А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
17.03.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів головуючого – судді – Стана І.В.,
суддів - Демченка С.М., Вотьканича Ф.А.,
за участю прокурора – Сочки І.І.,
та потерпілого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальну справу за апеляцією, яку подав засуджений ОСОБА_2 на вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, гр. України, українець, із середньою освітою, не одружений, судимий, згідно вироку Міжгірського районного суду від 20 грудня 2010 року за ч. 2 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 цього кодексу до штрафу в розмірі 1000 гривень,
засуджений за ч. 1 ст. 296 КК України до арешту строком на шість місяців.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_2 залишено попередній - підписка про невиїзд.
Згідно вироку, ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за вчинений злочин при таких обставинах.
21 вересня 2010 року приблизно о 23-й годині 30 хвилин ОСОБА_2, у стані алкогольного сп’яніння, по вулиці Шевченка в смт. Міжгір’ї напроти кафе «Літній сад», безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, пристав до потерпілого ОСОБА_1, діючи з особливою зухвалістю, у присутності сторонніх осіб, вигукуючи нецензурні слова, затіяв із ним бійку, під час якої умисно наносив йому удари руками та ногами в голову й тілу, заподіявши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 вказує на те, що вирок є незаконним та необґрунтованим, що йому призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості скоєного та даним про його особу. Вважає, що суддею місцевого суду не в повній мірі враховано обставини, які характеризують його особу. Висновок суду про те, що він не працює, не відповідає фактичним обставинам, оскільки він працевлаштований. Крім того, посилається на те, що позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, що скоєний злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості. Призначене покарання у виді арешту вважає таким, що пов’язане з ізоляцією його від суспільства. Просить вирок змінити, призначити йому покарання у виді обмеження волі й на підставі ст. 75 КК України звільнити від його відбування.
Іншими учасниками процесу апеляція на вирок не подавалась.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляції, пояснення потерпілого ОСОБА_1 та прокурора, які вважали вирок законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що вирок підлягає до скасування, а справа направленню на новий судовий розгляд із таких підстав.
Так, відповідно до вимог 321 - 339 КПК України вирок, який постановляється іменем України, є найважливішим актом правосуддя в кримінальних справах і повинен відповідати вимогам статей 321-339 КПК України, у тому числі бути законним, і обґрунтованим, - його мотивувальна частина має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини й мотивів останнього. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, яке визнане судом доведеним, навести докази, на яких ґрунтуються висновки суду щодо підсудного, тощо. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви із приводу достовірності того, чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів повинно бути вмотивовано.
Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 367, 370 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи апеляційним судом є, зокрема, однобічність, або неповнота дізнання, досудового, чи судового слідства ; невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи ; істотне порушення судом кримінально-процесуального закону, - такі порушення вимог цього Закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законний, обґрунтований, і справедливий вирок.
Колегія суддів вважає, що при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_2 допущені неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які не можуть бути усунуті під час розгляду справи апеляційним судом і можливості усунення яких не вичерпані, що постановлений вирок не відповідає вимогам закону, у зв’язку із чим його не можна визнати законним та обґрунтованим.
Так, з показань ОСОБА_2 вбачається, що під час судового слідства вину в скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України він не визнав і показав, що ініціатором хуліганських дій був потерпілий ОСОБА_1, який першим наніс йому удар, а тому він вимушений був захищатись. Відхиляючи в цій частині показання ОСОБА_2 суддя у вироку зазначив, що вони спростовуються показаннями свідків, висновком судово-медичної експертизи та іншими матеріалами кримінальної справи.
Проте всупереч вищевказаних вимог закону, у мотивувальній частині вироку суддя не вказав прізвище, ім'я по батькові свідків, які спростовують показання ОСОБА_2, не навів фактичні дані, які стосуються доказуваної обставини.
Між тим, зі змісту викладених у вироку показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не вбачається, що ініціатором бійки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є засуджений.
Пославшись на висновок судово-медичної експертизи суддя у вироку також не зазначив, які саме дані висновку спростовують показання ОСОБА_2
Крім того, із протоколу судового засідання вбачається, що в останньому слові ОСОБА_2 вину визнав, і просив не застосовувати до нього покарання у виді арешту. Однак суддею всупереч вимог ст. 326 КПК України не відновлено судове слідство, не з’ясовані в ОСОБА_2 обставини справи, що випливають із визнання ним вини.
Крім того, у вироку не наведені докази, які підтверджують висновок суду про те, що ОСОБА_2 з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, у присутності сторонніх осіб, вигукував нецензурні слова на адресу потерпілого ОСОБА_1
Між тим, зі змісту викладених у вироку показань свідка ОСОБА_3 – очевидця події, не вбачається, що ОСОБА_2 з хуліганських спонукань, грубо порушив громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діяв з особливою зухвалістю.
Із протоколу судового засідання також вбачається, що судом показання свідка ОСОБА_5, який у судове засідання не з’явився з невідомих причин, оголошені в порушення вимог ст. 306 КПК України, не з’ясовувались взаємовідносини до часу події між ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Як під час досудового, так і судового слідства належним чином не досліджувались дані про особу ОСОБА_2, у тому числі не витребувана й не приєднана до справи копія вироку Ужгородського міськрайонного суду від 05 лютого 2010 року щодо нього. У зв’язку з наведеним при призначенні ОСОБА_2 покарання не враховані вимоги ч. 4 ст. 70 та ст. 71 КК України. Тому доводи апеляції про те, що при призначенні ОСОБА_2 покарання судом не дотримані вимоги кримінально-процесуального закону є обґрунтованими, оскільки з мотивувальної та резолютивної частин вироку вбачається, що в ній не зазначено вид та розмір призначеного йому покарання за вироком Міжгірського районного суду від 20 грудня 2010 року, порядок його виконання.
Вищевказане свідчить про те, що при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_2 судом першої інстанції не дотримані вимоги кримінального та кримінально-процесуального закону, внаслідок чого допущена неповнота та однобічність, а також постановлено судове рішення, яке не відповідає вимогам ст. ст. 321 - 339 КПК України, ст. ст. 65-67 КК України, тому колегія суддів вважає ці порушення вимог закону істотними й такими, що відповідно до ст. ст. 368, 370 КПК України тягнуть скасування вироку й направлення справи саме на новий судовий розгляд. Тому, колегія суддів задовольняє доводи апеляції ОСОБА_2 про незаконність та необґрунтованість вироку.
Під час судового розгляду справи, необхідно усунути вищевказану неповноту, ретельно дослідити зібрані органом досудового слідства докази, у тому числі з точки зору їх легітимності, враховуючи, що кримінальна справа протокольної форми порушена не прокурором, дати відповідну оцінку доводам апеляції про те, що ОСОБА_2 працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, що скоєний злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості і, у залежності від здобутого, прийняти рішення по суті пред’явленого йому обвинувачення.
Враховуючи тяжкість злочину, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_2, запобіжний захід щодо нього залишити попередній – підписка про невиїзд.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
подану ОСОБА_2 апеляцію задовольнити частково.
Вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити попередній – підписка про невиїзд.
Судді: