                     

Судді