Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 травня 2011 р. м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді - Оніпко О.В.
Суддів - Григоренка М.П., Боймиструка С.В.
При секретарі - Омельчук А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ „ Ливарно-механічний завод „ Ісполін” на рішення Дубенського міськрайонного суду від 15 березня 2011 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ „ Ливарно-механічний завод „ Ісполін” про стягнення заборгованості та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 15 березня 2011 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково : стягнуто з відповідача на його користь 10 116 грн. заборгованості за зданий чавунний брухт та 4 000 грн. моральної шкоди.
В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вважає його незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Між сторонами договір про поставку брухту не укладався . Згідно даних бухгалтерського обліку за листопад 2009 р. відсутні дані про поставку позивачем 5 620 кг на суму 10 116 грн. Судом порушено вимоги ч. 2 ст. 11 ЦК України, оскільки підставами виникнення між сторонами цивільних прав та обов”язків, є договори та інші правочини, які повинні виконуватися в межах, що ними встановлені. Також, у відповідності до вимог п. 2.6 „Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів”, від 23.10.2007 р. № 127-595 ( що діяли у 2009 р.) , приймання металевого брухту від фізичних осіб дозволяється лише при пред”явленні ними документа, якій засвідчує особу та обов”язково оформляється актом приймання побутового металобрухту ( зразок наведено у додатку до Порядку оприбуткування доходів фізичних осіб від здачі побутового брухту чорних або кольорових металів, затвердженого постановою КМ України від 29.10.2003 р. № 1698).
Таким чином посилання позивача на розписку, як на доказ наявності боргу у відповідача перед ним, є безпідставним, окрім того, ОСОБА_2 пояснив, що будь-яких розписок він позивачу не надавав.
Також, виходячи з пояснень позивача, брухт належав не лише йому, а й іншим особам, які судом не встановлено. Відсутні підстави і для стягнення на користь позивача моральної шкоди.
Протягом року від позивача не надходило на адресу відповідача вимоги про сплату боргу за зданий металобрухт.
Просить рішення скасувати, ухвалити нове про відмову в позові ОСОБА_1
______________________________________________________________________________________________
Справа № 22-878 - 2011 р. Головуючий у 1-й інст. – Лопухович А.О.
Доповідач - Оніпко О.В.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції – частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, 14.11.2009 р. у зв”язку із браком металу на підприємстві, за вказівкою заступника начальника поставки ОСОБА_3, автомобілем, що належить підприємству , під керуванням водія ОСОБА_4, позивачем був привезений на територію ТзОВ „ ЛМЗ „Ісполін” чавунний брухт в кількості 5 620 кг , вартістю 10 120 грн.
Прийманням від позивача металу займалися: начальник цеху ОСОБА_5, який визначав якість брухту, зав. складом ОСОБА_6, яка виписала талон про прийняття металу та підписали ОСОБА_3 і представник охорони та на підставі якого позивачу повинні були виплатити гроші (а.с. 7) .
У зв”язку з відсутністю на підприємстві коштів, між позивачем та ОСОБА_2, який займав у той час посаду директора ЛМЗ „ Ісполін” була домовленість про оплату вказаної суми за зданий брухт не пізніше 1.07.2010 р.
Вказані обставини стверджуються матеріалами справи та поясненнями позивача, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 , наданими в судовому засіданні ( а.с. 33-35).
Посилання відповідача , як на докази безпідставності позовних вимог ОСОБА_1, на відсутність між сторонами договору про поставку металобрухту, відсутність акту приймання побутового металобрухту та відсутність у документах бухгалтерського обліку підприємства за листопад 2009 р. даних про поставку позивачем 5 620 кг на суму 10 116 грн. не заслуговують на увагу , оскільки не спростовують вищенаведених обставин та факту отримання відповідачем від позивача ( який на той час працював у відповідача у ливарному цеху ) чавунного брухту, вагою 5 620 кг та вартістю 10 120 грн.
Є безпідставними також і доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 будь-яких розписок позивачу не писав, оскільки згідно з поясненнями позивача, текст розписки складав особисто він, а ОСОБА_2 поставив на ній свій підпис та печатку заводу ( а.с. 6).
Окрім того, свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечив і не спростовував вказаних обставин та пояснив суду , що у разі відсутності на заводі сировини та коштів для її придбання, виписувався гарантійний лист. Також пояснив, що гроші за брухт могли бути невиплачені через фінансову кризу , оскільки завод був на межі банкрутства, мало місце зміна керівництва та власників.
Також останній ствердив, що позивач до нього звертався з приводу виплати коштів за зданий брухт, однак на той час він уже не займав посаду директора заводу, а повернути решту брухту не було можливості, оскільки він вже був власністю заводу.
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є право відношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.
Зобов”язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ч. 1 вказаної статті, цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наведеного вбачається, що між сторонами фактично мало місце зобов”язання щодо передачі позивачем відповідачу чавунного брухту у кількості 5 620 кг, за отримання якого відповідач повинен був сплатити позивачу 10 120 грн. в строк до 1.07.2010 р.
Оскільки вказане зобов”язання з боку відповідача виконано не було, місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з товариства коштів за зданий чавунний брухт.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду що стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки зобов”язанням , що існувало між сторонами, відшкодування моральної шкоди у разі непроведення розрахунку, передбачено не було.
У зв”язку з наведеним, рішення суду 1-ї інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення в справі про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення з відповідача моральної шкоди.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів.-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу скаргою ТзОВ „ Ливарно-механічний завод „ Ісполін” - задовольнити частково .
Рішення Дубенського міськрайонного суду від 15 березня 2011 р. в частині стягнення з ТзОВ „ Ливарно-механічний завод „ Ісполін” на користь ОСОБА_1 моральної шкоди –скасувати, в позові ОСОБА_1 в цій частині відмовити.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Судді