КОМПАНІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 391/369/24

Провадження № 1-кп/391/80/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Компаніївського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Компаніївського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту строком на два місяці відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на наступне.

В ході досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_4 були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження - запобіжний захід у виді домашнього арешту, який, відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.04.2024 року, був обраний з 26.04.2024 року по 11.06.2024 включно. Ухвалами Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 07.06.2024 р., 03.07.2024 р. обраний запобіжний захід неодноразово судом продовжувався, востаннє 30.08.2024 р. запобіжний захід продовжено до 30.10.2024.

Таким чином, строк домашнього арешту, встановлений обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою суду, закінчується 30.10.2024 року, однак судове провадження по даному кримінальному провадженню не закінчено, з урахуванням наявності вагомих доказів обвинувачення, обставин вчинення злочину, його тяжкості, можливої міри покарання, слід констатувати про наявність ризиків передбачених:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 , є тяжким правопорушенням, його санкція передбачає покарання в виді позбавленням волі на строк від 3 до 8 років із позбавленням спеціального права. У випадку засудження ОСОБА_4 за вчинення злочину, який йому інкримінується, останньому може бути призначене реальне покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25 квітня 2000 року). При розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Наведені обставини можуть бути підставою і мотивом для обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися шляхом залишення місця свого проживання, маючи при цьому, всі можливості та засоби, в т.ч. здійснення виїзду за межі території України у незаконний спосіб.

На території України триває військова агресія з боку російської федерації, що часто створює невизначеність на кордонах України та позбавляє насамперед прикордонну службу України можливості здійснювати належний контроль за всією ділянкою державного кордону, отже, і пропуск громадян через кордон із дотриманням відповідних порядку та правил. Варто врахувати, що процес екстрадиції нині - дуже складний процес. Впливає на це, зокрема, широкомасштабна війна проти України, тому іноземні суди зараз часто відмовляють Україні в питаннях екстрадиції. Зазначена обставина не виключне можливості в обвинуваченого здійснити спробу перетину межі військової' зіткнення та залишитися на окупованій території України, що фактично виключить можливість його розшуку та притягнення до кримінальної відповідальності або взагалі надасть йому можливість залишити окупованих територію України та виїхати до російської федерації.

Викладене вище свідчить, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та/ або суду.

- п. 3 ч. 1 ст.177 КГГК України - незаконно впливати на потерпілого, свідка та можливих очевидців, які підлягають допиту та проведенню за їх участі інших слідчих дій у кримінальному провадженні.

На стадії судового розгляду свідчення отримуються судом усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обгрунтовувати свої висновки лише свідченнями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто від допитаних слідчим суддею на стадії досудового розслідування.

За цих обставин ризик впливу на свідків є не лише на початковому етапі кримінального провадження – при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Обвинуваченому ОСОБА_4 надані копії матеріалі в кримінального провадження, у яких наявна інформація із зазначенням адреси та номерів телефонів свідків та потерпілих, які надавали викривальні покази відносно нього, а також висновки експертиз із зазначенням експерта, який виконував експертизу, що може надати можливість обвинуваченому незаконно впливати на вказаних осіб.

- п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі стосовно осіб, які можуть давати викривальні та підтверджуючі його вину покази, будучи особою, яка обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику) повторного вчинення злочинів».

Встановлені під час досудового розслідування та відображені в поданні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, обгрунтування та ступінь виваженості наведених ризиків, а також те, що існують такі ризики: обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих в цьому самому кримінальному провадженні; вчиняти інше кримінальне правопорушення, дають обгрунтовані підстави вважати, що жодні інші, більш м`які, запобіжні заходи, окрім домашнього арешту, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування до ОСОБА_4 .

На підставі вищевикладеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання вищезазначеним ризикам, прокурор просить продовжити запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, який може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Також прокурор посилався на неможливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_4 погодився на розгляд клопотання без участі свого захисника ОСОБА_5 , відносно задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту не заперечував.

Суд, заслухавши сторони кримінального провадження, вважає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.04.2024 року, ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною в період часу з 22 год. по 06 год. залишати місце проживання, з 26.04.2024 року по 11.06.2024 включно та ухвалами Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 07.06.2024 року, 03.07.2024 р., 30.08.2024 запобіжний захід продовжено до 07.08.2024 року, 03.09.2024 р. та 30.10.2024р. відповідно, з покладенням ряду обов`язків, зазначених в ухвалі.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під домашнім арештом та продовження строку тримання особи під домашнім арештом має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Така необхідність може бути виправдана за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

При цьому ЄСПЛ зазначає, що у всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

Відповідно до ч.1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч.1-3 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.  Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Як зазначено в ч.6 ст. 181 КПК України  строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. 

Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за яке передбачено покарання (у разі визнання обвинуваченого виним) в виді позбавлення волі строком від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, тобто у скоєнні необережного тяжкого злочину.

Обвинувачений не судимий в силу ст. 89 КК України, має постійне місце мешкання, постійне місце роботи, за якими характеризується позитивно, з`являється на виклики до суду, дотримується умов застосування до нього запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту (відомостей про порушення таких умов прокурором не надано), тому суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. У зв`язку з чим суд вважає, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту необхідно продовжити, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо  ОСОБА_4 такого запобіжного заходу як домашній арешт, не зменшилися та не перестали існувати, оскільки обвинувачений, на думку суду, може переховуватись від суду, може прямо чи через третіх осіб незаконно впливати на потерпілого, свідка та можливих очевидців, які підлягають допиту з метою зміни ними показів або відмови давати пояснення, тому підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, не має, у зв`язку з чим слід продовжити йому запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 2 місяці.

При цьому суд враховує, що при застосуванні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту, слідчий суддя прийшов до висновку щодо недоведеності існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення. На час розгляду даного клопотання прокурором інших доказів щодо доведеності вказаного ризику, суду не надано.

Суд вважає, що запобіжний захід в вигляді домашнього арешту забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також забезпечить запобіганню ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Суд звертає увагу, що на даному етапі судового розгляду позбавлений можливості робити висновки щодо винуватості або невинуватості обвинуваченого в скоєнні правопорушення.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого обгрунтованим, тому таким, що підлягає задоволенню.

Також враховуючи наведене, суд вважає необхідним продовжити строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.181, 331, 372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, по 22 грудня 2024 року включно.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 :

- заборонити залишати: садовий будинок, який розташований на земельній ділянці № 38 громадської організації «Садове товариство «УРОЖАЙ», в період часу з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, як особисто так і через третіх осіб за винятком участі в слідчих діях та в суді;

- здати на зберігання до відповідного територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора у вказаному провадженні.

Контроль за виконанням   ОСОБА_4  покладених на нього обов`язків покласти на ВП №2 (м. Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Ухвала суду діє до 22.12.2024 року включно та підлягає виконанню після її оголошення.

Ознайомити обвинуваченого ОСОБА_4 під розписку з ухвалою про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 24 жовтня 2024 р. о 08 годині 15 хвилин в приміщенні Компаніївського районного суду Кіровоградської області.

Суддя                                                                          ОСОБА_1