Справа №22-ц-593/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Янголь Є.В.

Категорія - 27 Суддя-доповідач - Смирнова

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Смирнової Т. В.,

суддів -  Ільченко  О. Ю.,  Таран  С. А.,

з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 січня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

про стягнення коштів,         

ВСТАНОВИЛА:

27 грудня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом.

Свої вимоги мотивував тим, що після закінчення строку дії укладених з відповідачем декількох депозитних договорів скористатися правом на одержання вкладених коштів не зміг через відмову банку, тому вимушений був звернутися до суду, рішенням якого на його користь було стягнуто з банку вказані гроші.

Він декілька раз звертався до банку з вимогою повернути кошти, проте банк, порушуючи його право, кошти не повертає.

У зв’язку з цим, вважаючи, що банк фактично користується належними йому коштами, просив стягнути з відповідача 129891,86 доларів США – відсоткова ставка по вкладах; 50100 доларів США – пені; 27825,8 доларів США – три відсотки річних, а всього 207825,66 доларів США, що еквівалентно 1 649 720 грн. 09 коп.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 січня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з ВАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_2 заборгованість по сплаті відсотків, згідно умов депозитних договорів, пені та трьох процентів річних за не повернуті за договором депозиту кошти. Всього стягнуто 1649720 грн. 09 коп.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту з’ясування обставин, невідповідність висновків фактичним обставинам та порушення норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вказує на те, що оскільки банк сплатив позивачу відсотки за договорами депозиту на день настання дати повернення вкладів і подальше їх нарахування після закінчення цього  строку договорами не передбачено, вимоги ОСОБА_2 є безпідставними.

Вважає, що внаслідок перерахування вкладів позивача на визначений у депозитних  договорах його поточний рахунок банком виконано усі договірні умови.

Доводить, що для переказу цих коштів на інші рахунки позивач у визначеному законодавством порядку не звертався, оскільки такі його заяви про їх повернення, у розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не відповідають встановленим НБУ формам розрахункових документів.    

Заслухавши пояснення та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено місцевим судом, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 травня 2009 року (а.с.23), спосіб та порядок виконання якого змінено ухвалою цього ж суду від 26 серпня 2009 року (а.с.27), задоволено позов ОСОБА_2 до ВАТ «КБ «Надра» і стягнуто з банка у гривневому еквіваленті 501000 доларів США заборгованості по укладеним між сторонами 03 квітня 2008 року, 04 квітня 2008 року та чотирьох договорів депозиту від 14 квітня 2008 року за №№761401, 762912, 762914, 762915, 762916, 762917 (а.с.11-22).     

29 грудня 2009 року ВАТ «КБ «Надра» кошти з цих вкладів були перераховано на загальну суму 501000 доларів США на поточний рахунок №НОМЕР_1 ОСОБА_2, що знаходиться у цьому ж банку.

04 лютого та 10 березня 2010 року ОСОБА_2 звертався до відповідача з заявами про повернення грошових коштів за депозитними договорами готівкою через касу банку (а.с.29, 32).

10 лютого 2010 року завершився термін дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ «КБ «Надра».

19 листопада 2010 року позивач звертався до відповідача з заявою про перерахування  коштів з його вкладів на його поточний рахунок в ПАТ «Банк Форум» (а.с.34), проте банк кошти не повертає.

Залишки процентів, нарахованих позивачу за депозитними договорами, були сплачені банком станом на момент закінчення дії строкових вкладів (а.с.40, 53, 66, 78, 91, 104), та за ці відсотки спору між сторонами не існує.

За підрахунками позивача, станом на 01 грудня 2010 року розмір заборгованості банку перед ним склав 129891,86 доларів США - по відсоткам; 50100 доларів США – по пені; 27825,8 доларів США – по трьом відсоткам річних.

Усього, таким чином – 207825,66 доларів США, що еквівалентно 1 649 720 грн. 09 коп.

За таких, правильно і з достатньою повнотою встановлених обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в порушення передбачених ст.ст.526, 625, ч.3 ст.1068, ст.1074  ЦК України, ст.8, 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ПАТ «КБ «Надра» допустив порушення грошового зобов’язання внаслідок чого вірно застосував фінансові санкції, стягнувши з нього пеню та три відсотки річних.

Так, у п.32.2 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначено, що у разі порушення банком встановлених строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пункт 1.24 ст.1 цього Закону визначає переказ коштів як рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Отримувачем п.1.23 ст.1 цього Закону називає особу, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі, а сумою переказу згідно з п. 1.41 ст.1 є кошти, відповідна сума яких внаслідок переказу має бути зарахована на рахунок отримувача або видана йому у готівковій формі.

П. 8.2 ст.8 Закону передбачено, що банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

П.3 ст.1068 ЦК України також встановлює, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 двічі (04 лютого та 10 березня 2010 року) звертався до банку з вимогами саме про видачу готівкою через касу банку грошових коштів за депозитними договорами, які вже на той час перебували на його поточному рахунку (про що зазначив банк).

З огляду на те, що банком інших, передбачених договором про відкриття рахунку, умов видачі або перерахування грошових коштів не надано, суд в межах заявленого періоду (з 11 лютого 2010 року по 01 грудня 2010 року) правильно обрахував пеню як суму, що не перевищує 10 відсотків суми переказу.  

У наданих у справі письмових доказах відсутні відомості про те, що сторони в договорі на відкриття поточного рахунку передбачили сплату процентів та їх розмір за невиконання за цим договором зобов’язань, тому підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, починаючи їх нарахування з моменту закінчення строку дії кожного з депозитних договорів. Застосування такої санкції є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, а тому три проценти річних можуть стягуватися поряд із пенею, відповідно до ст. 625 ЦК України.

У той же час, задовольняючи позов про стягнення процентів після закінчення строку дії депозитних договорів, з суми неповернутих вкладних коштів, суд не звернув увагу на те, що відповідно до п.1.3 цих договорів, вкладний рахунок після закінчення визначеного п.2.2 строку дії договору та/або повернення коштів вкладнику закривається, тобто проценти можуть нараховуватись лише протягом дії строкового вкладу. Будь-які умови щодо продовження нарахування процентів після закінчення строку дії договору у разі неповернення суми вкладу у договорі відсутні.

Крім того, вкладені на депозитні рахунки позивачем кошти були перераховані банком  на поточний рахунок ОСОБА_2, тому вже не являються вкладом у розумінні ст.1058 ЦК України.

Отже підстав, для стягнення процентів за час знаходження коштів на поточному рахунку у визначеному позивачем розмірі 14% немає.

Позивач як на підставу стягнення 14 % річних з суми кожного депозитного вкладу, строк дії яких сплинув, послався на те, що за ст. 1061 ЦК України має право на одержання відсотків, оскільки банк не повернув депозитні кошти.

З такими доводами неможна погодитися, оскільки встановлено, що строк дії договорів закінчився.

Ч.5 ст. 1061 ЦК України передбачається, що проценти на банківський вклад нараховуються до дня, який передує поверненню вкладу вкладникові. Дата повернення вкладу співпадає зі строком дії договору. Отже, по закінченню строку дії депозитних договорів припиняється обов’язок банку сплачувати передбачені договором проценти по вкладу.

Посилання позивача на те, що внаслідок неповернення вкладних коштів в нього продовжилося право на одержання відсотків, не ґрунтується на законі, або договорі.

За депозитними договорами відповідач був зобов’язаний нараховувати відсотки, що ним було виконано, та всі відсотки сплачено по день закінчення строку дії договорів, після чого обов’язок банку нараховувати відсотки закінчився.

Щодо порушення права позивача на повернення вкладних коштів, то суд обґрунтовано застосував, на підставі діючого законодавства, на захист порушеного права стягнення пені та 3 % річних.

Доводи апелянта про безпідставне стягнення пені та 3 % річних не ґрунтуються на законі, оскільки апелянт не заперечує того факту, що без законних підстав утримує в себе кошти, належні позивачу, який неодноразово звертався з вимогою про повернення коштів, в тому числі про їх перерахування до іншого банку на відкритий рахунок позивача.

За зазначених обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, щодо сплати відсотків за депозитними договорами, та рішення суду в цій частині на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення відсотків по вкладу.  

Керуючись п. 3 ч.1 ст.309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія, -       

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»  задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 січня 2011 року в даній справі скасувати в частині стягнення відсотків за депозитними вкладами та відмовити в задоволенні зазначених вимог.

У частині стягнення пені у розмірі 397693 грн. 80 коп. і трьох процентів річних у розмірі  220881 грн. 20 коп. рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.     

Головуючий -

Судді -