ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" травня 2011 р.Справа № 10/1-11

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.                     

                   Суддів:  Гладишевої Т.Я.

                                  Лавренюк О.Т.

при секретарях судового засідання Мартинюк К.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 17.05.2011р.:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 05.04.2011р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Кропс»

на рішення господарського суду Херсонської області

від 21 березня 2011 року

по справі №10/1-11

за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3

до відповідача: Приватного підприємства «Кропс»

про стягнення 86460 грн. 97 коп.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 17.05.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.03.2011р. по справі №10/1-11 здійснено заміну відповідача ПП «Вуддом»на належного - ПП «Кропс», задоволено частково позовні вимоги ФО-П ОСОБА_3 до ПП «Кропс»про стягнення 86460,97 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача 11000 грн. заборгованості з орендної плати, 546,64 грн. інфляційних втрат, 118,89 грн. –3% річних, 33000 грн. штрафу за прострочення повернення майна та 623,69 грн. пені, 452,89 грн. витрат по сплаті державного мита та 122,72 грн. –витрат на ІТЗ судового процесу, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено, з посиланням на те, що відповідачем належним чином не виконувалися зобов’язання за договором оренди №19-05/10-О від 19.05.2010р. з додатком №1 (далі - Договір) щодо оплати орендної плати та повернення орендованого майна орендодавцю. Позивач як наймодавць заперечень проти користування відповідачем орендованим майном після закінчення строку договору оренди (19.06.2010 р.) не заявляв, у зв’язку з чим договір оренди був двічі поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (один місяць) до 19.07.2010р. та відповідно до 19.08.2010р., 05.09.2010р. позивач надіслав відповідачу претензію №97, якою вимагав повернути орендоване майно, сплатити орендну плату за період з 19.06.2010р. по 03.09.2010р. та штраф за прострочення користування автонавантажувачем, вказана претензія була отримана відповідачем 06.09.2010р., що підтверджується поштовим повідомленням про її вручення, таким чином, договір припинив дію з 19.08.2010р. у зв’язку із запереченнями позивача протягом одного місяця, враховуючи викладене, відповідач зобов’язаний був сплачувати позивачу орендну плату за користування майном протягом дії договору за два розрахункових місяці з 19.06.2010р. по 19.07.2010р. та з 19.07.2010р. по 19.08.2010р.. У зв’язку з невиконанням зобов’язань по сплаті орендних платежів за відповідачем утворилась заборгованість по орендній платі в сумі 11000 грн., відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сума інфляційних втрат та 3% річних за прострочення сплати орендних платежів за період з 06.07.2010р. по 29.11.2010р. (в межах строку розрахунку здійсненого позивачем) за здійсненим судом перерахунком становить 546,64 грн. та 118,89 грн., крім того, на думку суду, підлягає стягненню з відповідача згідно з п. 5.4. договору штраф у розмірі 33000 грн. за користування автонавантажувачем за час прострочення його повернення з 19.08.2011р. по 19.11.2010р. (три місяці), при цьому судом зазначено, що оскільки в період з 19.06.2010р. по 19.08.2010р. договір діяв, підстави для повернення майна позивачу були відсутні, у зв’язку з чим підстави для нарахування штрафу за прострочення користування автонавантажувачем в цей період також відсутні. Також п. 5.2.1. договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов’язання, відповідно до цього договору та додатку №1 до договору, винна сторона сплачує пеню у розмірі 3 (трьох) %  від несплаченої суми, за кожен день прострочення виконання зобов’язання, між тим згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому ст. 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за таких обставин, за здійсненим судом розрахунком сума пені, що підлягає до стягнення, становить 623,69 грн.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ПП «Кропс»з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 21.03.2011р. по справі №10/1-11, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що господарським судом не прийнято до уваги той факт, що об’єкт оренди –автонавантажувач в порушення умов договору оренди не був новим, що свідчить про неналежне виконання умов договору та порушення норм чинного законодавства саме позивачем.

          13.05.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду від ФО-П ОСОБА_3 надійшли клопотання про розгляд справи без участі позивача та відзив на апеляційну скаргу ПП «Кропс», в якому позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги ПП «Кропс», заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 19.05.2010р. між ФО-П ОСОБА_3 (орендодавець) та ПП «Вуддом», правонаступником якого є ПП «Кропс», (орендар) укладений договір оренди №19-05/10-О з додатком №1 до договору, відповідно до умов якого орендодавець зобов’язався передати в платне користування орендарю на умовах оренди автонавантажувач НС СРСD15N-RW10 новий (дизельний, вантажопідйомністю 1500 кг) в загальній кількості 1 (одна) одиниця, вартістю 125000 грн., а орендар - сплачувати орендні платежі за користування вказаним майном.

Згідно з п. 3.1 договору та п. 1 додатку №1 до договору розмір орендної плати визначено сторонами у сумі 5500 грн., оплата орендної плати повинна була проводитися щомісячно до 5 числа поточного місяця.

Пунктом 2 додатку №1 до договору встановлено строк оренди - 1 (один) місяць на автонавантажувач - НС СРСD15N-RW10 новий (дизельний, вантажопідйомністю 1500кг), початок оренди: 19.05.2010р., орієнтовний кінець оренди по автонавантажувачу НС СРСD15N-RW10 –19.06.2010р..

19.05.2010р. сторонами за договором підписано акт приймання-передачі, за яким орендодавець передав орендарю в оренду, а орендар прийняв автонавантажувач НС СРСD15N-RW10 новий (дизельний, вантажопідйомністю 1500 кг), двигун НОМЕР_1, висота підйому - 3000 метрів (дуплекс).

15.05.2010р. орендарем перераховано орендодавцю 5500 грн. - за оренду навантажувача, що підтверджується випискою Першого таврійського відділення Херсонської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»з рахунку позивача.

Як свідчать матеріали справи, в подальшому орендарем орендні платежі не здійснювались та орендоване майно орендодавцю орендарем не повернуто.

03.09.2010р. ФО-П ОСОБА_3 направила на адресу ПП «Вуддом» претензію за №97, в якій просила повернути автонавантажувач в термін до 10.09.2010р., сплатити орендну плату у сумі 13749,99 грн. та штраф у сумі 16499,98 грн..

Вказану претензію ПП «Вуддом»отримало 06.09.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 16).

Між тим, ПП «Вуддом» орендоване майно не повернуло та орендну плату і штраф не сплатило, що стало підставою для звернення ФО-П ОСОБА_3 до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ПП «Вуддом»про стягнення 86460,97 грн..

08.11.2010р. державним  реєстратором виконавчого комітету Херсонської міської ради проведено реєстрацію ПП «Кропс», який згідно з п. 1.7 Статуту ПП «Кропс»є правонаступником ПП «Вуддом», у зв’язку з чим господарським судом правомірно змінено ПП «Вуддом»на належного відповідача –ПП «Кропс».

Як свідчать матеріали справи, між ПП «Вуддом»та ФО-П ОСОБА_3 укладено договір оренди майна.

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об’єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об’єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об’єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб’єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 285 Господарського кодексу України орендар може бути зобов’язаний використовувати об’єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду; орендар зобов’язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством, орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об’єкта оренди, орендна плата встановлюється у грошовій формі, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Аналогічні положення містяться й у главі 58 Цивільного кодексу України, що регулює правовідносини найму (оренди).

З матеріалів справи вбачається, що ФО-П ОСОБА_3 належним чином виконала умови договору оренди №19-05/10-О від 19.05.2010р. –передала орендарю автонавантажувач НС СРСD15N-RW10.

Проте, орендар належним чином не виконував зобов’язання за договором оренди –орендну плату з 19.06.2010р. не сплачував.

ФО-П ОСОБА_3 у позовній заяві вказувала, що договір оренди припинив свою дію 19.06.2010р. у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено, та нарахувала відповідачу 29333,30 грн. заборгованості по орендній платі за період з 19.06.2010р. по 30.11.2010р., 55000 грн. штрафу в розмірі подвійної орендної плати, 1107,71 грн. пені та 218,14 грн. 3% річних за період з 06.07.2010р. по 29.11.2010р, а також 804,81 грн. інфляційних втрат за період з 06.08.2010р. по 29.11.2010р..

Господарським судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги тверджень позивача щодо припинення дії договору з 19.06.2010р., оскільки відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором, як було зазначено вище, договір укладений сторонами строком один місяць з 19.05.2010р. та орієнтовно до 19.06.2010р. (пункт 2 додатку №1 до договору), згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. З матеріалів справи вбачається, що позивач як наймодавець заперечень проти користування відповідачем орендованим майном після закінчення строку договору оренди (19.06.2010р.) не заявляв, у зв’язку з чим договір оренди був двічі поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (один місяць) до 19.07.2010р. та відповідно до 19.08.2010р.

06.09.2010р. відповідач отримав претензію позивача №97, в якій останній вимагав повернути орендоване майно, сплатити орендну плату та штраф за прострочення користування автонавантажувачем.  

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що договір припинив дію з 19.08.2010р. у зв’язку із запереченнями позивача протягом одного місяця, та відповідач зобов’язаний був сплачувати позивачу орендну плату за користування майном протягом дії договору за два розрахункових місяці з 19.06.2010р. по 19.07.2010р. та з 19.07.2010р. по 19.08.2010р..

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За таких обставин, господарським судом першої інстанції правомірно частково задоволено позовну вимогу ФО-П ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по орендній платі та стягнуто з ПП «Кропс»11000 грн..

У позовній заяві ФО-П ОСОБА_3 просила господарський суд стягнути з відповідача 55000 грн. штрафу в розмірі подвійної орендної плати за період з 19.06.2010р. по 19.11.2010р.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Крім того, п. 5.4. договору передбачено в разі порушення строку користування майном, орендар сплачує орендодавцю штраф у двократному розмірі орендної плати, встановленої відповідно до п. 3.1. даного договору за період прострочення користуванням майном.

Апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що оскільки в період з 19.06.2010р. по 19.08.2010р. договір діяв, підстави для повернення майна позивачу були відсутні, у зв’язку з чим підстави для нарахування штрафу за прострочення користування автонавантажувачем в цей період також відсутні, та з відповідача слід стягнути неустойку - штраф у розмірі подвійної орендної плати за користування автонавантажувачем за час прострочення його повернення з 19.08.2010р. по 19.11.2010р. (три місяці) в сумі 33000 грн..

ФО-П ОСОБА_3 також у позовній заяві просила стягнути з відповідача пеню за невиконання умов договору по сплаті орендної плати у сумі 1107,71 грн. за період з 06.07.2010р. по 29.11.2010р..

Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2.1. договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов’язання, відповідно до цього договору та додатку №1 до Договору, винна сторона сплачує пеню у розмірі 3 (трьох) % від несплаченої суми, за кожен день прострочення виконання зобов’язання.  

Між тим, згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

Апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду про часткове задоволення позовної вимоги ФО-П ОСОБА_3 про стягнення з відповідача пені у розмірі 623,69 грн., оскільки господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення в цій частині позовних вимог враховано розмір заборгованості по орендній платі  та період нарахування пені.

Крім того, ФО-П ОСОБА_3 у позовній заяві просила стягнути з відповідача 218,14 грн. 3% річних за період з 06.07.2010р. по 29.11.2010р, а також 804,81 грн. інфляційних втрат за період з 06.08.2010р. по 29.11.2010р..

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає також вірним висновок господарського суду про те, що сума інфляційних втрат за період з 06.08.2010р. по 29.11.2010р. та 3% річних за період з 06.07.2010р. по 29.11.2010р. (в межах строку розрахунку здійсненого позивачем) становить 546,64 грн. та 118,89 грн. відповідно, та часткове задоволення вказаних позовних вимог.

          Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 21.03.2011р. по справі №10/1-11 слід залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу ПП «Кропс»- без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Херсонської області від 21.03.2011р. по справі №10/1-11 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 19.05.2011р..

Головуючий суддя                                                                             Савицький Я.Ф.

Суддя                                                                                                                       Гладишева Т.Я.

Суддя                                                                                              Лавренюк О.Т.