№ 2a-1056/09

ПОСТАНОВА

Ім’ям України

20 травня 2009 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі

головуючого судді Клешньова О.І.

при секретарі Гура О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівка справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки про поновлення пропущеного строку позовної давності та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги на дітей війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просила стягнути з УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки 2 733, 30 гривень.

Свої вимоги обгрунтувала тим, що, являється дитиною війни і у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинна отримувати щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком для осіб, що втратили працездатність. У 2006-2007 роках така допомога їй не виплачувалась.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік, яким припинялась та змінювалась дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Виходячи з того, що у 2006 році прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність встановлювався з 1.01 - 350 гривень, з 1.04 -359 гривень, з 1.10 - 366 гривень, у 2007 році - з 1.01 -380 гривень, з 1.04 - 406 гривень, з 1.10-411 гривень, вона за 2006 - 2007 роки недоотримала 2 733, 30 гривень.

Просила поновити строк позовної давності оскільки про порушення своїх прав дізналася після висвітлення відповідних подій у пресі.

Позивачка наполягала на своїх вимогах на підставах, викладених у позовній заяві, просила справу розглянути у її відсутність.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що у 2006 році законодавство щодо порядку застосування ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неконституційним не визнавалося, а у 2007 не зважаючи на рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 відповідач не отримував соціальну допомогу, оскільки вона була повинна виплачуватись за рахунок Державного бюджету, а бюджетом такі витрати не передбачалися. У 2008 році до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було внесено зміни, згідно з якими іншим учасникам війни пенсії підвищувались на 10 %. Нова редакція означеної статті була визнана неконституційною, але законодавство України не передбачає автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який потім було визнано неконституційним. Відповідач також просив застосувати строк позовної давності та розглянути справу у відсутність їх представника.

Представник третьої особи до суду не прибув.

Віднесення ОСОБА_1 до категорії осіб «діти війни» підтверджується копіями посвідчення, паспорту (а.с. 3, 4).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

ОСОБА_1 має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням, паспортом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Дію ст. 6 зупинено на 2006 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» і це не дає права на застосування цієї норми, а тому у позивачки не було права на отримання зазначеної у позові доплати до пенсії у 2006 році.

 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також зупинена, але рішенням Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року її положення щодо припинення дії ст. 6 визнані неконституційними.

Таким чином з 9 липня по 31 грудня 2007 року у позивачки існувало право на отримання 30 % підвищення мінімальної пенсії за віком, яке повинно доплачуватися до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розмірі мінімальної пенсії за віком: з 1.04 - 410, 06 гривень, з 1.10 - 415, 11 гривень.

Тому за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року позивачка мала право отримати 710, 92 гривні в якості підвищення до пенсії [(410, 06: 31 х 23 + 410, 06 х 2 + 415, 11 х3)х 30 %].

Згідно з ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка звернувся до суду у січні 2009 року і вказувала, що дізналася про порушення своїх прав після висвітлення у пресі відповідного рішення Конституційного Суду України.

Враховуючи вік позивачки, коло її інтересів та обізнаність, суд вважає, що строк позовної давності відповідно до вимог про стягнення недоотриманих сум за 2007 рік нею пропущено з поважних причин і його треба поновити у відповідності до вимог ст. 102 КАС України.

На підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст. ст. 99, 100, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду і зобов’язати Управління пенсійного Фонду України в Калінінському районі м. Горловки виплатити їй підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня по 31 грудня 2007 року у розмірі 710 гривень 92 копійки.

Постанова може бути оскаржена до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Калінінський районний суд м. Горлівки протягом 20 днів після надання у 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження.