УХВАЛА

22 жовтня 2024 року

Київ

справа №500/5509/23

адміністративне провадження №К/990/39073/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 (повне судове рішення складено 13.09.2024) у справі № 500/5509/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

14.10.2024 до суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - скаржник, ФОП ОСОБА_1 ), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 14.10.2024.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судового рішення у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для його ухвалення. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

1. У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункти 86.7, 86.8 статті 86 ПК України і не врахував висновки Верховного Суду з питання їх правильного застосування, викладені у постановах від Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, постановах Верховного Суду від 07.08.2019 у справі N 496/1561/16-ц, від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц, від 28.07.2021 у справі № 380/744/20 (щодо застосування доктрини venire contra factum proprium - заборона суперечливої поведінки), від 15.01.2019 у справі № 826/3576/15, від 09.04.2019 у справі №826/19830/16, від 17.02.2020 у справі №808/7101/15, від 28.09.2020 у справі № 520/2305/19, від 14.01.2021 у справі № 808/9011/15, від 27.10.2020 у справі № 814/4155/15, від 24.02.2022 у справі №560/8920/20 (щодо протиправності податкового повідомлення-рішення, якщо його прийнято без розгляду заперечень позивача на Акт перевірки). На переконання позивача, оскільки податкове повідомлення-рішення від 17.10.2023 прийнято з порушенням п`ятиденного строку для його прийняття, а його зміст дублює зміст попереднього податкового повідомлення-рішення, то таке є протиправним і підлягає скасуванню. Крім того, на Акт перевірки були подані заперечення.

Водночас, обов`язковою умовою у випадку оскарження судового рішення на підставі пункту 1 частини першої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Відсутність такої подібності зумовлює в подальшому закриття касаційного провадження, відкритого на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (пункт 5 частини першої статті 339 КАС України).

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, податкове повідомлення-рішення від 04.04.2023 контролюючий орган скасував самостійно 16.10.2023 і прийняв нове податкове повідомлення-рішення від 17.10.2023. Розгляд заперечень на Акт перевірки відбувся 09.05.2023. Позивач звернувся в суд з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2023, але у подальшому уточнив вимоги і просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2023.

Тобто у цій справі виникла ситуація, у якій первісне податкове повідомлення-рішення від 04.04.2023, яке було прийнято без урахування поданих позивачем заперечень, було скасовано суб`єктом владних повноважень самостійно, а нове податкове повідомлення-рішення від 17.10.2023 прийнято вже після розгляду заперечень на Акт перевірки і залишення їх без задоволення, а висновків Акта перевірки - без змін.

У наведених позивачем постановах Верховного Суду подібні правовідносини не оцінювалися. Висновків про те, що у такому випадку нове податкове повідомлення-рішення також вважається таким, що прийняте без урахування поданих заперечень на Акт перевірки зазначені постанови Верховного Суду не містять. Відсутні й висновки про те, що прийняття податкового повідомлення-рішення поза межами п`ятиденного строку зумовлює його протиправність. Верховний Суд висловив позицію про протиправність прийняття податкових повідомлень-рішень до спливу строку подачі платником заперечень проти висновків результатів контрольних заходів, натомість, застосовність таких висновків до фактичних обставин цієї справи скаржник не обґрунтовує. У висновках Верховного Суду щодо застосування доктрини venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) також не оцінювалася ситуація прийняття податкового повідомлення-рішення поза межами п`ятиденного строку, встановленого підпунктом 86.5.7 пункту 86.5 статті 86 ПК України або ж прийняття нового податкового повідомлення-рішення аналогічного змісту після скасування попереднього.

Крім того, зі змісту судових рішень не вбачається, що позивач як на підставу позовних вимог посилався на те, що нове податкове повідомлення-рішення було прийнято без урахування поданих заперечень на Акт перевірки. За змістом судових рішень позивач обґрунтовував порушення процедури прийняття нового податкового повідомлення-рішення лише тим, що його прийнято через 116 робочих днів після розгляду заперечень і воно дублює попереднє податкове повідомлення-рішення.

Оцінюючи доводи позивача в цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ідентичність повторного податкового повідомлення-рішення не є порушенням чинного законодавства, яке б складало підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Натомість приведене скаржником обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в цій частині не має взаємозв`язку ані з фактичними обставинами у цій справі, ані з висновками апеляційного суду.

2. Водночас скаржник із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України також наводить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції пункту 201 ПК України і не врахування ним висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.11.2021 у справі № 160/10558/19, від 15.07.2021 у справі № 640/12237/19, від 12.07.2019 у справі № 0940/1600/18. Позивач доводить, що 45 податкових накладних він направив на реєстрацію своєчасно, однак, такі зареєстровані контролюючим органом не в день їх відправки. Позивач доводить, що суд апеляційної інстанції не дослідив лист «М.Е.ДОК».

Однак, як вбачається зі змісту як постанови суду першої інстанції, так і рішення суду першої інстанції, суди зазначили, що у цій справі не є спірним сам факт затримки реєстрації податкових накладних, оскільки позивач погоджується з тим, що зареєстрував податкові накладні пізніше встановленого строку. Натомість доводи позивача ґрунтуються на тому, що у спірні періоди відповідальності у платника податків за затримку реєстрації податкових накладних не настає.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що відповідні доводи були зазначені у заяві про збільшення позовних вимог.

Отже, за змістом доводів скаржника має місце порушення судами норм процесуального права, однак, поряд із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник не визначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України із посиланням на відповідний пункт частини другої та/або третьої статті 353 КАС України.

Суд роз`яснює скаржникові, що обов`язковими умовами під час оскарження судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для ухвалення судового рішення та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

У випадку, якщо скаржник вважає, що суди під час вирішення спору застосували висновки Верховного Суду, сформульовані у правовідносинах, які не є подібними, скаржник, обґрунтовуючи неправильне застосування судами норм матеріального права, повинен поряд із аргументами про застосування висновку Верховного Суду у неподібних правовідносинах зазначити або висновок Верховного Суду, який наявний у подібних правовідносинах, або обґрунтувати відсутність такого висновку у подібних правовідносинах.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

3. Крім того, у вимогах касаційної скарги позивач просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, хоча його доводи щодо 45 податкових накладних не оцінювалися і судом першої інстанції, висновку про відсутність порушення в цій частині рішення суду першої інстанції не містить. Зазначене свідчить про наявність суперечностей між приведеним обґрунтуванням і вимогами касаційної скарги, яке потребує уточнення.

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 (повне судове рішення складено 13.09.2024) у справі № 500/5509/23 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- уточнити вимоги до суду касаційної інстанції, виходячи з його повноважень, встановлених статтею 349 КАС України;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Також роз`яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон В.В. Хохуляк В.П. Юрченко