НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

ВИРОК

24 жовтня 2024 року Справа № 322/1718/24

       Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження

за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, має незакінчену початкову освіту, одружений, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,

встановив:

Приблизно у травні 2024 року, точного часу та дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , діючи умисно, в порушення вимог «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою № 340 Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року, при невстановлених досудовим розслідуванням, у формі дізнання, обставинах, придбав у мережі Інтернет завідомо підроблений документ – посвідчення водія серії НОМЕР_1 на своє ім`я, усвідомлюючи при цьому, що він являвся особою, яка не має права керування транспортним засобом.

В подальшому, з метою реалізації свого кримінально-протиправного умислу направленого на використання завідомо підробленого документа, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що він не проходив в порядку ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» медичного огляду, підготовки відповідно до типової навчальної програми, успішного складення теоретичного і практичного іспитів, отримання посвідчення водія, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1994 № 340 (зі змінами) «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуск громадян до керування транспортними засобами», видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке, відповідно до п. 2.1 «а» та 2.4 Правил дорожнього руху України, водій повинен мати при собі та пред`явити для перевірки на вимогу поліцейського, усвідомлюючи, що дане посвідчення водія являється завідомо підробленим, залишив його у себе та у подальшому з травня 2024 року по 04 вересня 2024 року використовував його.

Після чого, ОСОБА_4 діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на використання завідомо підробленого документу посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого 15.05.2024 ТСЦ № 8041 на ім`я ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що пред`явлення цього документу не наділяє його правом керування автомобільним транспортом категорії «В», 04 вересня 2024 року, о 08 годині 03 хвилин, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_2 НА, здійснюючи рух по автодорозі «Павлоград-Токмак», на блокпосту № З-16, розташованому за межами смт. Новомиколаївка, Запорізького району, Запорізької області, був зупинений працівниками поліції, що виконували свої службові обов`язки з охорони громадського правопорядку, де при перевірці документів працівниками поліції, ОСОБА_4 пред`явив працівнику поліції завідомо підроблений документ посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 , видане 15.05.2024 ТСЦ № 8041, який згідно з висновком експерта № СЕ-19/108-24/17540-ДД від 16 вересня 2024 року, не відповідає аналогічним бланкам посвідчень водія, що знаходяться в офіційному обігу на території України та виготовлений за допомогою струменевого способу друку, тим самим використав завідомо підроблений документ.

Таким чином, ОСОБА_4 використав завідомо підроблений документ, чим скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.

Вищезазначені дії ОСОБА_4 під час досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документу.

       24 вересня 2024 року між начальником Новомиколаївського відділу Запорізької окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим було укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вищезазначеному діянні. Також, сторони узгодили призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

       Вирішуючи питання щодо можливості затвердження укладеної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

       Відповідно до частини четвертої статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

       Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, відповідно до статті 12 цього Кодексу, є кримінальним проступком, від якого потерпілих немає. Санкція ч. 4 ст. 358 КК України передбачає, зокрема покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зміст угоди відповідає вимогам статті 472 КПК України.

       Обставин, передбачених частиною сьомою статті 474 КПК України, судом не встановлено.

       Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду та призначити обвинуваченому узгоджену в ній міру покарання.

       Обвинувачений та захисник у підготовчому судовому засіданні просили затвердити вищезазначену угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, дав згоду на застосування узгодженого покарання.

       Судом за результатами опитування сторін кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні з`ясовано, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом встановлено, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, передбачені п. 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені частиною другою статті 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

       Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди.

       Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.

       Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Питання про долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Довідкою Запорізького НДЕКЦ підтверджується розмір витрат на проведення експертизи у 3029,12 грн., отже відповідна сума підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави.

       На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 358 КК України, ст.ст. 100, 124, 314, 373 – 376, 393 – 395, 474, 475, 532 КПК України, суд

ухвалив:

1. Затвердити угоду про визнання винуватості від 24 вересня 2024 року, укладену між начальником Новомиколаївського відділу Запорізької окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

2. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп.).

3. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави суму витрат на залучення експерта в розмірі 3029,12 грн. (три тисячі двадцять дев`ять гривень 12 коп.).

4. Речові докази по справі:

- бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 ; свідоцтво про закінчення закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв серії НОМЕР_3 – зберігати в матеріалах справи;

- паперовий конверт поштового відправлення № 20450931188725 – знищити.

5. Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

       Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, з урахуванням особливостей, передбачених частиною четвертою статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                 ОСОБА_1