ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.05.2011 року Справа № 17/21-11
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),
суддів: Євстигнеєва О.С., Стрелець Т.Г.
при секретарі: Соловйової О.І.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. (дов. № 43-мр від 24.01.11 р.);
від відповідача: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського” м. Дніпродзержинськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2011 р. у справі № 17/21-11
за позовом Дніпродзержинської міської ради м. Дніпродзержинськ
до Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” м. Дніпродзержинськ
про внесення змін до договору
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 17.02.2011 р. у справі № 17/21-11, яке підписано 21.02.2011 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Суховаров А.В.), задоволено позов Дніпродзержинської міської ради м.Дніпродзержинськ до Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” м. Дніпродзержинськ про внесення змін до п.3.1 договору оренди земельної ділянки від 25.08.2004 р.
Змінено пункт 3.1 договору оренди земельної ділянки від 25.08.2004 р., (державна реєстрація № 01641 від 30.08.2004 р., укладеного між Дніпродзержинською міською радою м. Дніпродзержинськ та Відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" м. Дніпродзержинськ, викладено його в наступній редакції:
"п.3.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні трикратного розміру земельного податку, що встановлюється ст. 288 Податкового кодексу України. Орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі в розмірі 63498,261 грн./рік без ПДВ, що становить 5 291,5217 грн./міс. без ПДВ, і вноситься на рахунок місцевого бюджету.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" м. Дніпродзержинськ в доход Державного бюджету України державне мито в розмірі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.
04.03.11 р. на примусове виконання рішення видано наказ.
Відкрите акціонерне товариство “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” м. Дніпродзержинськ не погодилося з вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить відновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати рішення по даній справі і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Скаржник вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач зазначає в скарзі, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, за винятком коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Скаржник вважає, що стосовно приписів Податкового кодексу України в частині плати за землю, то вони можуть бути застосовані тільки до тих земельних відносин, заснованих на оренді, які виникли після набрання цим кодексом чинності, тобто до договорів оренди земельних ділянок, які укладені після 01.01.2011 р. і будуть укладатися у майбутньому.
Відповідач вказує у скарзі, що частинами 2-4 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідно змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
В матеріалах справи відсутні докази про надсилання відповідачеві пропозиції про зміну умов діючого договору.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, так як вважає, що рішення прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права та у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив, не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні. Неявка представника відповідача не перешкоджає перегляду справи за наявними в ній доказами.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати № 566 від 16.05.2011 р. змінено склад колегії судді в зв’язку з черговою відпусткою судді Лотоцької Л.О. та на підставі наказів голови суду № 5,7 від 17.01.2011 р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між Дніпродзержинською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством “Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського” (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 25.08.2004 р.
Згідно з пунктом п.1.1 договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 1,2843 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського,25 згідно з планом земельної ділянки, що додається.
Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради від 16.11.2001 р. № 505.
Грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання цього договору становила 2116608,73 грн.
Договір укладено на строк до 16.11.2026 р.
Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 25399,30 грн./рік, що становить 2116,61 грн./міс., і вноситься на рахунок місцевого бюджету.
Сторони дійшли згоди, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; інших випадках передбачених законодавчими актами України і визначається в окремій угоді. (п.3.3).
За умовами договору орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства розмірів земельного податку та інших мотивів, визначених у пункті 3.3 цього договору (п. 6.2.2).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 р. в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування –з 04.06.2008 р.
В зв’язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України „Про плату за землю” втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 р. регулюється виключно Податковим кодексом України.
Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки ( ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).
З метою вдосконалення земельних відносин у сфері оренди землі, встановлення економічно обґрунтованої орендної плати, приведення діючих договорів оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства, міською радою було прийнято рішення №60-04/VІ від 28.01.2011р. «Про внесення змін до договорів оренди землі», яким доручено управлінню земельних відносин міської ради проводити роботу з орендарями земельних ділянок щодо приведення діючих договорів оренди землі у відповідність до вимог статті 288 Податкового кодексу України (п.1.1.).
Позивач звертався до відповідача із пропозицією внесення змін до договору та укладення додаткових угод ( листи № 01-09вих/2/19зв від 24.01.2011 р., № 5 вих.-09/54 від 03.03.2011 р.).
Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).
Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”, Податковим кодексом України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є однією із форм плати за землю, включена до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) і в повному обсязі зараховується до місцевих бюджетів.
Підставою для нарахування орендної плати за землю є договір оренди земельної ділянки, який укладається сторонами - орендодавцем та орендарем.
Частиною третьою ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору має відповідати цьому акту (ст. 648 ЦК України).
Частинами 1, 2 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної виконавчої влади або місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках, і на умовах, встановлених договором або законом.
Як встановлено статтями 759 та 762 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), і договором або законом можуть бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Відповідно до ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Про це зазначено і в ст. 92 Земельного кодексу України.
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі»визначено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).
Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі", орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди землі.
Згідно з ст. 30 Закону України „Про оренду землі" та п. 8.1. договору, зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.
Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна умов договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором, законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
За п. 4.4. договору, розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до ч. З ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи відповідача щодо порушення ст.58 Конституції України не можуть бути підставою для відмови в позовних вимогах в силу наступного:
за статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Отже, суд не порушував зазначені норми. Крім того, слід враховувати, що зміни до договору вносяться не з моменту його укладення, а на майбутнє і ці зміни повністю відповідають чинному земельному законодавству України.
Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 02.02.2010 року по справі № 32/175-09 та ін.).
За таких обставин рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства і повинно бути залишено без зміни, а апеляційна скарга –без задоволення.
Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського” м. Дніпродзержинськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2011 р. у справі № 17/21-11 залишити без змін.
Головуючий Р.М. Бахмат
Судді: О.С. Євстигнеєв
Т.Г. Стрелець
Постанова виготовлена в повному обсязі 18.05.2011 р.
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко