У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
03.03.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого - судді – Стана І.В.,
суддів – Крегула М.М., Вотьканича Ф.А.,
за участю прокурора – Цар І.І.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали провадження за апеляцією, яку подав адвокат ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3,
В С Т А Н О В И В :
постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 лютого 2011 року задоволено подання слідчого з особливо важливих справ 1 – го відділення слідчого відділу Управління СБУ України в Закарпатській області ( слідчого, тут і далі) про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, гр. України, українця, з вищою освітою, тимчасово не працював, не одруженого, не судимого.
З матеріалів за поданням убачається, що 31 січня 2011 року слідчий за згодою заступника прокурора Закарпатської області вніс до Ужгородського міськрайонного суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_3, який підозрювався у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
У поданні слідчий посилається на те, що ОСОБА_3 підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, за який йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, перебуваючи на волі, може ухилятись від слідства, або суду, перешкодити встановленню істини в справі й, за відсутності постійного місця роботи, продовжувати злочинну діяльність. Крім того, у поданні вказується на те, що запобіжний захід необхідно обрати з метою забезпечення виконання процесуальних рішень. Просив обрати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що органом досудового слідства ОСОБА_3 підозрювався та обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин.
27 січня 2011 року приблизно о 15- й годині 30 хвилин ОСОБА_3, був затриманий на шляху слідування до лінії державного кордону України разом із гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 при супроводженні в 2-х транспортних засобах 5 громадян Афганістану, з метою їх подальшої передачі іншим особам для здійснення безпосереднього незаконного переправлення в Угорську Республіку. Вищевказані особи в ніч з 26 на 27 січня 2011 року здійснили таємне супроводження нелегальних мігрантів автомобілями марки «ВАЗ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та «Тойота Корола», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, із будинку АДРЕСА_3 в район державного кордону України.
У постанові судді вказується на те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, перебуваючи на волі, може ухилятись від слідства, або суду, перешкодити встановленню істини в справі, продовжувати злочинну діяльність. Враховуючи наведене, а також із метою забезпечення виконання процесуальних рішень, суд визнав за доцільне обрати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
В апеляції адвокат ОСОБА_2 вказує на те, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою. Вважає, що суддею при прийнятті рішення не враховані вимоги ст. ст. 148, 150 КПК України, внаслідок чого допущено порушення вимог цього закону, що тяжкість злочину, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_3 не може слугувати достатньою підставою для його тримання під вартою. При розгляді подання суддею не вивчались матеріали кримінальної справи, не опитувався ОСОБА_3, належним чином не вмотивовані висновки суду про взяття обвинуваченого під варту. Також вказує на те, що в матеріалах кримінальної справи відсутні дані в підтвердження висновку про те, що ОСОБА_3, перебуваючи на волі, може ухилятись від слідства, або суду, перешкодити встановленню істини в справі, продовжувати злочинну діяльність, або перешкоджати виконанню процесуальних рішень. Крім того, посилається на те, що судом не перевірялись підстави до порушення кримінальної справи, докази, які вказують на причетність ОСОБА_3 до скоєння злочину, чи відповідає постанова про притягнення його обвинуваченим вимогам ст. 132 КПК України й чи при пред’явленні обвинувачення дотримані вимог ст. 140 цього кодексу. ОСОБА_3 має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, повністю визнав вину, розкаявся. Просить постанову скасувати й обрати що ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, або застави.
Заслухавши доповідь судді про суть постанови, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, основні доводи апеляції, пояснення захисника – адвоката ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, прокурора, який вважав судове рішення законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що постанова судді підлягає до зміни з таких підстав.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 148, 150, 155 КПК України, підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття особи під варту є сукупність даних, які вказують на те, що вона буде намагатись ухилятись від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини в справі, або продовжувати злочинну діяльність. При цьому враховується тяжкість злочину, у якому особа обвинувачується, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності та інші обставини, що її характеризують.
За змістом конституційних норм та положень кримінально-процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень подань про необхідність взяття особи під варту покладений на органи досудового слідства, - ініціаторів подань та прокурора. При цьому необхідно враховувати, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку із чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші ( менш суворі ) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК України, і його належної поведінки.
Колегія суддів вважає, що суддею місцевого суду при розгляді подання слідчого вимоги кримінально-процесуального закону не були дотримані, внаслідок чого прийнята незаконна та необґрунтована постанова, що висновки судді про взяття ОСОБА_3 під варту не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи та не узгоджуються з вимогами закону.
Наведені в поданні доводи про те, що ОСОБА_3, перебуваючи на волі, може ухилятись від слідства й суду, перешкоджати встановленню істини в справі й, за відсутності постійного місця роботи, продовжувати злочинну діяльність, не підтверджуються матеріалами кримінальної справи. Дослідивши матеріали справи колегія суддів прийшла до висновку про те, що в ній відсутні дані про те, що ОСОБА_3, перебуваючи на волі, буде ухилятись від слідства, або суду, перешкоджати встановленню істини в справі та продовжувати злочинну діяльність. При цьому колегія суддів враховує показання обвинуваченого ОСОБА_3, зі змісту яких вбачається, що він повністю визнає вину в скоєнні злочину, розкаюється. Тому, колегія суддів доводи подання та висновки судді в цій частині визнає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи.
Враховуючи вищенаведене, а також дані про особу ОСОБА_3 – має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, колегія суддів вважає, що один лише характер протиправного діяння, у вчиненні якого він підозрювався та обвинувачується, не може вважатися достатньою та належно обґрунтованою, у тому числі винятковою підставою для взяття його під варту, а висновки судді в цій частині такими, що не узгоджуються з вимогами закону.
Доводи апеляції про те, що судом не перевірялись підстави до порушення кримінальної справи, докази, які вказують на причетність ОСОБА_3 до скоєння злочину, не з’ясовувалось чи відповідає постанова про притягнення його обвинуваченим вимогам ст. 132 КПК України й чи при пред’явленні обвинувачення дотримані вимог ст. 140 цього кодексу, колегія суддів також визнає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи та не узгоджуються з вимогами закону й відхиляє, оскільки на цій стадії процесу, як суд першої так і апеляційної інстанцій, не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини обвинуваченого, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті, і вважає, що в кримінальній справі є докази, які вказують на вчинення ОСОБА_3 злочину, за який йому пред’явлено обвинувачення, що постанова про пред’явлення йому обвинувачення відповідає вимогам ст. 132 КПК України й обвинувачення пред’явлено з додержанням вимог ст. 140 цього кодексу.
З урахуванням вищенаведеного, у тому числі даних про особу ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що інший, менш суворий запобіжний захід, передбачений ст. 149 КПК України, забезпечить виконання ним процесуальних обов’язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК України, необхідним обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова судді про взяття ОСОБА_3 під варту підлягає до зміни як необґрунтована, апеляція - до задоволення.
Керуючись ст. ст. 365, 366,382 КПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
апеляцію, яку подав адвокат ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 07 лютого 2011 року про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_3 змінити : обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
ОСОБА_3 з - під варти звільнити негайно.
Судді: