УХВАЛА
Іменем України
17.02.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів :
головуючого – судді – Стана І.В.,
суддів - Марчука О.П., Крегула М.М.,
за участю прокурора – Сирохман Л.І.,
адвоката ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією, яку подав помічник прокурора Мукачівського району, який приймав участь у розгляді справи, на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року.
Цією постановою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, гр.
України, із середньою спеціальною освітою, одружений, на
утриманні двоє неповнолітніх дітей, тимчасово не працює,
не судимий,
звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України й на підставі ст. 8 КПК України кримінальна справа щодо нього закрита в зв’язку з його примиренням із потерпілими.
За ч. 1 ст. 135 КК України провадження по кримінальній справі щодо ОСОБА_2 також закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину.
Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області в сумі 2311 гривень 03 копійки – за проведені по справі автотехнічні експертизи.
Постановлено запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити попередній - застава в сумі 3000 гривень, яка після набуття постановою законної сили підлягає поверненню ОСОБА_2
Згідно постанови, 14 січня 2010 року приблизно о 21-й годині 30 хвилин ОСОБА_2, у стані алкогольного сп’яніння, керуючи за дорученням автомобілем марки «БМВ-316», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, у темну пору доби, рухаючись по автодорозі вулицею Миру в с. Н. Давидкове Мукачівського району, проїжджаючи біля кафе – магазину «Чебуречна», не забезпечив безпеку дорожнього руху, порушив п. п. 1.3, 1.4, 1.5, 1.10, 2.9, 10.1, 11.1, 11.2, 11.3, 12.1, 12.3, 19.3 Правил дорожнього руху, не впорався з керуванням і допустив його з’їзд на узбіччя автодороги, де за межами проїжджої частини скоїв наїзд на групу неповнолітніх осіб, а саме, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потерпілим ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я на строк понад 6, але не більше 21 дня.
В апеляції помічник прокурора Мукачівського району, який приймав участь у розгляді справи, вказує на те, що постанова судді є незаконною, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи й судом допущено неправильне застосування кримінального закону. Посилається на те, що суддя, закриваючи кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, не прийняв до уваги зібрані по справі докази, у тому числі показання потерпілих ОСОБА_9 ( а. с. 62-64 ), ОСОБА_8 ( а. с. 76-80 ), ОСОБА_4 ( а. с. 82-83 ), ОСОБА_5 ( а. с. 78-79 ), ОСОБА_7 ( а. с. 73-75 ), протоколи відтворення обстановки та обставин події ( а. с. 160-162 ), які підтверджують його вину в скоєнні цього злочину. Судом не задоволено клопотання прокурора про виклик і допит свідками співробітників ВДАЇ та АТІ з обслуговування м. Мукачева та Мукачівського району й співробітників Мукачівського райвідділу міліції, які першими прибули на місце події, і можуть підтвердити факт залишення потерпілих у небезпеці. Такими, що не ґрунтуються на вимогах закону вважає й висновки суду про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності в зв’язку з його примиренням із потерпілими. Вказує на те, що від потерпілих не надходили ні усні, ні письмові клопотання про закриття кримінальної справи в зв’язку із примиренням із ОСОБА_2, а також таке клопотання не заявлялось як ОСОБА_2, так і його захисником. При цьому, також вказує на те, що в судових дебатах захисник висловив думку про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, посилаючись на відшкодування збитків потерпілим. Крім того, вказує на те, що потерпілі не брали участі в судових дебатах, і не висловлювали думку щодо міри покарання та можливості звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. Просить постанову скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі.
Іншими учасниками процесу апеляція на постанову не подавалась.
Заслухавши доповідь судді про суть постанови, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, основні доводи апеляції, пояснення прокурора, яка підтримала доводи апеляції, пояснення ОСОБА_2, та захисника адвоката ОСОБА_1, які просили оскаржуване судове рішення як законне та обґрунтоване залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що постанова підлягає до скасування, а справа направленню на новий судовий розгляд з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 282 КПК України, якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підставі для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 і статтями 7, 72, 8, 9, 10, 111 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу, а відповідно до ч. 4 ст. 327 КПК України, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину суд постановляє виправдувальний вирок, який повинен бути мотивованим.
Крім того, відповідно до ст. ст. 367, 370 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи апеляційним судом, зокрема, є істотне порушення судом кримінально-процесуального закону. Істотним порушенням кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу, і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Так, закриваючи провадження по справі щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 135 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину й приймаючи постанову суддею всупереч вимог ч. 4 ст. 327 КПК України не постановлено виправдувальний вирок.
Крім того, звільняючи ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 46 цього кодексу в зв’язку з його примиренням із потерпілими й закриваючи на підставі ст. 8 КПК України провадження по кримінальній справі суддею не дотримані вимог ст. 282 КПК України. Зокрема, із протоколу судового засідання вбачається, що судом не з’ясовувалась думка в учасників процесу щодо звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 46 цього кодексу в зв’язку з його примиренням із потерпілими, у тому числі думка ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, їх законних представників, відповідно, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_3 З протоколу судового засідання також вбачається, що клопотання про приєднання до справи заяв від потерпілих та їх представників про закриття провадження по справі, на які посилається суддя у постанові, подані 17 серпня 2010 року адвокатом ОСОБА_1, що потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, їх законні представники, відповідно, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_3 не приймали участь у судовому засіданні, і тому суддею в них не з’ясовувалась їх думка із приводу заявленого клопотання та викладених у ньому доводів. У наступних судових засіданнях 31 серпня, 23 вересня, 13 жовтня, 03 та 23 листопада і 09 грудня 2010 року, потерпілі та їх законні представники також не приймали участь. Крім того, із протоколу судового засідання вбачається, що суддя, повернувшись із нарадчої кімнати оголосив вирок, а не постанову ( т. 2, а. с. 73-74 ). З мотивувальної частини постанови також вбачається, що доведеною визнана вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і одночасно дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 цієї статті як порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспортну особою, яка ним керує, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження. Звільняючи ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності в мотивувальній частині постанови суддя всупереч вимог закону посилається на обставини, що пом’якшують та обтяжують його покарання, а не відповідальність.
Колегія суддів вважає, що при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_2 судом першої інстанції не дотримані вищевказані вимоги закону, допущені неповнота та однобічність при дослідженні фактичних обставин справи, що висновки суду, викладені в постанові, не відповідають фактичним обставинам, визнає ці порушення кримінально-процесуального закону істотними, постановлене судове рішення таким, що містить суттєві недоліки, у зв’язку з якими його не можна визнати законним і обґрунтованим.
При новому розгляді справи необхідно ретельно перевірити наявні в справі докази, у тому числі ті, на які посилається прокурор в апеляції, і які підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, зокрема, показання потерпілих ОСОБА_8 ( а. с. 76-80 ), ОСОБА_7 ( а. с. 73-75 ), свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, протоколи відтворення обстановки та обставин події ( а. с. 160-162 ), дати їм належну оцінку й, у залежності від здобутого, прийняти рішення по суті пред’явленого ОСОБА_2 обвинувачення.
Враховуючи тяжкість злочину у вчиненні якого ОСОБА_2 обвинувачує орган досудового слідства, наведені в апеляціях та наявні в матеріалах кримінальної справи дані про його особу, запобіжний захід щодо нього залишити попередній - застава в сумі 3000 гривень.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
апеляцію, яку подав помічник прокурора Мукачівського району, який приймав участь у розгляді справи, задовольнити.
Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити попередній –застава в сумі 3000 гривень.
Судді: