А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
11.05.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів головуючого - судді – Стана І.В.,
суддів –Марчука О.П., Мишинчук Н.С.,
за участю прокурора – Петрецька Г.В.,
адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2 та перекладача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали за апеляцією, яку подав ОСОБА_2,
В С Т А Н О В И В :
постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 квітня 2011 року застосовано екстрадиційний арешт до вирішення питання про видачу та фактичну передачу правоохоронним органам Російської Федерації, однак не більше ніж на вісімнадцять місяців щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Наріман Ногайського району Республіки Дагестан, гр. РФ.
Згідно подання, внесеного заступником прокурора Закарпатської області, запиту компетентного органу Російської Федерації та матеріалів екстрадиційної перевірки, ОСОБА_2 обвинувачується компетентними органами Російської Федерації у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 162 КК РФ ( напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, вчинений за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням зброї ), який відповідає злочину, що передбачений ст. 187 КК України і є екстрадиційним. Згідно приєднаної до матеріалів перевірки копії постанови судді Нефтекумського районного суду Ставропольського краю РФ від 15 лютого 2011 року щодо ОСОБА_2 обрано запобіжний захід тримання під вартою, а згідно постанови старшого інспектора по розшуку ВКР ВВС по вищевказаному району від 14 лютого поточного року його оголошено в міжнародний розшук. Згідно копії постанови про пред’явлення обвинувачення від 16 лютого 2011 року, ОСОБА_2 08 серпня 1999 року приблизно о 21 – й годині 30 хвилин на ділянці дороги с. Махмуд – Мектеб – с. Тукеуй – Мектеб Нефтекумського району Ставропольського краю за попередньою змовою з ОСОБА_4 вчинив розбійний напад на потерпілого ОСОБА_5, із застосуванням вогнепальної зброї, під час якого заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та заволоділи автомобілем марки «ГАЗ – 2410» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 60 тисяч рублів РФ, на якій покинули місце скоєння злочину. У поданні також вказується на те, що 10 лютого 2011 року ОСОБА_2 затриманий прикордонним нарядом відділу прикордонної служби «Горанглаб» Мукачівського прикордонного загону в адміністративному порядку при спробі незаконного перетину державного кордону, за що постановою Мукачівського міськрайонного суду на нього накладено стягнення у виді арешту на строк 15 діб, що 25 лютого поточного року його затримано в порядку ст. 106 КПК України й у цей же день до вищевказаного суду внесено подання про його тимчасовий арешт на строк 40 діб, до надходження запиту про його видачу. Крім того, у поданні вказується на те, що передбачений ст. 49 КК України строк давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не сплив, що належність ОСОБА_2 до громадянства РФ підтверджена, за обліками ОАДБ УМВС України в Закарпатській області зареєстрованим - знятим з обліку не значиться, клопотання про набуття громадянства України не подавав, до територіального Управління міграційної служби в Закарпатській області із клопотанням про надання статусу біженця не звертався. Просив застосувати до ОСОБА_2 екстрадиційний арешт із подальшим триманням в УВП № 9 до вирішення питання про видачу та фактичну передачу правоохоронним органам Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів на території цієї держави.
У постанові суду вказується на те, що доводи подання заступника прокурора Закарпатської області ґрунтується на матеріалах надісланих із Генеральної прокуратури РФ, у тому числі підтверджені факти винесення відповідними органами постанов про оголошення ОСОБА_2 в міжнародний розшук, про його взяття та тримання під вартою, про притягнення обвинуваченим за ч. 2 ст. 162 КК РФ. Крім того, у постанові вказується на те, що належність ОСОБА_2 до громадянства РФ підтверджена й підтвердженими є факти затримання ОСОБА_2 на території України за вчинення проступку, про застосування до нього тимчасового арешту на сорок діб до надходження запиту про видачу, про те, що ОСОБА_2 за обліками ОАДБ УМВС України в Закарпатській області зареєстрованим - знятим з обліку не значиться, клопотання про набуття громадянства України не подавав, до територіального Управління міграційної служби в Закарпатській області з клопотанням про надання статусу біженця не звертався. Ураховуючи наведене, вимоги ст. 463 КПК України, ст. 56 Конвенції «Про правову допомогу й правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах», яка ратифікована Верховною радою України 10 листопада 1994 року, суддя прийшов до висновку про достатність підстав для застосування щодо ОСОБА_2 екстрадиційного арешту до вирішення питання про видачу та фактичну передачу правоохоронним органам Російської Федерації, однак не більше ніж на вісімнадцять місяців.
