УХВАЛА
Іменем України
24.03.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів головуючого - судді – Стана І.В.,
суддів – Вотьканича Ф.А., Марчука О.П.,
за участю прокурора – Пантьо М.М.,
адвоката ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали провадження за апеляцією, яку подала помічник Хустського міжрайонного прокурора, яка приймала участь у розгляді подання,
В С Т А Н О В И В :
постановою судді Хустського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2011 року відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Хустського РВ УМВС України в Закарпатській області ( слідчого, тут і далі ) про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, гр. України, українця, з неповною вищою освітою, не одруженого, тимчасово не працює, не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
З матеріалів за поданням вбачається, що 14 лютого 2011 року слідчий за згодою Хустського міжрайонного прокурора вніс до Хустського районного суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_2
У поданні слідчий посилається на те, що ОСОБА_2 скоїв тяжкі злочини, за які йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, перебуваючи на волі, може ухилятись від слідства й суду, перешкоджати встановленню істини в справі та вчиняти нові злочини. Просив обрати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
З матеріалів справи вбачається, що органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів за таких обставин.
27 січня 2011 року приблизно о 23-й годині ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, розбивши скло на вікні та пошкодивши грати проникли до приміщення кафе »ІНФОРМАЦІЯ_2», яке розташоване по АДРЕСА_2, звідки таємно викрали товарно-матеріальні цінності на суму 3717. 50 грн., чим спричинили потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду.
08 лютого 2011 року приблизно о 02-й годині ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, розбивши скло на вікні та пошкодивши грати проникли до приміщення кафе- магазин »ІНФОРМАЦІЯ_3», яке розташоване по АДРЕСА_3, звідки таємно викрали товарно-матеріальні цінності на суму 6000 грн., чим спричинили потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду.
У постанові судді вказується на те, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, наміру ухилитись від слідства й суду не виявляє. Крім того, у постанові вказується на те, що органом досудового слідства не надано відомостей про те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може продовжувати злочинну діяльність та перешкоджати встановленню істини в справі. Тому в задоволенні подання відмовлено.
В апеляції помічник Хустського міжрайонного прокурора, яка приймала участь у розгляді подання, вказує про те, що постанова судді є незаконною. Вважає, що суддею не взято до уваги той факт, що злочин, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_2 є тяжким, за який йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, що злочин скоєно з метою легкої наживи. Крім того, посилається на те, що відносно ОСОБА_2 порушена кримінальна справа й за ст. 263 КК України, що свідчить про те, що він є особою, схильною до вчинення злочинів. Також вважає, що суддею не дана належна оцінка й посередній характеристиці ОСОБА_2 Тому помічник прокурора вважає, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності може ухилятись від слідства й суду. Просить постанову скасувати, і обрати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід взяття під варту.
Заслухавши доповідь судді про суть постанови, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляції, адвоката ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2, які вважали судове рішення законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали за поданням, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови судді.
Так, відповідно до ст. ст. 148, 150, 155 КПК України підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття особи під варту є сукупність даних, які вказують на те, що вона буде намагатись ухилятись від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини в справі, або продовжувати злочинну діяльність. При цьому враховується тяжкість злочину, у якому особа обвинувачується, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності та інші обставини, що її характеризують. За змістом конституційних норм та положень кримінально-процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень подань про необхідність взяття особи під варту покладений на органи досудового слідства, - ініціаторів подань та прокурора. При цьому необхідно враховувати, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку із чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші ( менш суворі ) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК України, і його належної поведінки.
Колегія суддів вважає, що суддею місцевого суду при розгляді подання слідчого вимоги кримінально-процесуального закону порушені не були, що висновки судді про відмову в задоволенні подання ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи та узгоджуються з вимогами закону.
Наведені в поданні та апеляції доводи про те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може ухилятись від слідства й суду, перешкоджати встановленню істини в справі та продовжувати злочинну діяльність, не підтверджуються матеріалами кримінальної справи. Дослідивши матеріали кримінальної справи колегія суддів прийшла до висновку про те, що в ній відсутні дані про те, що, із часу порушення кримінальної справи – 10 лютого 2011 року до часу розгляду подання та апеляції, ОСОБА_2, з метою перешкоджання встановленню істини в справі, впливав на будь - кого з потерпілих чи свідків, намагався ухилитись від слідства й суду, чи продовжував злочинну діяльність. Між тим, зі змісту показань ОСОБА_2, які він давав, будучи допитаним підозрюваним та обвинуваченим, убачається, що він визнає вину в скоєнні злочинів та розкаюється. Тому, колегія суддів висновки судді першої інстанції про відсутність в органа досудового слідства даних у підтвердження доводів подання про взяття ОСОБА_2 під варту вважає обґрунтованими й такими, що узгоджуються з вимогами закону.
Колегія суддів також вважає, що інші наведені в апеляції доводи, у тому числі про те, що судом не врахована тяжкість злочину у вчиненні якого підозрювався ОСОБА_2, що злочини скоєно з метою легкої наживи такими, що не є достатніми підставами для висновку про необхідність та доцільність взяття ОСОБА_2 під варту, а висновки судді місцевого суду в цій частині обґрунтованими.
Доводи апеляції про те, що відносно ОСОБА_2 порушена кримінальна справа й за ст. 263 КК України і це свідчить про те, що він є особою, схильною до вчинення злочинів, колегія суддів відхиляє, оскільки у підтвердження цих доводів у справі відсутні будь-які дані. Крім того, у поданні не вказувалось про вчинення ОСОБА_2 злочину передбаченого ст. 263 КК України, а до апеляції не приєднана копія постанови про порушення кримінальної справи за вказаною нормою закону.
Ураховуючи вищенаведене, а також дані про особу ОСОБА_2 – має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, колегія суддів не вбачає підстав для обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту й скасування в зв’язку із цим постановленого по справі законного та обґрунтованого судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова судді про відмову в обранні щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є законною та обґрунтованою, що апеляція, яку подала помічник Хустського міжрайонного прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИВ:
апеляцію, яку подала помічник Хустського міжрайонного прокурора, яка приймала участь у розгляді подання, залишити без задоволення, а постанову судді Хустського районного суду від 22 лютого 2011 року про відмову в обранні щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - залишити без зміни.
Судді: