У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
03.03.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого – судді – Стана І.В.,
суддів - Демченка С.М., Мишинчук Н.С.,
за участю прокурора – Міцовди К.Д.,
захисника ОСОБА_1 та засудженої ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальну справу за апеляцією, яку подала засуджена ОСОБА_2 на вирок Берегівського районного суду від 09 грудня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка АДРЕСА_1, угорка, гр. України, із середньою спеціальною освітою, вдова, на утриманні неповнолітня дитина, працює прачкою в Берегівській ЦРЛ, не судима,
засуджена за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 цього кодексу на п’ять років позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_2 залишено попередній – підписка про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_2 витрати за проведену по справі експертизу в сумі 486.77 гривні на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області.
Згідно вироку, ОСОБА_2 визнана винуватою й засуджена за вчинений злочин при таких обставинах.
10 травня 2010 року приблизно о 3 - й годині 15 хвилин ОСОБА_2, у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у жилій кімнаті АДРЕСА_2, під час сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, між нею та її матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, навмисно нанесла їй невстановлену слідством кількість ударів правою рукою, зажатою в кулак у ділянку лівого боку грудної клітки. Внаслідок нанесених ударів потерпілій ОСОБА_3 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла.
В апеляції засуджена ОСОБА_2, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію своїх дій, указує на те, що вину в скоєнні злочину визнала повністю, розкаялась, має на утриманні неповнолітню дитину. Крім того, указує на те, що є фактично хворою людиною, перебувала на обліку в психіатричній лікарні, однак із незрозумілих для неї підстав її знято з обліку. У зв’язку із захворюваннями часто загострюється її депресивний стан, і це призводить до споживання нею алкоголю. Тому вважає, що судом їй призначено суворе покарання. Просить вирок змінити та пом’якшити призначене покарання, застосувавши до неї ст. 75 КК України.
У запереченні на апеляцію помічник прокурора вказує на те, що вирок є законним та обґрунтованим, що ОСОБА_2 призначено покарання необхідне для її виправлення й уважає його справедливим. Просить вирок залишити без зміни, а апеляцію – без задоволення.
Іншими учасниками процесу апеляція на вирок не подавалась.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, пояснення захисника ОСОБА_1 та засудженої ОСОБА_2, які підтримали викладені в апеляції доводи, прокурора, який просив апеляцію залишити без задоволення, а вирок – без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстав для скасування або зміни вироку не має.
Колегія суддів вважає, що винуватість ОСОБА_2, у вчиненні злочину, за який її засуджено підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів. Оскільки засуджена ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину визнавала повністю, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав недоцільним, обмежившись допитом засудженої ОСОБА_2 та неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4, досліджувати зібрані органом досудового слідства докази. При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, встановленні порядку їх дослідження та роз’ясненні, при цьому, ОСОБА_2 прав, судом першої інстанції вимоги ст. 299 КПК України порушені не були. Тому, апеляційним судом висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи не перевіряються й перевіряються в межах інших доводів апеляції.
Дії засудженої ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно.
Доводи апеляції засудженої ОСОБА_2 про те, що вона є фактично хворою людиною й перебувала на обліку в психіатричній лікарні, колегія суддів вважає такими, що не свідчать про незаконність та необґрунтованість постановленого щодо неї судового рішення. Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 98 ОСОБА_2 у період часу до якого відноситься інкриміноване їй діяння, психічними захворюваннями не страждала й не страждала ними в час проведення експертизи. Інкриміноване їй діяння скоїла в стані простого, звичайного алкогольного сп’яніння, коли могла віддавати звіт своїм діям, керувати ними та розуміти їх протизаконність та наказуємість. Ознак алкогольної залежності не виявляє, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Може постати перед слідством та судом.
Доводи апеляції засудженої ОСОБА_2 про пом’якшення їй покарання колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Так, з вироку вбачається, що при призначенні ОСОБА_2 покарання судом першої інстанції враховано ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані про її особу : посередньо характеризується за місцем проживання, обставини, що пом’якшують її покарання, у тому числі ті, на які вона посилається в апеляції - повне визнання вини в скоєнні злочину, активне сприяння його розкриттю й щире каяття, та обставину, що обтяжує її покарання : вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння. На інші дані, які би давали підстави для пом’якшення засудженій ОСОБА_2 покарання в апеляції не вказується й такі в матеріалах кримінальної справи відсутні.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для пом’якшення ОСОБА_2 покарання.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
вирок Берегівського районного суду від 09 грудня 2010 року щодо засудженої ОСОБА_2 залишити без зміни, а подану нею апеляцію - без задоволення.
Судді: