А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
24.02.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів :
головуючого - судді – Стана І.В.,
суддів – Вотьканича Ф.А., Мишинчук Н.С.,
за участю прокурора – Трофіменкова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали за апеляцією, яку подав помічник прокурора Тячівського району, який приймав участь у розгляді подання,
В С Т А Н О В И В :
постановою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2011 року відмовлено в задоволенні подання заступника начальника СВ Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області ( слідчого, тут і далі ) про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, гр. України, українця, із середньою освітою, не одруженого, не працює, не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
З матеріалів за поданням вбачається, що 04 лютого 2011 року слідчий за згодою в. о. прокурора Тячівського району вніс до Тячівського районного суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_1
У поданні слідчий посилається на те, що ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин, за який йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, перебуваючи на волі, може переховуватись від слідства, і суду та перешкоджати встановленню істини в справі ( вчиняти тиск на свідків ), продовжувати злочинну діяльність у сфері обігу наркотичних засобів та вчиняти нові злочини. Тому просив обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
З матеріалів справи вбачається, що органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин.
31 січня 2011 року приблизно о 19 – й годині ОСОБА_1, знаходячись на розі вулиць Червоноармійської та І.Франка в м. Тячів, зберігав при собі з метою збуту гр. ОСОБА_2 одноразовий шприц наповнений білою порошковидною речовиною, яка містить психотропну речовину – метамфетамін, обіг якої обмежено, вагою 0.1235 грама.
У постанові судді вказується на те, що слідчим не наведено жодних даних, які б давали достатні підстави вважати, що ОСОБА_1, перебуваючи на волі, може ухилитись від слідства й суду, перешкоджати встановленню істини в справі чи продовжувати злочинну діяльність. Дані про його особу : має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, є молодим за віком, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, не свідчать про обґрунтованість доводів подання. Тому відмовлено в його задоволенні.
В апеляції помічник прокурора Тячівського району, який приймав участь у розгляді подання, вказує про те, що постанова судді є незаконною. Посилається на те, що суддею не враховано, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов’язаного з незаконним обігом наркотичних засобів в Україні, за який йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. Крім того, вказує на те, що ОСОБА_1, перебуваючи на волі, може впливати на свідків шляхом погроз чи залякування з метою зміни ними показань, що стане перешкодою у встановленні істини по справі й викриттю інших злочинних діянь ним скоєних. Наведені в постанові дані про особу ОСОБА_1 вважає такими, що можуть бути враховані тільки при призначенні йому покарання, а не при вирішенні питання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Просить постанову скасувати, а подання направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Заслухавши доповідь судді про суть постанови, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляції, перевіривши матеріали за поданням, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови судді.
Відповідно до ст. ст. 148, 150, 155 КПК України підставою для обрання запобіжного заходу у виді взяття особи під варту є сукупність даних, які вказують на те, що вона буде намагатись ухилятись від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини в справі, або продовжувати злочинну діяльність. При цьому враховується тяжкість злочину, в якому особа обвинувачується, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності та інші обставини, що її характеризують.
За змістом конституційних норм та положень кримінально-процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень подань про необхідність взяття особи під варту покладений на органи досудового слідства, - ініціаторів подань та прокурора. При цьому необхідно враховувати, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку із чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші ( менш суворі ) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК України, і його належної поведінки.
Колегія суддів вважає, що суддею місцевого суду при розгляді подання слідчого вимоги кримінально-процесуального закону порушені не були, що висновки судді про відмову в задоволенні подання ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи та узгоджуються з вимогами закону.
Наведені в поданні та апеляції доводи про те, що ОСОБА_1, перебуваючи на волі, може ухилятись від слідства й суду, перешкоджати встановленню істини в справі та продовжувати злочинну діяльність, не підтверджуються матеріалами кримінальної справи. Дослідивши матеріали справи колегія суддів прийшла до висновку про те, що в ній відсутні будь-які достовірні дані про те, що, із часу порушення кримінальної справи – 03 лютого 2011 року до часу розгляду подання та апеляції, ОСОБА_1 впливав на будь - кого зі свідків по справі, з метою перешкоджання встановленню істини в справі, намагався ухилитись від слідства й суду або вчиняв нові злочини. Між тим, зі змісту показань ОСОБА_1 вбачається, що він повністю визнає вину в скоєнні злочину, розкаюється. Тому, колегія суддів висновки суду першої інстанції про відсутність в органа досудового слідства даних у підтвердження доводів подання про взяття ОСОБА_1 під варту вважає обґрунтованими й такими, що узгоджуються з вимогами закону.
Колегія суддів також вважає, що інші наведені в апеляції доводи, зокрема, те, що судом не врахована тяжкість злочину у вчиненні якого підозрювався ОСОБА_1 такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, і не є достатніми підставами для висновку про необхідність та доцільність взяття ОСОБА_1 під варту, а висновки судді місцевого суду в цій частині обґрунтованими.
Ураховуючи вищенаведене, а також дані про особу ОСОБА_1 – має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, приймає активну участь у громадському житті села, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, колегія суддів не вбачає підстав для обрання йому запобіжного заходу у виді взяття під варту й скасування в зв’язку із цим постановленого по справі законного та обґрунтованого судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова судді про відмову в обранні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є законною та обґрунтованою, що апеляція, яку подав помічник прокурора Тячівського району задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
апеляцію, яку подав помічник прокурора Тячівського району, який приймав участь у розгляді подання, залишити без задоволення, а постанову Тячівського районного суду від 09 лютого 2011 року про відмову в обранні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - залишити без зміни.
Судді :
У Х В А Л И В :
Судді: