26.04.2011

Справа № 2-1424/2010

Р і ш е н н я

І м е н е м  У к р а ї н и

26 квітня 2011 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Алтуніна О.В.,

при секретарі Савчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про встановлення факту проживання та визнання права власності та позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4, яка діє також в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні домоволодінням, -

в с т а н о в и в :

Позивачки звернулись до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вони є спадкоємицями за законом першої черги після смерті свого батька ОСОБА_6, який помер 05.05.2000 року. Спадкоємцем першої черги також був їх брат ОСОБА_7, який помер 20.08.2000 року. За життя їх батьком та матір’ю ОСОБА_8 було зведено житловий будинок по вул.Ювілейній, 19 в с.Волоське Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Після смерті батька вони до нотаріальної контори не звертались, оскільки право власності на вказаний будинок батьком зареєстроване так і не було. Разом з цим, вони забрали особисті речі батька і таким чином прийняли спадщину після його смерті. 27.06.2008 року померла їх мати. Після її смерті вони також прийняли спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори  відповідної заяви. Вважали, що після смерті батьків на них припадає ? частки спірного житлового будинку та просили визнати за ними право власності на таку частку. Також просили встановити факт прийняття ними спадщини після смерті після смерті батька та факт відмови матері від спадщини після смерті ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на їхню користь.

Третя особа ОСОБА_4 пред’явила самостійні вимоги на предмет спору, діючі також в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 В обґрунтування позову посилалась на те, що з 1994 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 Вважала, що після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняли лише ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Вони із сином прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7, так як постійно проживали та були зареєстровані у спірному будинку. Крім цього, неповнолітній ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги після смерті бабусі ОСОБА_8, оскільки його батько помер до відкриття спадщини. Також вважала, що має право на спадкування після смерті ОСОБА_8 разом із позивачками, оскільки проживала однією сім'єю із тяжко хворою ОСОБА_8 та протягом тривалого часу опікувалася та матеріально її забезпечувала. Просила суд: встановити факти прийняття спадщини ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_6, прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_7, прийняття спадщини неповнолітнім ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_8; визнати за нею та неповнолітнім ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину спірного будинку за кожним після смерті ОСОБА_7; визнати за нею та неповнолітнім ОСОБА_5 право власності на 3/16 частини спірного будинку за кожним після смерті ОСОБА_8; визнати неповнолітнім ОСОБА_5 право власності на ? частину земельних ділянок площею 4 га та 3,860 га, які розташовані на території ОСОБА_3 сільської ради Дніпропетровської області і також належали на праві власності померлій ОСОБА_8 Також просила усунути їй перешкоди в користуванні нерухомим майном, вселивши її із сином у вищевказаний житловий будинок.

У судовому засіданні позивачі та представник третьої особи підтримали свої вимоги.

Представники відповідача ОСОБА_3 сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області до суду не з’явились, надавши заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши пояснення позивачів та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.    

Встановлено, що 05.05.2000 року помер ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть серії I-КИ №345823, видане 06.05.2000 року виконкомом ОСОБА_3 сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області).

Згідно норм розділу VII Цивільного кодексу УРСР (1963 року) до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

З 1964 по 1990 роки за адресою по вул.Ювілейній, 19 в с.Волоське Дніпропетровського району Дніпропетровської області було зведено житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами,  що вбачається з копії технічного паспорту на нього КП Дніпропетровського району «БТІ»від 28.12.2006 року.

Рішенням виконкому ОСОБА_3 сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області  №49 від 17.10.1990 року за ОСОБА_6 визнано право власності на вищевказаний житловий будинок.

Разом з цим, спадкодавець за життя не отримав свідоцтва про право власності на спірний будинок на підставі вказаного рішення виконкому місцевої ради, що також визнано сторонами.

Саме таке свідоцтво є належним правовстановлюючим документом і підставою реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна. Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності передбачений Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР (затверджена 31.01.1966 року заступником Міністра комунального господарства Української РСР), Правилами державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб (затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 13.12.1995 року) та Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.1998 року, чинних з моменту прийняття виконкомом ОСОБА_3 сільської ради вищевказаного рішення та до відкриття спадщини.

Право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»№7 від 4 жовтня 1991 року).

Таким чином, ОСОБА_6 за життя у встановленому законом порядку не набув право власності на спірний житловий будинок, а тому він не увійшов до складу спадщини і не може бути об?єктом спільної сумісної власності подружжя.

Суд зауважує, що права та обов'язки ОСОБА_6 як забудовника входять до складу спадщини (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування»№7 від 30.05.2008 року).

При цьому підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинки садибного типу, дачні та садові будинки з господарськими спорудами і будівлями, споруджені до 5 серпня 1992 року, є висновок про технічний стан будинку (будівлі), складений бюро технічної інвентаризації за формою, встановленою Міністерством з питань житлово-комунального господарства за погодженням з Міністерством регіонального розвитку та будівництва, і документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташовані зазначені об'єкти будівництва (п.3 Постанови КМУ №1035 від 9 вересня 2009 року  «Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт»).

Вирішуючи питання щодо вимог третьої особи про визнання права власності на частину належних ОСОБА_8 земельних ділянок в порядку спадкування за законом, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Третя особа у встановлений шестимісячний строк прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8, шляхом подачі до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини відповідної заяви, що вбачається з матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_8 (померла 26.06.2008 року) та відповідає ст.ст.1268-1270 ЦК України. Неповнолітній ОСОБА_5 вважається таким, що її прийняв згідно ч.4 ст.1268 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх   порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.   

Згідно роз?яснень Пленуму Верховного Суду України (п. 23 постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»)  за наявності  умов  для  одержання  в нотаріальній  конторі  свідоцтва  про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.   

ОСОБА_4 подано до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини в порядку та строки, встановлені цивільним законодавством, проте свідоцтва про право на спадщину не отримано. Відмова нотаріуса  в оформленні права третьої особи на спадщину в матеріалах справи відсутня і будь-яких перешкод для такого оформлення суд не вбачає.

Враховуючі вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог як позивачів, так і третьої особи.

Крім цього, суд вважає за необхідне вирішити питання про поворот виконання рішення, ухваленого по даній справі на користь позивачів 16.08.2007 року та скасованого за нововиявленими обставинами 28.11.2008 року, оскільки з листа Дніпропетровського районного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»№1032 від 23.07.2008 року вбачається, що на підставі даного рішення позивачі зареєстрували право власності на будинок №19 по вул.Ювілейній в с.Волоське Дніпропетровського району Дніпропетровської області.  

За таких обставин, суд зобов?язує Дніпропетровське районне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації»виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на спірний будинок за позивачами, що, на думку суду, відповідатиме ч.2 ст.380 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 212, 215, 214, 380 ЦПК України, ст.ст.22, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст.ст.4, 524-526 ЦК УРСР, ст.ст.3, 1268-1270, 1297 ЦК України суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про встановлення факту проживання та визнання права власності відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_4, яка діє також в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні домоволодінням відмовити.

Зобов?язати Дніпропетровське районне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації»виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на будинок №19 по вул.Ювілейній в с.Волоське Дніпропетровського району Дніпропетровської області за ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

     Суддя                                      О.В.Алтунін