Справа № 11-142/11                                                                                                    Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції  Шемета Т.М.                                                              

Доповідач :   Дедик

                       АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                           УХВАЛА

                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого-судді:  Дедик В.П.

суддів:  Старинця Ю.Б., Аліфанова Ю.Б.

за участю  прокурора  Кузьміна С.В.

перекладача ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

розглянула 2 лютого 2011 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці  кримінальну справу  за апеляцією прокурора Хмільницького р-ну, що брав участь у розгляді справи на вирок Хмільницького міськрайсуду від 25 листопада 2010 року, яким

ОСОБА_3,

1971 р.н., раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК

України на 5 р. позбавлення волі,

з позбавленням права керування всіма

видами транспортних засобів терміном на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3

звільнено від відбування покарання з іспитовим

строком на 3 роки. Стягнуто з ТОВ «Соват»

Республіка Болгарія на користь ОСОБА_4

та ОСОБА_5 21126 грн. 75 коп. матеріальної

шкоди та 350000 грн. на відшкодування моральної

шкоди, та на користь ОСОБА_4 – 2250 грн.

витрат на оплату правової допомоги.

Вирішено повернути автомобілі ДАФ

держномер НОМЕР_3 з напівпричепом та

автомобіль марки «Опель-Омега», держномер

НОМЕР_2 – ТОВ «Соват» Республіка Болгарія.

          На підставі вироку ОСОБА_3 визнано винним в тому, що він 27.04.08 р., близько 18 г. 50 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки ДАФ д.н. НОМЕР_3 з напівпричепом д.н. НОМЕР_4, в  якому перевозив 20220 кг технічного вуглецю, рухаючись автодорогою м. Бердичів – Могилів-Подільський, з врахуванням вантажу та дорожніх умов, невірно обрав швидкість керованого ним транспортного засобу, в зв’язку з чим не міг контролювати його рух та безпечно керувати ним і в районі перехрестя із другорядною автодорогою, яка веде у напрямку с. Широка Гребля Хмільницького р-ну, виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення із автомобілем марки «Опель – Омега» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, що рухався у зустрічному напрямку, порушивши вимоги п. 10.1; п. 12.1, п. 12.3 ПДР.

          Внаслідок зіткнення, на місці події загинули водій автомобіля «Опель-Омега» ОСОБА_6 та пасажир ОСОБА_7, а ще один пасажир ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

          В апеляції прокурор, що приймав участь у розгляді справи просить вирок суду скасувати із-за м’якості призначеного покарання, оскільки не в повній мірі було враховано те, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин.

          Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію з мотивів, наведених в ній, засудженого ОСОБА_3, який просить відхилити апеляцію, оскільки він визнає вину та щиро розкаюється,  потерпілу ОСОБА_4, яка заперечує проти задоволення апеляції і вважає, що вирок відносно ОСОБА_3 є законним та обгрунтованим, вивчивши  матеріали справи та доводи апеляції судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.

          Судом у вироку належним чином мотивоване прийняте рішення щодо застосування ст. 75 КК України до обраного покарання засудженому ОСОБА_3.

          Зокрема судом зазначено, що при обранні виду та міри покарання враховано те, що вчинений злочин є тяжким, але характеризується необережною виною. Також судом враховано, що засуджений в суді визнав свою вину та щиро розкаявся, що було підтверджено і в апеляційному суді.

          ОСОБА_3 позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

          Суд взяв до уваги, що засуджений хворіє на хронічну хворобу, є громадянином іноземної держави і його перебування на території України біля 2 р. поставило його та його сім’ю в тяжке матеріальне становище.

          Засуджений ОСОБА_3 частково відшкодував потерпілим шкоду, за час перебування під слідством і на підписці про невиїзд не порушував вимог Закону.

          Потерпілі вважають, що умовне покарання для засудженого ОСОБА_3 є достатнім для його виправлення, незважаючи на те, що скоєний злочин є тяжким.

          Судова колегія вважає, що не застосування  ст. 76 КК України в даному випадку є правомірним, оскільки це є правом суду, а не обов’язком.

          Зокрема із справи вбачається, що засуджений просив пробачення у потерпілих, а всі інші обов’язки не можуть бути покладені на засудженого, оскільки він є громадянином іншої держави де має постійне місце реєстрації, що унеможливлює виконання  переліку обов’язків, зазначених в ст. 76 КК України.

          В апеляції прокурором не наведено інших обставин, які б на його думку судом не були взяті до уваги при прийнятті рішення про застосування ст. 75 КК України.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України,-

                                                                      У Х В А Л И Л А :

          Апеляцію прокурора Хмільницького р-ну, що брав участь у розгляді справи залишити без задоволення, а вирок Хмільницького міськрайсуду від 25.11.2010 р. відносно ОСОБА_3 без змін.

          Судді:

          З оригіналом вірно: