РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 рокуСправа №160/18852/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 12.06.2024р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2024р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та, з урахуванням виправленої позовної заяви від 21.12.2020р., просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача викладене у формі листа від 12.06.2024р. №34455-26626/Б-01/8-0400/24 за результатами розгляду заяви позивача від 07.06.2024р. про відмову у складанні подання про повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів;

- зобов`язати відповідача сформувати та направити подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про повернення позивачеві помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 26118,00 грн. згідно з квитанцією №0.0.3303062811.2 від 14.11.2023р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.11.2023р. згідно договору купівлі-продажу квартири він придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з чим ним було сплачено збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 26118,00 грн., що є неодмінною умовою для нотаріального посвідчення вказаного договору. 07.06.2024р. позивач звернувся до відповідача із заявою щодо повернення надмірно сплачених коштів в сумі 26118,00 грн. на підставі того, що відповідне житло ним придбане вперше, до якої надав відповідні документи, що підтверджували факт придбання квартири вперше. Листом №34455-26626/Б-01/8-0400/24 від 12.06.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність підстав для складання подання на повернення збору з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна, оскільки довідка від 22.04.2024 №3/16-2100 департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради не підтверджує дані про невикористання заявником житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за період з 1992 року по 2002 рік, так як згідно довідки будинок АДРЕСА_2 прийнятий на баланс до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади у 2002 році; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта повинна бути з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, однак в період до 01.01.2013 року реєстрація прав власності на житло на підставі укладених договорів купівлі-продажу у РПВН здійснювалась за добровільним заявницьким принципом, а тому частина договорів купівлі-продажу та набутих за ними прав не відображена у Реєстрі прав власності на нерухоме майно; також, у листі вказано на те, що первинність придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна може бути встановлена в судовому порядку. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він звільнений від сплати такого збору, так як придбав житло вперше, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 25.07.2024р. було відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.39).

19.08.2024р. через систему «Електронний суд», на виконання вищевказаної ухвали суду, від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що зі змісту поданої позивачем заяви про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування не можна зробити висновок стосовно доведеності обставин щодо обов`язку Управління повернути сплачені кошти; починаючи з 26.09.2020 в рамках Порядку №1740 Держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання котрого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу, якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до органу Пенсійного фонду України про повернення коштів з бюджету на підставі Порядку №787, разом з тим, звертаючись після 26.09.2020 про повернення з бюджету помилково сплачених коштів, саме фізична особа повинна надати докази на підтвердження того, що помилилася, коли сплачувала збір. Отже, заявник повинен був надати органу Пенсійного фонду України передбачені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 документи на підтвердження того, що він придбав житло вперше (а.с.45-48).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.10.2024р. було продовжено строк розгляду даної справи до 23.10.2024р. (а.с.54).

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається судом 23.10.2024р. в межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

14.11.2023р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Філімончук О.М. та зареєстрований в реєстрі за №3791, згідно якого позивач придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 2611800,00 грн., що підтверджується змістом його копії (а.с.29-32).

Також, 14.11.2023р. ОСОБА_1 було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсоток від його вартості – 26118,00 грн., що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3303062811.1 від 14.11.2023р., копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.33).

07.06.2024р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо повернення надмірно сплачених коштів в сумі 26118,00 грн. на підставі того, що відповідне житло ним придбане вперше, до якої надав відповідні документи, що підтверджували факт придбання квартири вперше (а.с.16-18,22-24,26-28).

Листом №34455-26626/Б-01/8-0400/24 від 12.06.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність підстав для складання подання на повернення збору з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна, оскільки довідка від 22.04.2024 №3/16-2100 департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради не підтверджує дані про невикористання заявником житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за період з 1992 року по 2002 рік, так як згідно довідки будинок АДРЕСА_2 прийнятий на баланс до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади у 2002 році; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта повинна бути з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, однак в період до 01.01.2013 року реєстрація прав власності на житло на підставі укладених договорів купівлі-продажу у РПВН здійснювалась за добровільним заявницьким принципом, а тому частина договорів купівлі-продажу та набутих за ними прав не відображена у Реєстрі прав власності на нерухоме майно; також, у листі вказано на те, що первинність придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна може бути встановлена в судовому порядку, що підтверджується змістом копії відповідного листа, наявною у справі (а.с.19-21).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з рішенням відповідача, викладеним у формі листа від 12.06.2024р. №34455-26626/Б-01/8-0400/24 за результатами розгляду заяви позивача від 07.06.2024р. про відмову у складанні подання про повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, у зв`язку з чим позивач просить захистити його порушені права шляхом визнання такого рішення протиправним, його скасування та зобов`язання відповідача сформувати та направити подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про повернення позивачеві помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 26118,00 грн. згідно з квитанцією №0.0.3303062811.2 від 14.11.2023р.

