2-47/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2011 р.                                                                                                  м. Селидове         

Селидівський міський суд Донецької області в складі   

- головуючого судді Моцного О.С.,   

- при секретарі Відоновій О.О.,

- за участю представника позивача ОСОБА_1,  

- відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,-   

ВСТАНОВИВ:

04.08.2010 року ОСОБА_3 (далі по справі позивач-відповідач), звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою в якій вказав, що 10 вересня 2009 року біля 19 години 38 хвилин в м. Гірник Селидівської міської ради Донецької області ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, виконуючи обгін по вул. Леніна, не пересвідчившись в тому, що автомобіль НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 подав сигнал повороту ліворуч, порушуючи вимоги п.14.2. Правил дорожнього руху України, здійснив зіткнення на зустрічній полосі руху з автомобілем під керуванням ОСОБА_5 в наслідок ДТП автомобіль НОМЕР_3 було пошкоджено. Фактичні витрати на відновлюваний ремонт склали 40866,00 грн. Крім того позивач-відповідач вважає, що йому в наслідок ДТП завдані моральні страждання. Просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 40866,00 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди –20000,00 грн., в рахунок відшкодування судових витрат –2037,16 грн.

01.11.2010 року ОСОБА_2 (далі по справі відповідач-позивач 1) та ОСОБА_4 (далі по справі відповідач-позивач 2) звернулися до суду з зустрічним позовом про стягнення шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, в якій вказали, що 10 вересня 2009 року біля 20 год., ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом який належить ОСОБА_4, автомобілем НОМЕР_4, рухаючись по правій стороні дороги в м. Гірник по вул. Леніна зі швидкістю, близько 55 км/г. В цей же час попереду нього рухався автомобіль НОМЕР_5. який належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_5 В зв’язку з тим, що зустрічних транспортних засобів не було він, з метою здійснення обгону даного автомобіля увімкнув лівий поворот та почав здійснювати маневр обгону. В період коли ОСОБА_2 вже почав здійснювати обгін, ОСОБА_5, не увімкнувши сигналу повороту почала здійснювати різкий поворот ліворуч, в результаті чого виникла ДТП та автомобілі отримали механічні пошкодження. Згідно висновку спеціалістів вартість матеріалів та ремонтно-відновлюючих робіт складає 11635 грн., а з урахуванням ПДВ –13962 грн. На теперішній час автомобіль «Фіат Дукато» після ДТП відновлений частково, гроші на його відновлення витрачають ОСОБА_2 та ОСОБА_4 разом. Крім того вважають, що діями ОСОБА_3 їм спричинені моральні страждання, які вони оцінюють в 10 000 грн. На підставі викладеного просили відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 Стягнути  з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 солідарно на свою користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 13 962 грн.; стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. та судові витрати пов’язані з розглядом справи.

В судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_1, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, підтримав заявлені позовні вимоги ОСОБА_3, пояснивши, що 10 вересня 2009 року біля 19 години 38 хвилин в м. Гірник Селидівської міської ради Донецької області ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, виконуючи обгін по вул. Леніна, не пересвідчившись в тому, що автомобіль НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 подав сигнал повороту вліво, порушив вимоги п.14.2. Правил дорожнього руху України, здійснив зіткнення на зустрічній  полосі руху з автомобілем під керуванням ОСОБА_5

Відносно водія ОСОБА_2, який порушив Правила дорожнього руху України було складено протокол про адміністративне правопорушення. Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 28 жовтня 2009 року ОСОБА_2 визнаний винним в скоєнні ДТП та його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Ухвалою  Апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2009 року ця постанова залишена без змін та набрала чинності.

 В наслідок ДТП автомобіль НОМЕР_3 було пошкоджено, матеріальна шкода в зв’язку з пошкодженням автомобіля складає 40866,00 грн., згідно висновку спеціаліста № 1977\09-09 від 03.11.2009 року, із розрахунком вартості матеріальної шкоди,  та замовлення-наряду на виконання ремонтних робіт автомобіля та довідки про сплату 40866,00 грн.,  за ремонт автомобіля.

Крім того, представник позивача-відповідача вказав, що протиправними діями ОСОБА_2 ОСОБА_3 спричинені моральні страждання, оскільки в ДТП опинилася його дружина, отримавши повідомлення про ДТП, він хвилювався за її стан здоров’я, та можливі наслідки, його багато вартісний автомобіль був пошкоджений, що змінило його звичні життєві стосунки, тому він просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача-відповідача матеріальну шкоду у розмірі 40866,00 грн., моральну шкоду в розмірі 20000 грн.  та  понесені позивачем судові витрати.

Зустрічний позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Відповідач-позивач 1 ОСОБА_2, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав, проти задоволення позову заперечував. Подав зустрічний позов, в якому просив у задоволенні позову позивача-відповідача відмовити, посилаючись на те, що водій ОСОБА_5 не подавала сигналу повороту, та різко повернула ліворуч. В цей час він вже виконував обгін, прийняв міри екстреного гальмування, але це не дало можливості уникнути зіткнення. Тому його провини в скоєнні ДТП не має, він діяв за Правилами дорожнього руху. Суди, які розглядали справу про адміністративне правопорушення не опитали всіх свідків, не призначили експертизу. Вважає винним в скоєні ДТП водія ОСОБА_5, у зв’язку з чим просив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно на свою користь, та на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 13 962 грн., моральної шкоди 10000 грн., та судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, 10 вересня 2009 року близько 19 години 38 хвилин в м. Гірник Селидівської міської ради Донецької області ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, виконуючи обгін по вул. Леніна на перехресті з вул. Шевченка здійснив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_5

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, що встановлено постановою Селидівського міського суду Донецької області  від 28.10.2009 р., та залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25.11.2009 року. Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_6, було пошкоджено.     

