У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
03.03.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого - судді – Стана І.В.,
суддів – Крегула М.М., Мишинчук Н.С.,
за участю прокурора – Канюк В.І.,
та адвокатів ОСОБА_1 і ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали за апеляцією, яку подав адвокат ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3,
В С Т А Н О В И В :
постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 лютого 2011 року задоволено подання слідчого з особливо важливих справ прокуратури Закарпатської області ( слідчого, тут і далі ) про продовження до чотирьох місяців строку тримання під вартою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, гр. України, із середньою освітою, одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 14 – п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України злочину.
З матеріалів за поданням убачається, що 28 січня 2011 року до Ужгородського міськрайонного суду надійшло подання слідчого погоджене із заступником прокурора Закарпатської області про продовження до чотирьох місяців строку тримання ОСОБА_3 під вартою.
У поданні слідчий посилається на те, що наведені в поданні про взяття ОСОБА_3 під варту підстави залишились без зміни, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, перебуваючи на волі, може переховуватись від слідства, і суду та перешкоджати встановленню об’єктивної істини в справі. Крім того, у поданні вказується на те, що по справі необхідно проаналізувати легалізовані матеріали оперативно-розшукової діяльності з документування злочину, та за отриманими результатами провести додаткові допити обвинуваченого та інших співучасників злочину; доручити співробітникам оперативних підрозділів проаналізувати трафіки телефонних з’єднань, шляхом проведення оперативно-розшукових заходів встановити інших осіб, з якими спілкувався за допомогою мобільного зв’язку обвинувачений ; за результатами отриманих інших доказів, провести очні ставки між обвинуваченим ОСОБА_3 та свідками, пред’явити ОСОБА_3 кінцеве обвинувачення, виконати інші слідчі та процесуальні дії, в тому числі виконати вимоги ст. ст. 217-220 КПК України, що з огляду на тривалість зазначених слідчих дій, виконати у встановлений двохмісячний строк тримання ОСОБА_3 під вартою не видається можливим. У поданні також вказується на те, що двохмісячний строк тримання ОСОБА_3 під вартою закінчується 05 лютого 2011 року, що строк розслідування кримінальної справи продовжено до чотирьох місяців, до 25 березня 2011 року. Просив продовжити до чотирьох місяців строк тримання ОСОБА_3 під вартою.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин.
ОСОБА_3, отримавши замовлення від невстановлених слідством осіб, у січні 2009 року при зустрічі у власному будинку в м. Свалява за місцем свого проживання з раніше знайомим йому мешканцем м. Хмельницького ОСОБА_4 запропонував останньому скоїти напад на заступника голови Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_5, проживаючого в АДРЕСА_2, під час якого позбавити його життя. При цьому ОСОБА_3 попросив ОСОБА_4 підшукати для нападу виконавців, які після виконання замовлення отримають винагороду. Крім того, ОСОБА_3 показав ОСОБА_4 вулицю на якій проживає ОСОБА_5, описав будинок, у якому проживає й розповів про те, що останній їздить на автомобілі марки «БМВ – Х 5», чорного кольору. ОСОБА_4, перебуваючи в м. Хмельницькому, реалізовуючи злочинний умисел щодо скоєння нападу на ОСОБА_5, довів зазначену інформацію до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з якими був раніше знайомий, пообіцявши їм грошову винагороду за скоєння злочину в розмірі 2000 доларів США. Під час розмови ОСОБА_6 та ОСОБА_7 погодились скоїти за грошову винагороду напад на ОСОБА_5. Протягом січня 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 двічі приїжджали в м. Ужгород, вивчали маршрут пересування ОСОБА_5, після чого повертались до м. Хмельницький. Виконуючи замовлення ОСОБА_3, діючи узгоджено, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснили всі необхідні приготування для скоєння нападу з метою вбивства ОСОБА_5, умисно створивши всі умови для вчинення злочину, однак у подальшому були затримані працівниками правоохоронних органів, не довівши злочинний умисел до кінця з незалежних від них причин.
У постанові судді вказується на те, що досудове слідство по справі не закінчено, оскільки по справі необхідно проаналізувати легалізовані матеріали оперативно-розшукової діяльності з документування злочину, та за отриманими результатами провести додаткові допити обвинуваченого та інших співучасників злочину; доручити співробітникам оперативних підрозділів проаналізувати трафіки телефонних з’єднань, шляхом проведення оперативно-розшукових заходів встановити інших осіб, з якими спілкувався за допомогою мобільного зв’язку обвинувачений ; за результатами отриманих інших доказів, провести очні ставки між обвинуваченим ОСОБА_3 та свідками, пред’явити ОСОБА_3 кінцеве обвинувачення, виконати інші слідчі та процесуальні дії, в тому числі виконати вимоги ст. ст. 217-220 КПК України. Крім того, у постанові вказується на те, що двохмісячний строк тримання ОСОБА_3 під вартою закінчується 05 лютого 2011 року, у зв’язку із чим виконати вищевказані слідчі дії не видається можливим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, тривалий час переховувався від слідства і суду й у зв’язку з чим був оголошений у розшук. Тому суддя прийшов до висновку про те, що ОСОБА_3, перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за скоєне, може вчиняти перепони у встановленні об’єктивної істини в справі, ухилятись від слідства й суду, вчиняти тиск на свідків і продовжувати займатись злочинною діяльністю. У постанові судді також вказується на те, що підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу не має, що строк розслідування кримінальної справи продовжено до чотирьох місяців, до 25 березня 2011 року. Тому строк тримання ОСОБА_3 під вартою продовжено до чотирьох місяців.
В апеляції адвокат ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною, оскільки ґрунтується на матеріалах, які є недостатніми для прийняття рішення про продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою. Вважає, що суддя не дав належної оцінки матеріалам кримінальної справи, яку надано суду не пронумерованою, з відсутнім описом матеріалів, які в ній знаходяться. Крім того, посилається на те, що суддею не враховано, що в поданні слідчого відсутні докази, які б беззаперечно підтверджували, що злочин скоєно ОСОБА_3, а також на те, що доводи подання не ґрунтуються на беззаперечних та неспростовних доказах, є надуманими й викладені у вигляді так званого «плану слідчих дій», які необхідно провести. Суддею не з’ясовувалось у слідчого, що зроблено слідчим на протязі двохмісячного строку під час якого ОСОБА_3утримувався під вартою. Такими, що належним чином не підтверджені вважає й висновки судді про те, що ОСОБА_3 переховувався від слідства, оскільки останній знаходився за місцем свого проживання, а також висновки про те, що ОСОБА_3, перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може вчиняти перепони у встановленні об’єктивної істини в справі. Крім того, вказує на те, що в матеріалах кримінальної справи відсутні докази, які б вказували на вчинення ОСОБА_3 злочину. ОСОБА_3 має на утриманні двох перестарілих батьків пенсіонерів похилого віку, які потребують відповідної опіки та догляду, на утриманні неповнолітнього сина, постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, раніше не судимий, працює - є приватним підприємцем. Просить постанову скасувати, відмовити в продовженні строку тримання ОСОБА_3 під вартою, обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд і негайно звільнити його з під варти.
Заслухавши доповідь судді про суть постанови, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, основні доводи апеляції, пояснення адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримали доводи апеляції, промову прокурора про залишення постанови без зміни, дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Колегія суддів вважає, що подання про продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою розглянуто суддею з додержанням вимог ст. ст. 156, 165-3 КПК України. Обставини, з якими закон пов’язує можливість обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також умови, за яких продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є можливим, суддею з’ясовані достатньо повно й об’єктивно. Висновки суду про продовження до чотирьох місяців строку тримання ОСОБА_3 під вартою в постанові судді належним чином вмотивовані.
Доводи апеляції про те, що матеріалами справи не підтверджені висновки про можливе продовження ОСОБА_3 злочинної діяльності, перешкоджання встановленню істини в справі, здійснення впливу на свідків, судом першої інстанції належним чином перевірялись й спростовуються матеріалами кримінальної справи та доводами подання, яким дана правильна оцінка, колегія суддів відхиляє.
Доводи апеляції про те, що суддею при прийнятті рішення не враховано, що ОСОБА_3 характеризується позитивно, має постійне місце проживання та роботи, на утриманні батьків похилого віку, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, хворіє, колегія суддів визнає такими, що не впливають на висновки судді при постановленні щодо ОСОБА_3 судового рішення.
Колегія суддів також вважає, що при прийнятті рішення суддею обґрунтовано враховано те, що двохмісячний строк тримання ОСОБА_3 під вартою закінчується 05 лютого 2011 року, що по справі необхідно провести значний обсяг слідчих дій та оперативно - розшукових заходів спрямованих на всебічне, повне та об’єктивне дослідження всіх обставин справи, виконати вимоги ст. ст. 217-220 КПК України, вирішити ряд клопотань, які будуть заявлені при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи й у зв’язку із цим неможливо закінчити розслідування по справі.
Доводи апеляції про те, що в матеріалах кримінальної справи відсутні докази, які б беззаперечно вказували на вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому злочину, колегія суддів відхиляє, оскільки на цій стадії процесу, як суд першої так і апеляційної інстанцій, не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини обвинуваченого, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті, і вважає, що в кримінальній справі є докази, які вказують на вчинення ОСОБА_3 ікримінованого йому злочину, що постанова про пред’явлення йому обвинувачення відповідає вимогам ст. 132 КПК України й обвинувачення пред’явлено з додержанням вимог ст. 140 цього кодексу.
З урахуванням наведеного, підстав для зміни чи скасування судового рішення щодо ОСОБА_3 колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 02 лютого 2011 року про продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою до чотирьох місяців - залишити без зміни, а подану адвокатом ОСОБА_1 апеляцію – без задоволення.
Судді: