26.04.2011

Справа № 2-91/2010

Р і ш е н н я

І м е н е м  У к р а ї н и

26 квітня 2011 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Алтуніна О.В.,

при секретарі Савчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання факту прийняття спадщини та визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулась до суду із вищевказаним уточненим позовом, посилаючись на те, що вона є спадкоємицею за законом першої черги після смерті свого батька –ОСОБА_4 (1953 р.н.), який помер 12.12.2004 року. Батько в свою чергу був єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті її діда –ОСОБА_4 (1928 р.н.), який помер 02.02.1998 року, оскільки інший син спадкодавця –ОСОБА_5, помер до відкриття спадщини. За життя дід набув права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул.Широкій, 33 у м.Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області. ЇЇ батько після смерті діда до нотаріальної контори не звертався, оскільки залишився проживати у даному будинку. Після смерті батька вона у встановленому законом порядку звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. У 2006 році їй стало відомо, що онукою ОСОБА_4 (1928 р.н.) –ОСОБА_2, ще у 1998 році було оформлено право власності на спірний будинок в порядку спадкування за законом. Вважала, що таким чином порушені її права та просила суд: поновити їй строк позовної давності; визнати факт прийняття спадщини ОСОБА_4 (1953 р.н.) після смерті ОСОБА_4 (1928 р.н.); визнати недійсним видане на ім?я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.12.1998 року; визнати за нею право власності на 1/2 частину спірного будинку.  

У судовому засіданні позивачка підтримала, а третя особа ОСОБА_3 погодилась із даними позовними вимогами.

Відповідачка та її представник заперечували проти позову, вказуючи на законність оформлення нею спадкових прав.

Представники третьої особи Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори до суду не з’явились, надавши заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.    

Встановлено, що 02.02.1998 року помер ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії I-КИ №189432, видане 02.02.1998 року відділом РАЦС виконкому Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області).

Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок №33  по вул.Широкій у м.Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, належний йому на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 31.05.1968 року.

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 (1928 р.н.) відповідно до ч. 2 ст.529 ЦК УРСР 1963 року є його онука –ОСОБА_2, оскільки на час відкриття спадщини помер батько останньої та син спадкодавця –ОСОБА_5.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

ОСОБА_2 у шестимісячний строк прийняла спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

17.12.1998 року державним нотаріусом Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори на ім’я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 (1928 р.н.) на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами вул.Широкій, 33 у м.Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами частин 1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення наведених норм, позивачкою не надано суду доказів батьківства ОСОБА_4 (1928 р.н.) відносно ОСОБА_4 (1953 р.н.), що позбавляє суд можливості віднести останнього до числа спадкоємців першої черги після смерті спадкодавця.

Також не надано достатніх доказів, які б підтверджували факт прийняття спадщини ОСОБА_4 (1953 р.н.) після смерті ОСОБА_4 (1928 р.н.) в порядку ст. 549 ЦК УРСР шляхом вступу в управління або володіння спадковим майном. Сама по собі реєстрація ОСОБА_4 (1953 р.н.) у спірному будинку не є прийняттям спадщини в розумінні наведеної норми.

При цьому, за життя ОСОБА_4 (1953 р.н.) до державної нотаріальної контори щодо видачі свідоцтва про право на спадщину не звертався і  спадкових прав своєї племінниці ОСОБА_2 на вищевказаний будинок не оспорював. В момент смерті його здатність мати цивільні права і обов'язки (цивільна правоздатність) припинилась згідно ст.9 ЦК УРСР.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для спадкування позивачкою спірного нерухомого майна після смерті ОСОБА_4 (1953 р.н.), а тому її вимоги задоволенню не підлягають.

Питання щодо перебігу строку позовної давності судом не обговорюється, оскільки в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення прав та законних інтересів позивачів.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 212, 215, 214, 256 ЦПК України, ст.ст.9, 524, 529, 548, 549, 553 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання факту прийняття спадщини та визнання права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

     Суддя                                       О.В.Алтунін