Справа №22-а-4173/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Глущенко Є.Д.

Код категорії 10.3.1 Суддя-доповідач - Хвостик

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Хвостика С. Г.,

суддів -  Дубровної  В. В.,  Сибільової  Л. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області (далі-відповідач)

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 серпня 2010 року

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, –

встановила:

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 серпня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги позивачці.

Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачці з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно з урахуванням виплат, проведених у 2008 році, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно з урахуванням виплат, проведених у 2009 році, та з 01 січня 2010 року по 17 серпня 2010 року з урахуванням виплат, проведених у 2010 році.

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн., витрати на оплату правової допомоги в розмірі 50 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог позивачки відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Місцевим судом вірно встановлено, що позивачка  є пенсіонеркою, яка перебуває на обліку у відповідача, отримує мінімальну пенсію за віком та має статус «Дитини війни», тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії у вигляді надбавки в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Протягом 2007 року позивачка не отримувала підвищення до пенсії у вигляді надбавки як дитині війни. З 01 січня і до 22 травня 2008 року позивачка отримувала підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 22 травня 2008 року в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що є меншим, ніж 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У період з січня по грудень 2009 року включно позивачці щомісячно виплачувалось підвищення до пенсії в розмірі 49 грн. 80 коп. З січня по серпень 2010 року включно позивачці також щомісячно виплачувалось підвищення до пенсії в такому ж самому розмірі.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивачки права на отримання, а у відповідача обов'язку щодо здійснення їй доплати до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, та з 01 січня 2010 року по 17 серпня 2010 року.

На думку колегії суддів, місцевим судом вірно застосовано положення ст.ст.6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет України на 2008 рік». З урахуванням норм Законів України «Про державний бюджет України на 2009 рік», «Про державний бюджет України на 2010 рік» та відсутність нормативно-правових актів, які б призупиняли дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 та 2010 роках, місцевий суд вірно встановив обов'язок відповідача виплачувати 30% надбавку до пенсії позивачці з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 17 серпня 2010 року. При цьому, судом першої інстанції прийнято до уваги дію у часі рішень Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача про нарахування і виплату надбавки позивачці відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати Конституції України та законам України, в а разі їх невідповідності мають застосовуватися відповідні положення, закріплені в законі.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачці відповідні нарахування, але у порушення вимог вищевказаних законів таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.

Такі висновки суду узгоджується з матеріалами справи та відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність механізму та коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки відповідач повинен був діяти відповідно до вимог ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Питання надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.

Щодо рішення місцевого суду від 17 серпня 2010 року в частині стягнення судових витрат по оплаті судового збору, то воно в цій частині підлягає зміні з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка при зверненні до суду сплатила на користь держави державне мито (судовий збір) в сумі 51 грн. (а.с.1).

Відповідно до п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації звільнені від сплати державного мита.

При новому розгляді справи необхідно виходити з того, що справа за позовом ОСОБА_2 на даний час є адміністративною і повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

В силу ст.94 КАС України у зв’язку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_2 на її користь підлягають стягненню понесені нею та документально підтверджені витрати по сплаті держмита (судового збору) в сумі 8 грн. 50 коп., і ця сума повинна компенсуватися позивачці з Державного бюджету України, а не управлінням Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області, як зазначено у рішенні суду, у зв’язку з чим судове рішення в цій частині необхідно змінити.

Що стосується рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на ІТЗ розгляду справи в розмірі 37 грн., то розмір цих витрат в силу ст.88 ЦПК України повинен бути компенсований позивачці управлінням Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області, оскільки рішення суду ухвалено на користь позивачки і відповідач не звільнений від витрат на ІТЗ розгляду судової справи.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, 207  КАС України, Законом України «Про внесення змін  до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатам», колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 серпня  2010 року в даній справі в частині стягнення з відповідача на користь позивачки 8 грн. 50 коп. судового збору змінити.

Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок Державного бюджету України понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 8 грн. 50 коп.

В іншій частині рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 серпня  2010 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили  через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо  до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -