26.04.2011

Справа № 2-33/10

Р і ш е н н я

І м е н е м  У к р а ї н и

26 квітня 2011 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Алтуніна О.В.,

при секретарі Савчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 В?ячеслава Івановича, ОСОБА_2, третя особа гаражний кооператив «Днепр»про визнання права власності, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_1 В?ячеслав Іванович, гаражний кооператив «Днепр»про усунення перешкод в користуванні та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_1 В?ячеслава Івановича, ОСОБА_3, треті особи гаражний кооператив «Днепр», приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування, визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з листопада 1984 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_5 У 1998 році відповідач набув права власності на гараж №107 в гаражному кооперативі «Днепр»Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Вважала, що дане майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та просила визнати за нею право власності на 2/3 його частини, врахувавши наявність на її утриманні двох неповнолітніх дітей.

ОСОБА_3 звернувся до суду із самостійними вимогами, зазначивши, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09.10.2003 року за його батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було визнано право власності за кожним на ? частку  гаражу №107 в гаражному кооперативі «Днепр».  Даний гараж був подарований йому батьками 01.06.2004 року. Однак, до теперішнього часу його займає ОСОБА_2, що порушує його права власника. Просив усунути йому перешкоди в користуванні спірним гаражем шляхом звільнення його ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 пред’явив до ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зустрічний позов, обґрунтовуючи вимоги тим, що у 31.08.2001 року він придбав у ОСОБА_5 спірний гараж за 150 доларів США. На підтвердження договору купівлі-продажу ОСОБА_5 написав йому розписку про отримання 150 доларів США, однак дана розписка до теперішнього часу не зберігалась. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09.10.2003 року, скасованим в подальшому апеляційним судом Дніпропетровської області, за ОСОБА_1 було визнано право власності на ? спірного гаражу. За договорами дарування від 01.06.2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 подарували даний гараж своєму синові - ОСОБА_3 Вважав, що таким чином порушуються його права і просив: визнати дійсним в порядку ст.47 ЦК УРСР укладений між ним та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу від 31.08.2001 року; визнати за ним право власності на гараж №107 в гаражному кооперативі «Днепр»; визнати недійсними договори дарування спірного гаражу від 01.06.2004 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтримали свої вимоги.

Треті особи в судове засідання не з’явились, надавши заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з’явився, про час судового розгляду був повідомлений належним чином. До суду надійшло письмове клопотання його представника про перенесення судового розгляду через зайнятість у розгляді іншої судової справи. Проте будь-яких доказів на підтвердження даної обставини до заяви не додано, внаслідок чого суд визнає неявку відповідача неповажною, що відповідно до ст.169 ч.2 ЦПК не є перешкодою для розгляду справи.

Вислухавши позивачів, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що з 04.08.1984 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі (свідоцтво про шлюб серії ІІІ-КИ №296339, видане 04.08.1984 року відділом ЗАГС Жовтневого району м.Дніпропетровська).

09.11.1998 року Дніпропетровською районною радою Дніпропетровської області на ім’я ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на гараж №107 в гаражному кооперативі «Днепр», який розташований та території Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Ухваленим по даній справі рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09.10.2003 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на ? частину даного гаражу (т.1 а.с.61-62)..

01.06.2004 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були укладені договори дарування гаражу №107 в гаражному кооперативі «Днепр» (посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4 та зареєстровані в реєстрі за номерами 2954 та 2969) на користь свого сина ОСОБА_3 (т.1 а.с.164, 165).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.12.2005 року  вищевказане рішення Дніпропетровського районного суду скасоване, справу направлено на новий розгляд у той же суд (т.1 а.с.142-143).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Дана норма встановлює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя на речі, придбані ним за час шлюбу.

Спірний гараж було набуто відповідачем ОСОБА_5 під час перебування у зареєстрованому шлюбі із позивачкою ОСОБА_1, а тому  він є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 28 КпШС в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Підстав відступу від засади рівності часток подружжя в порядку ст.28 ч.1 КпШС України суд не вбачає, а тому вимоги позивачки ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню із визнанням за нею права власності на ? частку спірного гаражу.

Суд враховує наявність на момент розгляду справи не визнаних у встановленому законом порядку договорів дарування спірного гаражу від 01.06.2004 року. Вважає, що дана обставина не є перешкодою для захисту законних прав позивачки ОСОБА_1, при тому що такі договори були укладені на підставі скасованого рішення суду.

Як наслідок, не підлягає задоволенню пред’явлений ОСОБА_3 позов про усунення перешкод в користуванні гаражем, оскільки такий засіб захисту являє собою  вимогу  власника  усунути  перешкоди у здійсненні його права. Таким чином, права на такий позов в матеріально-правовому розумінні ОСОБА_3 не має.

Вирішуючи питання щодо зустрічного позову ОСОБА_2, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

31.08.2001 року ОСОБА_5 подав на адресу правління гаражного кооперативу «Днепр»заяву про виключення його з членів гаражного кооперативу у зв’язку із продажем гаражу №107. Просив переоформити даний гараж на ОСОБА_2, вказуючи на повне проведення розрахунків за гараж (т.1 а.с.13).  

Відповідно до вимог ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої ради.

Договір купівлі-продажу в установленому законом порядку між ОСОБА_5І та ОСОБА_2 не укладався.

Виходячи з наведених норм, заяву ОСОБА_5 не можна вважати укладеним договором купівлі-продажу, щодо якого досягнуто всіх істотних умов.

При цьому,  виходячи зі змісту ст. 59 ЦПК України, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Враховуючі вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст.ст.79, 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_5 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 51 грн.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 26, 59, 60, 61, 212, 215, 214 ЦПК України, ст.ст.22, 28  Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст.ст.6, 47, 227 ЦК УРСР, ст.386 ЦК України суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 В?ячеслава Івановича, ОСОБА_2, третя особа гаражний кооператив «Днепр»про визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину гаражу №107 в гаражному кооперативі «Днепр», розташованому на території Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_1 В?ячеслава Івановича на користь ОСОБА_1 51 грн. судового збору.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_1 В?ячеслав Іванович, гаражний кооператив «Днепр»про усунення перешкод в користуванні відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_1 В?ячеслава Івановича, ОСОБА_3, треті особи гаражний кооператив «Днепр», приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування, визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

     Суддя                                        О.В.Алтунін