РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 рокуСправа №160/17332/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення №047050026620 від 08.04.2024р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2024р. (згідно відомостей Укрпошта) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та, з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову у цій справі від 05.08.2024р., просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №047050026620 від 08.04.2024р. про відмову позивачеві у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1979 по 18.07.1982;

- зобов`язати відповідача  зарахувати позивачеві до стажу роботи період навчання з 01.09.1979 по 18.07.1982 - з 07.01.2024р.;

- зобов`язати відповідача призначити позивачеві пенсію з урахуванням висновку суду з дня набуття права на пенсію з 07.01.2024р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.04.2024р. він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, до якої долучив всі необхідні документи, проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області було прийнято рішення №047050026620 від 08.04.2024р., яким позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та у рішенні зазначено про те, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 18.07.1982 згідно диплома від 18.07.1982 серія НОМЕР_1 , оскільки особисті дані особи не відповідають паспортним даним. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 25.07.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.31).

09.08.2024р. через систему «Електронний суд», на виконання вищенаведеної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що загальний страховий стаж позивача становить 27 років 2 місяці 3 дні, пільговий – 1 рік 7 місяців 7 днів; до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 18.07.1982 згідно з дипломом серії НОМЕР_1 , оскільки особисті дані особи не відповідають паспортним даним позивача; отже, позивачу відмовлено у призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Окрім того, відповідач вказує на свої дискреційні повноваження у спірних правовідносинах (а.с.44-51).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.10.2024р. було продовжено строк розгляду даної справи до 23.10.2024р. (а.с.55).

Враховуючи викладене, дана справа вирішується судом 23.10.2024р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

01.04.2024р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, до якої надав всі необхідні документи, зокрема, трудову книжку НОМЕР_2 від 22.07.1982р. та диплом про навчання від 18.07.1982 серії НОМЕР_1 , що підтверджується копією оспорюваного рішення та розписки-повідомлення, наявними у справі (а.с.18,20).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області було прийнято рішення №047050026620 від 08.04.2024р., яким позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та у рішенні зазначено про те, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 18.07.1982 згідно диплома від 18.07.1982 серія НОМЕР_1 , оскільки особисті дані особи не відповідають паспортним даним, що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявної у справі (а.с.20).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з рішенням відповідача №047050026620 від 08.04.2024р. про відмову позивачеві у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1979 по 18.07.1982, у зв`язку з чим позивач просить захистити його порушені права на пенсійне забезпечення шляхом визнання такого рішення протиправним, його скасування та зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві до стажу роботи період навчання з 01.09.1979 по 18.07.1982 - з 07.01.2024р.; призначити позивачеві пенсію з урахуванням висновку суду з дня набуття права на пенсію з 07.01.2024р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у редакції чинній станом на момент звернення позивача за призначенням пенсії за віком (далі – Закон №1058), було встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом 1 ч.4 ст.24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до "д" частини третьої статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що до стажу роботи зараховується також, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. “Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” (далі – Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За  відсутності  трудової книжки,  а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні  необхідні  записи  або  містяться неправильні чи неточні записи про періоди   роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного   реєстру  загальнообов`язкового державного  соціального  страхування, довідки, виписки із наказів, особові   рахунки   і   відомості   на  видачу  заробітної  плати, посвідчення,  характеристики,  письмові трудові договори і угоди з відмітками  про  їх  виконання  та  інші  документи,  які  містять відомості  про періоди роботи.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

При цьому, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.09.1979р. по 17.07.1982р. навчався в середньому ДПТУ №137 металістів м. Пінська Брестської області, що підтверджується копіями диплома серії НОМЕР_1 від 18.07.1982р. та трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 22.07.1982р., наявними у справі (а.с.11,13-15).

Разом з тим, наведений період навчання не було зараховано пенсійним органом до стажу роботи позивача, який зараховується для призначення пенсії за віком відповідно до ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (на підставі записів у трудовій книжці), оскільки в дипломі від 18.07.1982 серія НОМЕР_1 особисті дані особи не відповідають паспортним даним, що підтверджується копією рішення пенсійного органу №047050026620 від 08.04.2024р. (а.с.20).

У період навчання позивача діяв Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про народну освіту" від 28 червня 1974 року № 2778-VIII (далі – Закон №2778).

Статтею 42 Закону №2778 визначено, що професійно-технічні навчальні заклади є основною школою професійно-технічної освіти молоді і формування гідного поповнення робітничого класу. До професійно-технічних навчальних закладів (училищ, професійних шкіл) приймаються громадяни СРСР, які закінчили восьмирічну або середню загальноосвітню школу. Прийом до професійно-технічних навчальних закладів провадиться відповідно до правил, затверджуваних Державним комітетом СРСР по професійно-технічній освіті.

