Справа № 2-а-1558/11  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

11 травня 2011 року                                                                                           м. Лебедин

          Суддя   Лебединського районного суду Сумської області  Чхайла О.  В.,   розглянувши у порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок соціальних виплат;

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 3 групи по захворюванню, пов’язаному з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за втрату здоров’я по інвалідності розмірі 4 мінімальних заробітних плат та одноразову компенсацію в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Позивач вважає, що розмір даних соціальних виплат, які проводилися відповідачем за період з 2008-2011 р.р. значно менший ніж встановлено спеціальним Законом. Також він вважає, що не відповідає вимогам закону розмір щорічної грошової допомоги до Дня Перемоги, виплачений відповідачем. Тому він звернувся до суду та просив визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати УПСЗН зробити перерахунок зазначених соціальних виплат відповідно до вимог чинного законодавства за 2008-2011 роки.

Представник відповідача в наданому запереченні вказав, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення за втрату здоров’я по інвалідності, одноразової компенсацію як учаснику ЧАЕС а також щорічної грошової допомоги до Дня Перемоги за  2008 –2011 роки позивачеві здійснювалися з дотриманням норм діючого законодавства, у визначеному державою розмірі і підстави для їх перерахунку відсутні. Тому вважає, що УПСЗН діяло у межах своїх повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце публічні правовідносини, а позовні вимоги підлягають задоволенню частково, так як встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід 2 групи по захворюванню, пов’язаному з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується посвідченнями (а.с. 4).

Задовольняючи вимоги позивача, суд приймає до уваги те, що згідно вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової  або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно  до ст. 48  Закону  України «Про статус і соціальний  захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»від 28.02.1991 року одноразова  компенсація  особам,  які  стали  інвалідами   внаслідок    Чорнобильської катастрофи, виплачується в розмірах - інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних  плат. Щорічна  допомога  на  оздоровлення  виплачується - інвалідам III групи - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Крім цього, відповідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»позивачу також належить виплачувати щорічну грошову допомогу до Дня Перемоги в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Зазначені соціальні виплати виплачуються  громадянам  за  місцем  їх  проживання органами  соціального  захисту  населення.

При цьому встановлено, що відповідач при виплаті вказаних соціальних виплат керувався: постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836, постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року № 211, постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 року № 299.

Задовольняючи  позовні вимоги, суд виходить із  загальних  засад  пріоритетності  законів  над  урядовими актами та  дійшов висновку, що  розмір  даних виплат визначається саме Законом України «Про статус і соціальний  захист  громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи», та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»і  не може  бути  зменшений.

Отже, одноразова  компенсація  як інваліду   внаслідок    Чорнобильської катастрофи, щорічна  допомога  на  оздоровлення та щорічна грошова допомога до Дня Перемоги позивачу повинна була обраховуватись виходячи з положень вказаних Законів України, оскільки зміни внесені до них в цій частині рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп визнані неконституційними.

Згідно зі ст. 147 Конституції України Конституційний суд України вирішує питання про відповідність Законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та Законів України.

Відповідно до ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного суду України є обов’язковим на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони інші правові акти, або їх окремі положення що визнанні не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно зі ст. 73 Закону України «Про конституційний суд України, якщо акти, або їх окремі положення визнаються таким, що не відповідають Конституції України ( є не конституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом рішення про їх не конституційність

Відповідно до ст. 19 Конституцій України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом  України.

Суд  також вважає  безпідставними  посилання  відповідача  на  відсутність  коштів щодо  забезпечення виплат  зазначеної   допомоги, оскільки, органи  державної  влади  не можуть  посилатися  на  відсутність  коштів, як  на  підставу  не виконання  своїх  зобов’язань, які  встановлені Конституцією  України.

Отже, виходячи  з  приписів  Конституції  України та  рішення  Конституційного  суду  України  від  22.05.2008 року за № 10рп/2008, відповідач діяв всупереч вимог Закону, чим порушив права позивача.

При цьому суд враховує те, що відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав і свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

Враховуючи відсутність заяви позивача про поновлення строку для звернення до суду з позовом, суд вважає необхідним відмовити йому в задоволенні вимог щодо визнання дій УПСЗН протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок соціальних виплат за період з 01.01.2008 року по 12.10.2010 року включно.

Таким чином, на  підставі вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме за період з 13.10.2010 року по 19.05.2011 року шляхом зобов’язання відповідача  здійснити позивачеві  перерахунок  та  виплати  вищевказаних соціальних виплат згідно вимог ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»з урахуванням фактично отриманих сум.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 7, 8, 11, 70, 71, 94, 99, 158-163, 183-2, 186, 254 КАС України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок соціальних виплат задовольнити частково.

Визнати незаконними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за втрату здоров’я по інвалідності, одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 3 групи  та виплати їх у розмірі, меншому, ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щорічної грошової допомоги до Дня Перемоги у розмірі, меншому, ніж передбачено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з 13.10.2010 року.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за втрату здоров’я по інвалідності, одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 3 групи  відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щорічної грошової допомоги до Дня Перемоги відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та провести відповідні виплати за період з 13.10.2010 року по 19.05.2011 року з урахуванням виплачених коштів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області виконати дану постанову негайно.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лебединський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня  отримання копії постанови.

          Суддя                                                                                         Чхайла О.  В.