При цьому, в даному випадку, з урахуванням встановлених судом обставин справи, слід вийти за межі позовних вимог позивача та розглянути саме правомірність дій відповідача щодо відмови позивачеві у складанні подання про повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів у сумі 26118,00 грн., викладених у листі від 12.06.2024р. №34455-26626/Б-01/8-0400/24, відповідно до вимог ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування” платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування” врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі – Порядок №1740).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку №1740 сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій  збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

За приписами підпунктів “в” і “г” пункту 15-2 Порядку №1740 визначено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року); особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740 сплата збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах “в” і “г” пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787 (далі – Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло вперше.

Як встановлено судом із матеріалів справи, факт придбання позивачем квартири у власність за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири, посвідченим в нотаріальному порядку та зареєстрованим в реєстрі за №3791, яка наявна у справі (а.с.29-32).

Так, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта наявні відомості про право власності позивача на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яке було набуте на підставі договору купівлі-продажу реєстровий №3791, виданий 14.11.2023р., при цьому, інші відомості, зокрема, про наявність у власності позивача іншого нерухомого майна (житла) чи про придбання ним такого майна, відсутні (а.с.22-23).

Тобто, аналізуючи вищенаведені норми законодавства разом із наявними в матеріалах справи доказами у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач, як особа, що придбала житло вперше, звільнена від сплати збору при вчиненні операції купівлі-продажу нерухомого майна на підставі п.9 ст.1 Закону України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування”, а, відповідно, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїх постановах від 20.03.2018р. у справі №819/1249/17, від 19.06.2018р. у справі №819/1554/16 та 10.07.2018р. від 03.04.2018р. у справі №819/1612/16.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина  2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства  України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій відповідача щодо відмови позивачеві у складанні подання про повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів у сумі 26118,00 грн., викладених у листі від 12.06.2024р. №34455-26626/Б-01/8-0400/24, з урахуванням норм вищенаведеного пенсійного законодавства, обставин справи, встановлених судом та позиції Верховного Суду, наведеної вище.

При цьому, слід зазначити, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.      

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна “придбавають житло вперше”, що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування”, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Також і відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки” (PincovdandPine v. The Czech Republic), “Ґаші проти Хорватії” (Gashiv. Croatia), “Трго проти Хорватії” (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу “належного урядування”, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

А отже, посилання відповідача на неможливість перевірити інформацію щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.

Відповідно до ст.19 Конституції України  органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження  рішень,  дій  чи  бездіяльності  суб`єктів  владних  повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З  урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо відмови позивачеві у складанні подання про повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів у сумі 26118,00 грн., викладених у листі від 12.06.2024р. №34455-26626/Б-01/8-0400/24, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши позивачеві у формуванні подання про повернення вказаного збору діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено порушення відповідачем такою відмовою прав та інтересів позивача, що підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачеві у складанні подання про повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів у сумі 26118,00 грн., викладених у листі від 12.06.2024р. №34455-26626/Б-01/8-0400/24, з урахуванням повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і слід зобов`язати відповідача сформувати та направити подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про повернення позивачеві помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 26118,00 грн. згідно з квитанцією №0.0.3303062811.2 від 14.11.2023р., з урахуванням того, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо відмови у формуванні такого подання, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист  прав  людини і основоположних свобод  передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача сформувати та направити подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про повернення позивачеві помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 26118,00 грн. згідно з квитанцією №0.0.3303062811.2 від 14.11.2023р., є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин,  підлягають стягненню за рахунок  бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції до платіжної інструкції №0.0.3738856218.1 від 02.07.2024р. у розмірі 1211 грн. 20 коп. (а.с.37,38).

Керуючись  ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 12.06.2024р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у складанні подання про повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів у сумі 26118,00 грн., викладених у листі від 12.06.2024р. №34455-26626/Б-01/8-0400/24.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) сформувати та направити подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 26118,00 грн. згідно з квитанцією №0.0.3303062811.2 від 14.11.2023р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Суддя                                                     С.О. Конєва