Справа №639/6694/24

Провадження №1-в/639/624/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року                                                                       м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання в.о. начальника Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)» ОСОБА_4 про приведення вироку суду стосовно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024,

ВСТАНОВИВ:

ДУ «Холодногірська виправна колонія (№18)» (далі за текстом – ДУ «ХВК (№18)») звернулась до Жовтневого районного суду м. Харкова з клопотанням про приведення вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 15.02.2023 стосовно ОСОБА_5 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 (далі за текстом – Закон №3886-ІХ).

В обґрунтування клопотання ДУ «ХВК (№18)» посилалась на те, що Законом №3886-ІХ вчинення крадіжок в сумі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян віднесено до адміністративних правопорушень та відповідно декриміналізовано.

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 15.02.2023 ОСОБА_5 засуджено за вчинення крадіжки майна на суму, яка менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому відповідні діяння не є кримінально караними на теперішній час.

У судовому засіданні представник ДУ «ХВК (№18)» та засуджений ОСОБА_5 участі не приймали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, на адресу суду надали письмові заяви, в яких просять провести судове засідання без їх участі.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання щодо звільнення засудженого від покарання за діяння, які наразі не є кримінально караними.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши доводи клопотання, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102 грн.

Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270 грн.

Станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн.

Судовим розглядом встановлено, що вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 17.02.2022 ОСОБА_5 засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Крім того, вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 15.02.2023 ОСОБА_5 засуджений:

- за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці (за вчинення 29.10.2020 крадіжки майна вартістю 507,74 грн);

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки (за вчинення крадіжки майна: 01.11.2020 вартістю 396,46 грн; 11.11.2020 вартістю 4150 грн; 29.11.2020 вартістю 4300 грн; 01.01.2021 вартістю 900 грн; 13.01.2021 вартістю 3870 грн);

- за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років (за вчинення 07.12.2022 замаху на крадіжку майна вартістю 663,25 грн).

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.ч. 1, 4 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 17.02.2022 та остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 5 років 2 місяці позбавлення волі.

Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».

З огляду на викладене, крадіжка ОСОБА_5 29.10.2020 майна вартістю 507,74 грн, за вчинення якої його було засуджено вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 15.02.2023 за ч. 1 ст. 185 КК України, а також замах на крадіжку 07.12.2022 майна вартістю 663,25 грн, за вчинення якої ОСОБА_5 було засуджено цим же вироком за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, наразі не можуть вважатися кримінально караним правопорушеннями, оскільки вартість цього майна не перевищує граничної вартості майна, за заволодіння яким наразі передбачено саме кримінальну відповідальність – 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

У зв`язку із зазначеним, оскільки кримінальна караність діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_5 , усунута, суд приходить до висновку про те, що на підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_5 необхідно звільнити від призначеного покарання за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 15.02.2023 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Також суд ураховує, що вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 15.02.2023 ОСОБА_5 був також засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України за вчинення 5 епізодів крадіжки ( 01.11.2020, 11.11.2020, 29.11.2020, 01.01.2021 та 13.01.2021), при цьому вартість викраденого 11.11.2020 майна складає 4150 грн, 29.11.2020 - 4300 грн, а 13.01.2021 - 3870 грн, що перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2020 та 2021 роки – 2102 та 2270 грн відповідно, тому вказані діяння не можуть бути визнані дрібною крадіжкою, а є кримінальними правопорушеннями. Оскільки за ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_5 було призначено одне покарання за 5 епізодами крадіжок, а не за кожним окремо, суд вважає неможливим застосування положень Закону № 3886-IX від 18.07.2024 до покарання в цій частині вироку.

Оскільки призначення остаточного покарання ОСОБА_5 за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 15.02.2023 на підставі ч.ч. 1, 4 ст. 71 КК України за сукупністю вироків (а саме шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 17.02.2022) було обумовлено тим, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, було вчинено 07.12.2022 під час іспитового строку, визначеного вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 17.02.2022, однак ОСОБА_5 звільняється від призначеного йому покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК Україниу зв`язку з усуненням караності діяння – суд приходить до переконання, що вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 17.02.2022 слід виконувати самостійно.

Таким чином, клопотання ДУ «Холодногірська виправна колонія №18» підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання в.о. начальника ДУ «Холодногірська виправна колонія (№18)» ОСОБА_4 стосовно засудженого ОСОБА_5 – задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 15.02.2023 за ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України у зв`язку з усуненням караності діяння.

Вважати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 15.02.2023 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 17.02.2022, яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1рік – виконувати самостійно.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою - з моменту вручення копії ухвали.

Суддя                                                                         ОСОБА_1