Судове рішення #15246569

Справа № 11-308/11                                                                                                    Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції  Старинщук О. В.                                                              

Доповідач :   Нешик

                       АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                           УХВАЛА

                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Нешик Р.І.

суддів: Дедик В.П., Пікановського Б.В.

за участю прокурора: Фінца Д.Г.

захисника: ОСОБА_2

представника потерпілих: ОСОБА_3

засудженого: ОСОБА_4

розглянула 31 березня 2011 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією прокурора із доповненнями на вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 грудня 2010 року, яким:

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимий,

засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік;

за ст. 135 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання визначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

Відповідно ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із 3-річним іспитовим строком.

На підставі ст. 76 на нього покладені обов’язки на протязі іспитового строку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

Вирішено питання із речовими доказами та стягнуто із засудженого судові витрати за проведення експертиз в сумі 6.996,47грн.

ОСОБА_4, згідно вироку, засуджений за те, що він 17.11.2007 року близько 15 год. 10 хв., керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN TOURAN», д.н. НОМЕР_1 рухаючись по вул. Чорновола в м. Вінниці в напрямку вул. Першотравневої, в районі будинку №17, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішохід ОСОБА_5, яка переходила проїзну частину справа-наліво по ходу руху автомобіля. Після скоєння наїзду, з метою уникнути відповідальності та приховати сліди скоєного злочину, водій ОСОБА_4 зник з місця події.

Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, які по ступеню важкості, за висновками судово-медичної експертизи №1154 від 03.01.2008 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, що перебували в причинному зв’язку зі смертю.

Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 1.5, 4.16 «а», 12.3, 18.1 та 2.10 ПДР України.

          Крім того, скоївши наїзд на пішохода ОСОБА_5, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, що були небезпечними в момент заподіяння, поставив потерпілу в небезпечний для життя стан.

Після скоєння наїзду засуджений не вжив заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій, не звернувся за допомогою до присутніх і не відправив потерпілу до лікувального закладу, хоча мав таку можливість це зробити, не прийняв мір до негайної зупинки автомобіля.

В апеляційній скарзі із доповненнями прокурор посилається на призначення засудженому м’якого покарання, що не відповідає тяжкості скоєного та особі засудженого; неправильне застосування кримінального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а тому просить вирок місцевого суду скасувати та постановити свій вирок із засудженням ОСОБА_4 до реального позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання, звільнення його від призначеного покарання за ст. 135 ч. 1 КК України на підставі ст. 49 п. 2 ч. 1 КК України та виключення із вироку при визначенні юридичної оцінки кваліфікуючої ознаки злочину.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; думку прокурора, підтримавшого апеляційну скаргу із доповненнями; представника потерпілих – адвоката ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_4 та його адвоката, які заперечили проти доводів поданої апеляції в частині м’якості призначеного покарання, в іншій частині просили її задоволити; перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд визнав винним ОСОБА_4 і кваліфікував його дії за ст. 286 ч. 2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Проте, як вбачається зі справи, автомобіль, яким керував засуджений був технічно справним і будь-якого невиконання вимог нормативно-правових актів, що регламентують безпечне використання транспортного засобу під час його руху не було встановлено.

Тому із вироку при визначенні юридичної оцінки скоєного слід виключити таку кваліфікуючу ознаку, як порушення правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом.

Крім того, суд допустив неправильне застосування кримінального закону.

Зокрема, суд мав звільнити засудженого за вироком суду від кримінальної відповідальності за ст. 135 ч. 1 КК України на підставі ст.49 КК України, оскільки із дня вчинення ОСОБА_4 даного невеликої тяжкості злочину до часу винесення вироку минуло більше, ніж 2 роки. За наявності згоди засудженого слід виправити допущену помилку районним судом.

Суд також дотримання виконання обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України поклав на органи кримінально-виконавчої системи, в той час, як такі повноваження покладені на кримінально-виконавчу інспекцію.

Таким чином, апеляційна скарга прокурора із вищезазначених підстав підлягає задоволенню.