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України  «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27 березня 1992 р. № 6, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).   

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій відповідача-позивача 1 ОСОБА_2 відбулася ДТП 10.09.2009 року.     

Під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).   

ОСОБА_2  володів автомобілем НОМЕР_1 на підставі доручення. Власником автомобіля НОМЕР_1 є ОСОБА_4, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію.   

Особи, винними діями яких заподіяна шкода джерелу підвищеної небезпеки і які самі не є потерпілими внаслідок шкоди, заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки, відповідають за заподіяну шкоду на підставі вимог ЦК України.   

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.   

Відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.   

Для визначення матеріальної шкоди позивач-відповідач, з метою проведення експертного автотоварознавчого дослідження, звернувся до центру незалежних експертиз. Згідно висновку товарознавчого дослідження спеціаліста розмір майнової шкоди становить 34 428,31 грн.  Згідно замовлення-наряду, та довідки СПД ОСОБА_7 вартість  відновлюваного ремонту автомобіля НОМЕР_3 склала 40866,00 грн., та сплачена  в повному обсязі.

Згідно із ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.   

Суд вважає доведеним факт наявності майнової шкоди у розмірі 40866 грн., спричиненої позивачеві-відповідачеві ОСОБА_3 джерелом підвищеної небезпеки під керуванням ОСОБА_2

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача-відповідача щодо стягнення з відповідача-позивача 1 ОСОБА_2 майнової шкоди в розмірі 40 866 грн. доказані, обґрунтовані та підлягають задоволенню.   

Позовні вимоги позивача-відповідача ОСОБА_3, в частині відшкодування  моральної шкоди в розмірі 20000 грн. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян. Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.   

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.   

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана із розміром цього відшкодування.   

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.   

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.   

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.   

В обґрунтування своїх вимог щодо стягнення моральної шкоди, позивач-відповідач посилається на те, що після ДТП він хвилювався з приводу того, що за кермом автомобіля була близька йому особа. Автомобіль йому постійно був потрібний для поїздок. На протязі тривалого часу  він не міг користуватися автомобілем, так як він не відремонтований, та вимушений був  додавати додаткових зусиль, для організації свого життя, та вирішувати питання відшкодовування спричиненої йому шкоди.

Суд прийшов  до висновку, що позивач дійсно переніс моральні страждання внаслідок ДТП, де була пошкоджена його машина та постраждали його близькі.     

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.   

Розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача (громадянина).   

Вирішуючи позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, суд виходить з вимог ст.23 ЦК України, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку з пошкодженням його майна, характер, тривалість, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв'язках, можливість їх поновлення.         

Задовольнити вимоги позивача-відповідача про стягнення з відповідача-позивача 1 ОСОБА_2 20000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача.

Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, характер винних дій відповідача, ступінь наставших негативних явищ в житті позивача ОСОБА_3, тривалість строку порушення його законних прав, розмір матеріальних втрат, враховуючи сутність позовних вимог, які можливо відновити, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача в сумі 5000 грн.   

У відповідності зі ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду; витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.   

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позивних вимог.   

В судовому засіданні документально підтверджені витрати позивача по сплаті судового збору  у розмірі 408,66 грн., та 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., витрати на правову допомогу у розміру 1500 грн., які підлягають стягненню з відповідача-позивача 1.

Суд не приймає до уваги, викладені в зустрічному позові твердження відповідача-позивача 1 ОСОБА_2, про те, що його вини в скоєнні ДТП нема, він діяв згідно з вимогами Правил дорожнього руху України виходячи з наступного.

У відношенні водія ОСОБА_2, який порушив Правила дорожнього руху України було складено протокол про адміністративне правопорушення. Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 28 жовтня 2009 року ОСОБА_2 визнаний винним в скоєнні ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2009 року вказана постанова залишена без змін та набрала чинності.

Відповідно до ч.3 стаття 61 ЦПК України :

«Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини», а ч.4 ст.61 ЦПК України встановлює, що :

«Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою».

Тобто, вина відповідача-позивача 1 ОСОБА_2 у скоєнні ДТП встановлена судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення, яке є обов’язковим, при розгляді цієї цивільної справи.

Таким чином, суд, заслухавши пояснення представника позивача-відповідача, оцінивши представлені в силу ст. 60 ЦПК України докази, вивчивши матеріали справи, законодавство, що регулює дані правовідносини, дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача-відповідача підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги відповідача-позивача 1 та відповідача-позивача 2, заявлені в зустрічному позові не підлягають задоволенню.  

Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1193 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 213-218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою –задовольнити частково.   

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 40 866 (сорок тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 00 коп., вартість виконаного відновлюваного ремонту автомобіля, а також моральну шкоду в розмірі 5 000 (п’ять  тисяч) грн., та в порядку відшкодування судових витрат: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн., судовий збір у розмірі 417 (чотириста сімнадцять) грн. 16 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п’ятсот) грн.   

У решті позовних вимог ОСОБА_3  –відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою –відмовити. 

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення не набрало законно чинності.

Суддя (підпис)

Копія вірна. Суддя :

          Оригінал рішення знаходиться в Селидівському міському суді Донецької області.