Справа № 2а-38/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого  2011 року   Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:          - головуючого судді Воробйової І.В.

          - при секретарі Черкай С.М.                                                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Павлоградського ВДПС ДАІ ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення,  

ВСТАНОВИВ:

       Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом  про скасування постанови  інспектора ДПС Павлоградського ВДПС ДАІ ОСОБА_2 від 12.10.2010 року АН 853812 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 грн.  за правопорушення, передбачене  за ст. 122 ч. 1 КУпАП – яке на погляд працівників ДАІ складалося з наступного: ОСОБА_1 12.10.2010р. о 10.15 год на 272 км а/ш Аід МО4 керував автомобілем НОМЕР_1 зі швидкістю 74 км/год в зоні дії дор. знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості до 50 км/год», перевисивши швидкість руху на 24 км/год. Швидкість руху вимірювалась прибором Радіс 2089. Чим порушив п. 12.9 ПДР України, скоїв правопорушення передбачене ст. 122 ч. 1 КпАП України, про що складено протокол про адміністративне правопорушення та винесена відповідна постанова про накладення адміністративного стягнення.

       З даною постановою він не згодний, оскільки він не порушив правила ПДД,  його автомобіль рухався зі швидкість не більше 50-55 км на годину, оскільки в дорозі у його автомобіля став погано працювати паливний насос чи паливна система і це була максимальна швидкість автомобіля. Також на приборі Радіс було зафіксовано швидкість не його автомобіля, бо він рухався в потоці інших автомобілів, більш потужних і справних. Тому вважає, що швидкість зафіксована на приборі Радіс належала іншому автомобілю. Крім того протокол складений без наявності документальних доказів порушення п. 12.9 ПДР, не надано доказів та не відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, що прибор Радіс пройшов технічну перевірку і дозволений до використання. Вважає, що постанова складена безпідставно. Крім того під час складання протоколу йому не були роз’яснені права та обов’язки, передбачені Конституцією України та ст..268 КУпАП. Просить суд скасувати постанову як незаконну.                                                

        Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполіг.

        Представник відповідача в судове засідання не явився, про день слухання був повідомлений належним чином. Суд вважає можливим розглянути справу в відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.

        Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року).

В судовому засіданні встановлено, що відносно позивача посадовою особою інспектором дорожньо-патрульної служби Павлоградського ВДПС ДАІ ОСОБА_2 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП винесена постанова від 12.10.2010 року АН  853812 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 грн. за правопорушення, передбачене  за ст. 122 ч. 1 КУпАП – ОСОБА_1 12.10.2010р. о 10.15 год на 272 км а/ш Аід МО4 керував автомобілем НОМЕР_1 зі швидкістю 74 км/год в зоні дії дор. знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості до 50 км/год», перевисивши швидкість руху на 24 км/год. Швидкість руху вимірювалась прибором Радіс 2089. Чим порушив п. 12.9 ПДР України, тобто скоїв правопорушення, передбачене ст. 122 п.1 КУпАП.

       Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Таким чином, суд приймає до уваги ті докази, що є у матеріалах справи.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача,  оглянувши письмові докази, вважає, що наявність в діянні водія події та складу адміністративного правопорушення не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, а постанова не відповідає вимогам Закону з таких підстав. Інших доказів порушення Правил дорожнього руху суду  не надано.

Вимогами ст..280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність….. Але при винесенні постанови посадовою особою не було з’ясоване жодної вимоги зазначеної статті, а головне, чи дійсно ОСОБА_1 винний в скоєнні даного адміністративного правопорушення, що призвело до незаконного притягнення до адміністративної відповідальності невинної особи і безпідставно накладення на нього адміністративного стягнення.     

Оскільки інших доказів вчинення правопорушення суб’єктом владних повноважень не надано, то притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1  за порушення Правил дорожнього руху не може бути здійснене на підставі неналежних доказів його вини.  

За вказаних обставин суд вважає  за необхідне  визнати  дії відповідача по розгляду адміністративної справи з винесенням постанови неправомірним і вбачає підстави для скасування постанови у справі та закриття провадження за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159,160,162,163 КАС України,суд,-

                                                 П О С Т А Н О В И В:                                     

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову  АН № 853812 від 12.10.2010 р. по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором ДПС Павлоградського ВДПС ДАІ ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП України - штрафу у розмірі 300 грн. скасувати.  Провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя:                        

Справа 2-а-5478-2011р.                                                                                                          

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

             4 травня  2011року.  Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі судді Погрібної Н.М., при секретарі Тулаіновій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську цивільну справу за позовом  ОСОБА_3   до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області про стягнення невиплаченої соціальної надбавки як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

           Позивач звернувся до  суду з адміністративним позовом  до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську  ( надалі УПФУ) Донецької області про визнання бездіяльністю невиплату  соціальної надбавки дітям війни та стягнення невиплаченої соціальної надбавки,  в якому  зазначив,  що має статус " дитини війни", у зв’язку з чим  у відповідності до ст.6 Закону України  " Про соціальний   захист   дітей війни"  їй пенсія  повинна підвищуватись на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком, оскільки, рішенням Конституційного  Суду України від  09.07.2007 р. " 1-29/2007   положення статті 71 Закону України  " Про державний бюджет на 2007 рік" , якими  була зупинена дія статті 6  ЗУ " Про соціальний захист  дітей війни" ,визнані таким, що не відповідають Конституції. Відповідач  зазначену доплату  не нараховував та не виплачував.     Позивач просить  визнати бездіяльністю відповідача невиплату соціальної  надбавки  як дитині війни та стягнути з останнього на його користь  недотриману соціальну надбавку  як дитині війни за період з 01.10.2010р. по  день розгулі  справи  (тобто по 04.05. 2011 року).

              У судове  засіданні  позивач не з’явився, до   початку   судового   засідання   надав   заяву   про розгляд  справи   у його відсутність   та  на позовних    вимогах  наполягає .

                  Відповідач позов не визнав, виклав свою позицію в письмових запереченнях, надав довідку про розмір виплаченого підвищення до пенсії позивачу як особі, що має статус дитини війни..

            У письмових запереченнях  відповідача проти позову зазначено, що порядок надання  пільг, передбачених  ст.6 ЗУ " Про соціальний захист дітей війни" , Кабінетом Міністрів України  у 2006 р.  не було зроблено. Законом України " Про  Державний бюджет  України  на 2007 рік"  дія ст. 6 ЗУ " Про  соціальний захист дітей війни" була  призупинена, тому, незважаючи на рішення Конституційного Суду України від  09.07.2007 р. " 1-29/2007 , яким  визнан неконституційним п.12 ст.71 ЗУ   "Про  Державний бюджет  України  на 2007 рік", видатки на підвищення  дітям війни  не передбачено, як і не визначено,   за рахунок яких  коштів і джерел , в якому порядку, який чином обчислювати   вказаний розмір. Законодавством України не  передбачено  автоматичного відновлення  дії норми, яка втратила   чинність  на підставі  нормативно-правового акту, який  визнано  у подальшому неконституційним.  Також, відповідач наполягає  на застосуванні  строку звернення  до адміністративного суду, який передбачено ст.99 КАС України, та який був пропущений позивачем без поважних причин  ( а.с.17).

               Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни

( 2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

          Згідно довідки  відповідача у 2006-2007 роках позивачу надбавка по категорії " Діти війни" не виплачувалась . Зазначене підвищення виплачувалось позивачу з 01.01.2008 р.-47,00 грн.; з 01.04.2008 р.-48,10 грн.; з 01.07.2008 р.-48,20 грн.; з 01.10.2008 р.-49,80 грн., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. - 49,80 грн.; з 01.01.2010 р.- 49,80 грн. ( а.с.14).

                 Відповідно до ст.6 ЗУ " Про соціальний захист  дітей війни" від 18.11.2004 р. , що набув чинності  з 01.01.2006 р., дітям війни  пенсія або щомісячне  довічне грошове утримання чи державна  соціальна допомога , що виплачується  замість пенсії, підвищується  на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

  Статтею 6  вказаного Закону  передбачено виплату державної соціальної підтримки   дітей війни, яка додатково виплачується  до пенсії. Вказана соціальна  підтримка не може  розцінюватися як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні  види  правовідносин  в системі  соціального забезпечення та державної  соціальної підтримки.

   Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-Ш, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

                  Згідно з Законом  України  «Про встановлення прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 р.  № 1646-У1 прожитковий мінімум для осіб, що втратили  працездатність з 01.01.2010 р. складає - 695 грн.; з 01.04.2010 р. по 01.07.2010 р.- 706 грн. ;з 01.07.2010 р.- 709 грн.;  з 01.10.2010 р.- 723 грн., з 01 .12.2010р.- 734 грн.

           Таким чином,  позивач мав право на отримання з 01.10.2010р. по 04.05.2011 р., соціальної надбавки  дитині війни  у розмірі 30 відсотків відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції ,яка діяла в цей період.

             Судом встановлено, що за період з 01.10.2010р. по 04.05.2011 р., фактично  позивачу була нарахована та виплачена відповідачем  соціальна надбавка  дитині війни у меншому розмірі, ніж встановлено  ст.6  Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тому,  суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, встановленому ст.6 вказаного  Закону ,за період з 01.10.2010р. по 04.05.2011 р.,  слід визнати протиправною.

           Суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки ,такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.

          Відповідно до ст. 11 КАС України  суд може вийти  за межі  позовних вимог   в разі, якщо це необхідно   для повного захисту  прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять.

           Враховуючи те, що суд не вправі виконувати функції суб’єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та питання щодо здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд для повного захисту порушених прав позивача відповідно до ст.11 КАС України вважає необхідним зобов*язати Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі здійснити нарахування та виплату  щомісячної надбавки до пенсії позивачу, як особі, що має статус дитини війни, починаючи з 01.10.2010р. по 04.05.2011 р., відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції , яка діяла в цей період, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком ,з урахуванням фактично здійснених виплат.       

                 Приймаючи до уваги, що органи Пенсійного фонду України відповідно п. 34 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(в редакції від 30 квітня 1993 року № 43-93) звільнені від сплати судових витрат, суд  вважає  необхідним компенсувати їх по даній цивільній справі за рахунок держави..

               Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99-100,184-2, 186  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

         Позовні вимоги ОСОБА_3   до Управління Пенсійного фонду України  в м. Артемівську Донецької області про визнання бездіяльністю невиплату  соціальної надбавки дітям війни та стягнення невиплаченої соціальної надбавки дитині війни - задовольнити .

         Визнати протиправною бездіяльність   Управління Пенсійного Фонду України  в м. Артемівську Донецької області   щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3   підвищення до пенсії як дитині війни   у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  за період  з 01.10.2010р. по 04.05.2011 р.

         Зобов’язати  Управління Пенсійного Фонду України  в м. Артемівську Донецької області  здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_3   як особі, що має статус дитини війни, за період з 01.10.2010р. по 04.05.2011 р., відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції ,яка діяла в цей період, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично здійсненних виплат.

                 Звільнити УПФУ в м. Артемівську  від сплати судових витрат.

                 Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду  через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня  отримння копії постанови.

Суддя    Артемівського міськрайонного суду                                                          Н.М.Погрібна