Згідно із статтею 48 Закону №2778 особам, які закінчили професійно-технічні навчальні заклади, присвоюється відповідна кваліфікація (розряд, клас, категорія) з професії і видається атестат встановленого зразка, а тим, хто добився особливих успіхів у навчанні при зразковій поведінці, - атестат з відзнакою. Особам, які закінчили середні професійно-технічні училища, видається диплом про присвоєння кваліфікації з професії і здобуття середньої освіти, а тим, хто особливо відзначився, - диплом з відзнакою.

З огляду на положення наведених норм, до страхового стажу зараховуються періоди навчання за денною формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, які підтверджені дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Так, відповідно до записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 22.07.1982р., ОСОБА_1 у період з 01.09.1979 по 22.07.1982 року навчався в Пінськом СДПТУ-137 металістів, запис внесено на підставі диплому (а.с.13).

Згідно диплома серії НОМЕР_1 від 18.07.1982р. ОСОБА_1 01 вересня 1979 року вступив до середнього ДПТУ №137 металістів м. Пінська Брестської області та 17 липня 1982 року закінчив повний курс технічного училища по професії токар (револьверщик, карусельщик); оператор верстатів з програмним управлінням, рішенням екзаменаційної комісії позивачеві присвоєно кваліфікацію токаря 4 розряду (а.с.11).

При цьому, у вказаному дипломі дійсно на сторінці, заповненій російською мовою, зазначено по батькові “ ОСОБА_2 ”, що не відповідає паспортним даним позивача “ ОСОБА_3 ”.

Разом з тим, в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) Верховний Суд висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі №580/4012/19.

Тож наявність недоліків в оформленні диплому (допущення помилки перекладу по батькові позивача) не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що особа жодним чином не впливає на дотримання/недотримання уповноваженою особою порядку заповнення диплому та не може нести негативні наслідки за окремі його недоліки, при цьому, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, про що також зазначив Верховний Суд в постанові від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19.

Доказів на підтвердження недостовірності відомостей диплому серії НОМЕР_1 від 18.07.1982р. матеріали справи не містять.

З огляду на те, що диплом серії НОМЕР_1 від 18.07.1982р. містить записи про присвоєння позивачу кваліфікації спеціаліста з набутої професії, наявні підстави для зарахування періоду навчання позивача до страхового стажу.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд  не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина  2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства  України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття пенсійним органом рішення №047050026620 від 08.04.2024р. про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком та у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1979 по 17.07.1982, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.

Відповідно до ст.19 Конституції України  органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів  владних  повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття пенсійним органом рішення №047050026620 від 08.04.2024р. про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком та у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1979 по 17.07.1982, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши у призначенні позивачеві пенсії за віком та врахуванні періоду навчання до страхового стажу, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено порушення вищенаведеним рішенням пенсійного органу №047050026620 від 08.04.2024р. про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком та у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1979 по 17.07.1982, прав та інтересів позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування, виходячи з повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і слід зобов`язати відповідача зарахувати позивачеві до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1979 по 17.07.1982, враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії за віком у зв`язку із не зарахуванням наведеного стажу, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист  прав  людини і основоположних свобод  передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. (остаточне) у справі “Кечко проти України” зазначив, що якщо чинне правове положення  передбачає  виплату  певних  надбавок, і дотримано всі вимоги,  необхідні для цього, органи державної влади не можуть  свідомо  відмовляти  у  цих  виплатах  доки  відповідні положення є чинними.

Також і у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1979 по 17.07.1982, є належним способом захисту порушеного права позивача.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві до стажу роботи періоду навчання саме по 18.07.1982, оскільки зі змісту копії диплому серії НОМЕР_1 від 18.07.1982р. вбачається, що позивач закінчив повний курс технічного училища - 17.07.1982р. (а.с.11).

Окрім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію з урахуванням висновку суду з з дня набуття права на пенсію з 07.01.2024р., оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Окрім того, при прийнятті даного рішення, судом враховується і те, що у даному випадку, саме наявність у позивача страхового стажу, визначеного ст.26 Закону №1058, є підставою для розрахунку (призначення) останньому пенсії за віком, при цьому, за нормами ч.2 ст.24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду, тобто повноваження щодо обчислення страхового стажу є виключною компетенцію пенсійних органів, а тому адміністративний суд не наділений повноваження підміняти пенсійний орган та самостійно обчислювати страховий стаж позивача для призначення пенсії, а, відповідно, без проведення розрахунку такого стажу і зобов`язувати розрахувати (призначати) пенсію.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права за умови визнання протиправним та скасування рішення відповідача №047050026620 від 08.04.2024р. про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком та у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1979 по 17.07.1982, а також і зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1979 по 17.07.1982, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком від 01.04.2024р. відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, виходячи з вимог ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин,  підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №ПН1034 від 06.05.2024р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605 грн. 60 коп., виходячи із розрахунку: 1211,20 грн./2 (а.с.6,24).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення №047050026620 від 08.04.2024р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №047050026620 від 08.04.2024р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1979 по 17.07.1982.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати   ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1979 по 17.07.1982.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 01.04.2024р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п`ять грн. 60 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     С.О. Конєва