Разом з тим, судова колегія не згодилась із доводами поданої апеляції стосовно призначення засудженому надто м’якого покарання із застосуванням ст. 75 КК України, посилаючись на слідчуюче.

Визнавши доцільним застосування до призначеного покарання ст. 75 КК України, суд в своєму вироку при відсутності обтяжуючих покарання обставин, обґрунтовано послався на пом’якшуючі та особу засудженого – першу судимість, позитивні характеристики за місцем проживання і роботи, щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, що він є інвалідом, відшкодував шкоду потерпілій та думку останньої стосовно призначення винному у смерті її дочки покарання не пов’язаного із позбавленням волі.

Тому твердження апеляції про невмотивованість даних обставин не заслуговує на увагу, оскільки кожна із зазначених обставин підтверджена відповідними доказами наявними у справі.

Враховуючи, що кримінальна справа була порушена за фактом ДТП і до явки із повинною не було встановлено винного, повідомлення ОСОБА_4 про вчинене справедливо розцінено як з’явлення із зізнанням, що відповідає роз’ясненням п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та в свою чергу, справедливо місцевим судом розцінено як сприяння розкриттю злочину, що узгоджується із роз’ясненнями п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності».

Виходячи із роз’яснень вищезазначеної постанови Пленуму, повне відшкодування ОСОБА_4 потерпілим заподіяних збитків (матеріальних і моральних) ще під час досудового розслідування справи засвідчує про його дійове каяття, що справедливо вплинуло на призначене покарання засудженому.

Тому від зміни показів ОСОБА_4 в суді дані обставини не втратили свого змісту.

Оскільки прокурор в своїй апеляції не навів інших вагомих доводів, які би впливали на зміну покарання, в бік обтяження підстав для обрання більш суворого покарання судова колегія не знаходить.

Залишаючи незмінним покарання, колегія виходила ще й із його мети та доцільності.

Із часу скоєння ДТП минуло майже 3,5 роки.

Ні до цього випадку, ні після, засуджений не мав ніяких проблем із правоохоронними органами.

Весь цей час допомагав потерпілим матеріально, в зв’язку з чим, ще під час досудового слідства вони просили закрити кримінальну справу, а в судах першої і другої інстанцій – не позбавляти його волі, зважаючи на відношення ОСОБА_4 до скоєного, до них, обставини ДТП та що він допоміг встановити пам’ятник загиблій, підтримує їх під час хвороб, чого вони будуть позбавлені при його ізоляції від суспільства.

Тривалі виклики до слідчого, в суд вплинули і на його стан здоров’я, він втратив роботу, став інвалідом ІІІ групи.

При тому, що ОСОБА_4 скоєний злочин по необережності, даючи пояснення в апеляційному суді та в останньому слові, він щиро каявся та виражав жаль із приводу трагічного випадку, що стався за його участі.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують покарання засудженому, тим більше, що за однією із статей КК він має бути звільнений від покарання, ОСОБА_4 і було призначене покарання необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів та таке, що відповідає особі засудженого та вимогам ст. 65 КК України і підстав для його зміни чи скасування судова колегія не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365-367 КПК України, судова колегія,-

                                                          У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора із доповненнями частково задовільнити.

Вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 грудня 2010 року відносно ОСОБА_4 частково змінити.

Звільнити ОСОБА_4 від призначеного районним судом покарання за ч. 1 ст. 135 КК України на підставі ст. 49 п. 2 ч. 1 КК України, що не впливає на остаточне покарання.

з резолютивної частини вироку виключити необхідність застосування ст. 70 КК України.

Уточнити також резолютивну частину вироку, зобов’язавши ОСОБА_4 при виконанні обов’язків, передбачених ч. 2, 3 ст. 76 КК України повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції, а не органи кримінально-виконавчої системи.

В решті оскаржуваний вирок суду залишити без змін.


Судді:

                   Нешик Р.І                                      Дедик В.П.                               Пікановський Б.В.


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація