Справа №  2-а-412/11

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

12 квітня 2011 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий –                    суддя Соколов О.  М. ,

при секретарі –                    Куліш А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог ст. ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 12 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 15 березня 2011 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо виплати їй основної та додаткової пенсії у розмірі, меншому, ніж встановлено ч. 4 ст. 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати Пенсійний фонд України провести позивачу перерахунок пенсії з 25 серпня 2010 року відповідно до вимог, встановлених  Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та визнати за позивачем право на основну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком і на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, ІІ групи інвалідності, в розумінні Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Разом з тим, розмір призначеної позиваці, як потерпілій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії, ІІ групи інвалідності, основної та додаткової пенсій, не відповідає чинному законодавству України, чим порушує права позивача, які гарантовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Конституцією України.

В судове засідання представник позивача не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте подав до суду заяву, в якій просив суд провести судове засідання за його відсутністю.

В судове засідання відповідач не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, проте подав до суду заяву, в якій просив суд провести судове засідання за його відсутністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

В матеріалах справи міститься постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2008 року (а. с. 27-33), якою частково задоволено адміністративній позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районні м. Києва, Державного казначейства України, Пенсійного фонду України, третя особа: Державне підприємство по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення «Чорнобиль-сервіс» про стягнення заборгованості по пенсії, визнання права на проведення перерахунку пенсії та відшкодування моральної шкоди.

При ухваленні вищевказаної постанови окружним адміністративним судом м. Києва було встановлено, що ОСОБА_1 на момент аварії на ЧАЕС працювала в відділі робочого постачання Чорнобильської АЕС на посаді адміністратора (абз. 8, а. с. 28 ).

22 червня 1992 року позивачці встановлена інвалідність II групи безстроково та призначена пенсія відповідно до діючого законодавства (абз. 9, а. с. 28).

Також, з посиланням на Постанову КМУ від 06 квітня 1993 року № 258 «Про порядок переведення пенсій громадянам, які виїхали на постійне проживання до інших країн» встановлено, що пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання громадянам, які виїхали на постійне проживання до інших країн, переводяться Пенсійним фондом України (абз. 3, а. с. 29).

Вищевказану постанову, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2008 року залишено без змін.

Таким чином 17 липня 2008 року постанова набрала чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, ОСОБА_1 є особою, постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії (а.  с. 10,11) та має ІІ групу інвалідності, має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

25 січня 2010 року позивач звернулась до Пенсійного фонду України з заявою (а.с. 6), в якій просила провести перерахунок її державної та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На момент звернення позивача до суду, нарахування та виплата основної та додаткової пенсій згідно вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в повному обсязі відповідачем не здійснено.

З письмових заперечень Пенсійного фонду України вбачається, що розрахунок та виплата у 2010 році державної та додаткової пенсії позивачу було здійснено відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п. 6 якої, встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижче, зокрема, по II групі інвалідності – 580 гривен.; та відповідно до п. 4, якої, – особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що належать до категорії 1 та є інвалідами ІІ групи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачується в розмірі 20 відсотків до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Суд вважає такі дії Пенсійного фонду України, неправомірними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з абз. 4 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: - інвалідам II групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06 червня 1996 року), були змінені п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року визнано неконституційними.

Відповідно до ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов’язковим на території України, остаточним i не може бути оскаржене.

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, внаслідок визнання рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі № 1-28/2008 № 10-рп/2008, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року неконституційними, слід застосовувати положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06 червня 1996 року).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 3 статті 67  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового  мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначити державну та додаткову пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсій позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14. Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 ст. 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Таким чином, позивачу як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, ІІ групи інвалідності, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розмірів прожиткового мінімуму.

Суд не може погодитись з доводами Пенсійного фонду України, що стосуються здійснення розрахунку і виплати державної та додаткової пенсії позивачу відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.

Статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на Кабінет Міністрів України покладена функція роз’яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нового розміру додаткової пенсії даній категорії осіб.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Керуючись вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на адміністративні суди покладено обов’язок, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що загальне поняття пенсії визначено з статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-1V, відповідно до якого пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Таким чином, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основи один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Враховуючи викладене, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що починаючи з 25 серпня 2010 року, при визначенні позивачу розміру державної та додаткової пенсій підлягають застосуванню ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06 червня 1996 року) та ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а тому суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у здійсненні такого перерахунку.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові, доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню починаючи з 25 серпня 2010 року.

Позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного та  керуючись ст. 46 Конституції України, ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 № 10-рп/2008, ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог ст. ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» – задовольнити.

Визнати неправомірними дії Пенсійного фонду України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну особі віднесеної до 1 (першої) категорії, всупереч вимогам ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 25 серпня 2010 року по 7 квітня 2011 року.

Зобов’язати Пенсійний фонд України вчинити дії, спрямовані на перерахунок та виплату ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи, сум державної пенсії, як особи віднесеної до 1 (першої) категорії у розмірі 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком (встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування») відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 25 серпня 2010 року по 7 квітня 2011 року з урахуванням проведених нарахувань.

Зобов’язати Пенсійний фонд України вчинити дії, спрямовані на перерахунок та забезпечення виплати недоотриманої ОСОБА_1, які інвалідом ІІ групи, сум додаткової пенсії, як особи віднесеної до 1 (першої) категорії у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком (встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування») відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 25 серпня 2010 року по 7 квітня 2011 року з урахуванням проведених нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України Пенсійний фонд України зобов’язаний постанову суду виконати негайно, в межах зобов’язань за один місяць. У задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.   

Суддя                                                                                                              О. М. Соколов