В апеляції ОСОБА_2 вказує на те, що постанова суду є незаконною, оскільки екстрадиційний арешт на невизначений термін щодо нього обрано безпідставно. Посилається на те, що, будучи затриманим за намагання незаконно перетнути державний кордон України постановою Мукачівського міськрайонного суду щодо нього застосовано адміністративний арешт на строк 15 діб, що на території України злочинів не вчиняв. Висновок суду про те, що він не звертався до Управління міграційної служби в Закарпатській області із клопотанням про надання статусу біженця не відповідає фактичним обставинам, оскільки на початку березня 2011 року ним подано відповідне клопотання. В обґрунтування цього доводу посилається на те, що заява ним складалась в присутності начальника УВП № 9 Соханича М.І. і зареєстрована в даній установі, однак до сьогоднішнього дня вказане питання по суті не вирішено. Крім того, посилається на те, що в РФ кримінальна справа щодо нього сфальсифікована, про що свідчить те, що постанова про взяття його під варту винесена тільки 15 лютого 2011 року, у міжнародний розшук його оголошено 14 лютого поточного року, після затримання прикордонними військами на території України, а також те, що всі кримінально-процесуальні дії по справі виконані після одержання з компетентних органів України повідомлення про його затримання. Вважає, що вказане свідчить про його політичне та расове переслідування на території РФ. Крім того, посилається на те, що прокуратурою Закарпатської області жодних документальних вимог на запит йому пред’явлено не було. Просить постанову скасувати й на час вирішення питання про надання йому статусу біженця перевезти його до спеціальної установи для нелегальних мігрантів у м. Мукачеве.
Заслухавши доповідь судді про суть постанови, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення адвоката ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримали апеляцію, думку прокурорів, який просив постанову як законну та обґрунтовану залишити без зміни, перевіривши матеріали за поданням, колегія суддів вважає, що підстав для скасування постанови судді не має.
Доводи апеляції про незаконність постанови, про те, що екстрадиційний арешт на невизначений термін щодо ОСОБА_2 обрано безпідставно, колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Так, із приєднаного до матеріалів за поданням запиту, підписаного заступником прокурора Російської Федерації вбачається, що компетентний орган вказаної держави звернувся до Генеральної прокуратури України із клопотанням про видачу особи ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за дорученням ( зверненням ).
З матеріалів екстрадиційної перевірки вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачується компетентними органами Російської Федерації у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 162 КК РФ злочину ( напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, вчинений за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням зброї ), який відповідає злочину, передбаченому ст. 187 КК України і є екстрадиційним. Згідно приєднаної до матеріалів перевірки копії постанови Нефтекумського районного суду Ставропольського краю РФ від 15 лютого 2011 року щодо ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а згідно постанови старшого інспектора по розшуку ВКР ВВС по вищевказаному району від 14 лютого поточного року його оголошено в міжнародний розшук. З наявних матеріалів екстрадиційної перевірки також вбачається, що 08 серпня 2008 року досудове слідство по кримінальній справі № 33372 зупинено, ОСОБА_2 доручено оголосити в розшук, а 27 липня 2010 року слідчим також виносилась постанова про притягнення його обвинуваченим. Ураховуючи наведене, положення ч. 5 ст. 463 КПК України про те, що при розгляді подання суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави, колегія суддів відхиляє доводи апеляції про те, що в РФ кримінальна справа щодо ОСОБА_2 сфальсифікована, що останній на території РФ переслідується в зв’язку з політичною діяльністю чи расовою належністю.
З матеріалів перевірки також убачається, що 10 лютого 2011 року ОСОБА_2 затримано прикордонним нарядом відділу прикордонної служби «Горанглаб» Мукачівського прикордонного загону в адміністративному порядку при спробі незаконного перетину державного кордону України, за що постановою Мукачівського міськрайонного суду на нього накладено стягнення у виді арешту на строк 15 діб, що 25 лютого поточного року його затримано в порядку ст. 106 КПК України й у цей же день до вищевказаного суду внесено подання про його тимчасовий арешт на строк 40 діб, до надходження запиту про видачу.
Крім того, з матеріалів за поданням вбачається, що передбачений ст. 49 КК України строк давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не сплив, що належність ОСОБА_2 до громадянства РФ підтверджена, за обліками ОАДБ УМВС України в Закарпатській області зареєстрованим - знятим з обліку не значиться, клопотання про набуття громадянства України не подавав.
Одночасно колегія суддів виключає з постанови судді твердження про те, що ОСОБА_2 до територіального Управління міграційної служби в Закарпатській області із клопотанням про надання статусу біженця не звертався, оскільки з наданого ОСОБА_2 повідомлення вбачається, що він звертався до даного Управління з відповідним клопотанням, однак у задоволенні такого було відмовлено, з роз’ясненням права оскаржити рішення про відмову.
Інші доводи апеляції, зокрема, про те, що прокуратурою Закарпатської області жодних документальних вимог на запит ОСОБА_2 пред’явлено не було, колегія суддів визнає такими, що не впливають на законність та обґрунтованість висновку суду про застосування щодо ОСОБА_2 екстрадиційного арешту.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляцію, яку подав ОСОБА_2 залишає без задоволення.
Керуючись ст. ст. 355, 359, 364, КПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
апеляцією, яку подав ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 квітня 2011 року, якою застосовано екстрадиційний арешт до вирішення питання про видачу та фактичну передачу правоохоронним органам Російської Федерації, однак не більше ніж на вісімнадцять місяців щодо затриманого ОСОБА_2 залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає, на неї не може бути прокурором внесено касаційне подання.
Судді: